ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "18" грудня 2007 р.                                                  Справа № 18/368

                                                                                     Суддя   А.С.Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін:

Від позивача: Любченко О.В. -нач. відділу, дов. № 1422/07 від 07.05.2007р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівському районі (надалі -Позивач) заявлено адміністративний позов до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -Відповідач) про стягнення 2534,63 грн. штрафних санкцій та 1041,23 грн. пені за несплату (неперерахування) страхових внесків.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з'явився.

Оскільки відповідач повідомлявся належним чином про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 695292 та № 3995250, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Вищевказані особи являються страхувальниками відповідно до цього Закону (п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058) та платниками страхових внесків до солідарної системи (ч. 1 ст. 15 Закону № 1058).

У відповідності з ч. 3 ст. 15 Закону № 1058, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 08.04.2004р. за № НОМЕР_1.

Приписом п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно п. п. 5.3.2 п. 5.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21 -1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за 64/8663 (надалі - Інструкція), страхові внески платники, визначені підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування), сплачують за себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 цієї Інструкції), якщо податковими органами провадиться нарахування авансових сум податку, протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької  діяльності.

Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на розмір страхового внеску, зазначеного в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції.

Згідно абз. 6 п. 4.7 Інструкції розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, для застрахованих осіб, визначених  підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, - на 32 відсотки за 2004-2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка за 2007 рік.

Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно абз. 1-3 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

У відповідності до підпункту 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 виконавчими органами Пенсійного фонду за  несплату  (неперерахування)  або  несвоєчасну   сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків,  у тому  числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами  Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частинами 13 -15 ст. 106 Закону № 1058 визначено, що про нарахування пені та накладення штрафів,  передбачених частинами  дев'ятою  і  десятою  цієї   статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих  днів  із  дня  їх  винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені  та  штрафів,  передбачених  частинами  дев'ятою  і десятою цієї статті,  підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник отримав рішення про нарахування пені та  накладення  штрафу,  передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатив зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів,  а також не оскаржив це рішення чи не повідомив у цей строк відповідний виконавчий орган  Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для  виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Суми пені та фінансових санкцій,  застосованих  за  порушення порядку  та  строків  обчислення,  нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж  порядку,  що  й  недоїмка  із  сплати страхових внесків.

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату  недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, начальником управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі було винесено рішення № 184 від 29.08.2007р. про застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 2534,63 грн. та нарахування пені в сумі 1041,23 грн. за несплату (неперерахування) страхових внесків.

Дане рішення було отримано відповідачем, що підтверджується  копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

На момент розгляду справи відповідач рішення не оскаржив, а тому визначена ним сума штрафних санкцій та пені є узгодженою.

Сума пені та штрафу була включена до вимоги про сплату недоїмки № Ф -1014 від 29.10.2007р., яка була отримана відповідачем 01.11.2007р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 245335.

Оскільки відповідач добровільно визначену рішенням суму штрафних санкцій та пені не сплатив, саме рішення не оскаржив, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 17, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_2, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі, м. Чернігів, вул. Шевченка, 162 (р/р 25603303011157 в ОПЕРВ Облуправління Ощадбанку, МФО 353553, код 21403848) штрафні санкції в сумі 2534 грн. 63 коп. та пеню в сумі 1041 грн. 23 коп.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів  оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко