ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2007 Справа № 11/388-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменко І.М. -доповідач
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3007 від 17.07.07, представник;
від позивача: ОСОБА_2, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1, фізична особа-підприємець;
від відповідача: Базилевич Юрій Олегович, довіреність №02-д від 10.01.07, представник;
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Ера-1”, Дніпропетровська область
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007 року у справі № 11/388-07
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, Дніпропетровська область
до дочірнього підприємства „Ера-1”, Дніпропетровська область
про стягнення 39914,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.07р. у справі № 11/388-07 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів погашення боргу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на те, що позивач поставив неякісний товар, в зв'язку з чим було зіпсовано техніку, що підтверджується висновком, зазначеному в паспорті якості № 1077.
Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення без змін.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 14.07.07р. сторони уклали договір купівлі-продажу №1-14/07/07, на виконання якого позивач передав відповідачеві дизельне пальне на суму 26 527, 27 грн., що підтверджується накладною №14/1 від 14.07.07р.
В п.2.4 договору сторони дійшли згоди про оплату на протязі 4-х календарних днів з дня отримання товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів оплати товару в строки встановлені договором відповідач не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій, від проведення звірки взаємних розрахунків останній ухилився.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу правильно визнані судом першої інстанції у розмірі 26 527, 27 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За неналежне виконання умов договору щодо оплати товару сторони встановили відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 50% від загальної суми договору (п.3.3. договору).
Розрахунок суми штрафу позивачем було здійснено у відповідності до умов договору.
З огляду на викладене вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 13 263, 63 грн. правильно задоволені судом першої інстанції.
В задоволенні вимог щодо стягнення пені вірно відмовлено судом першої інстанції оскільки відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі. Доказів укладення такого правочину позивач не надав.
Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума річних у розмірі 178, 78 грн. підлягає до примусового стягнення.
Вимоги позивача в сумі 506, 56 грн., що складають суму процентів за користування чужими грошовими коштами правильно відхилені судом першої інстанції, оскільки сторони в договорі не встановили її розмір.
В зв'язку з викладеним, не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.. 104 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.07р. у справі №11/388-07 -залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Ера-1”, Дніпропетровської області -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін
Помічник судді К.С. Лукінова