Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-734/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Гарбуз О.А.

26                     Доповідач Карпенко  О. Л.   

УХВАЛА

Іменем України

          16 березня 2011 року колегія суддів судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  в складі:    

                                головуючого   -           Голованя А.М.

                                суддів  -                        Черниш Т.В.,

                                                                     Карпенко О.Л.

                                при секретареві   -       Діманової Н.І.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про визнання дій неправомірними, визнання договору недійсним, стягнення відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

         У грудні 2009 року ВАТ КТ «Надра»звернувся з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по кредитному договору. З урахуванням збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідачів 73270 грн. 87 коп. заборгованості. В обґрунтування позову він послався на те, що згідно договору від 30 липня 2008 року № 869526/ФО/840 укладеного між банком та ОСОБА_3, як позичальником, ОСОБА_4, як поручителем, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5924,67 дол. США, який він зобов’язаний повернути до 20 липня 2013 року та сплатити проценти у розмірі 13,8 річних. Повернення кредиту та сплата процентів має здійснюватися щомісяця частинами у розмірі 137,38 дол. США. Однак погашення кредиту та процентів здійснювалося без дотримання умов договору щодо строків, що привело до виникнення значної заборгованості: 6272,77 дол. США, що за курсом НБУ становить 49611,34 грн. –основний борг, 2000,72 дол. США, що за курсом НБУ становить 15823,69 грн. –заборгованість по процентах, 363,47 дол. США, що за курсом НБУ становить 2874,68 грн. –пеня, 627,28 дол. США, що за курсом НБУ становить 4961,16 грн. - штраф. Крім того банк відкрив позичальнику відновлювальну траншеву кредитну лінію з лімітом 348,1 дол. США строком кожного траншу на 12 місяців, але він своєчасно не повернув отримані кошти.   Виконання позичальником зобов’язання за цим договором забезпечено порукою. Майновим поручителем являється ОСОБА_4

         Відповідачі звернулися з зустрічним позовом про визнання неправомірними дій ВАТ КБ «Надра»по укладенню кредитного договору у валюті відмінній від гривні і відповідного письмового повідомлення про недоліки пропонованої схеми кредитування, визнання недійсним договору кредиту від 30 липня 2008 року № 869526/ФО/840, визнання недійсним договору застави від 30 липня 2008 року № 869526/ФО/840, визнання недійсним договір поруки від 30 липня 2008 року № 869526/ФО/840, стягнення 1000 грн. відшкодування завданої моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст. 203 ч. 1, ст. 215 ч. 1 ЦК України  а також тим, що всупереч вимогам ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», ст. 5, 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», кредитний договір було укладено у валюті відмінній від гривні –доларах США. За відсутності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, відповідач не мав права на укладення такого договору. У зв’язку з недійсністю кредитного договору, відповідно до ст. 548 ч. 2 ЦК України, недійсними являються договір застави та договір поруки. Крім того, в порушення вимог ст. 11 ч. 2 п. 2 Закону України «Про захист прав споживачів»та п.п. 2.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, він не був повідомлений позивачем під час укладення договору про можливі ризики у випадку різкої зміни валютного курсу. Така протиправна поведінка відповідача спричинила моральну шкоду.

         Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2010 року позов відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»задоволено повністю, стягнено з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за договором від 30 липня 2008 року № 869526/ФО/840 в сумі 73270 грн. 87 коп. та судові витрати в сумі 852 грн. 70 коп., в задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій ВАТ КБ «Надра»по укладенню кредитного договору, визнання недійсним договору кредиту, визнання недійсним договору застави, визнання недійсним договір поруки, стягнення відшкодування завданої моральної шкоди відмовлено   

         В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким визнати неправомірними дії ВАТ КБ «Надра»по укладенню кредитного договору у валюті відмінній від гривні і відповідного письмового повідомлення, визнати недійсним договір кредиту, застави та поруки від 30 липня 2008 року № 869526/ФО/840 укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ВАТ КБ «Надра», стягнути з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_4 1000 грн. відшкодування моральної шкоди. Зокрема вони вказали на те, що суд не врахував їх доводів викладених в позовній заяві та не дослідив генеральної ліцензії Національного Банку України від 30 червня 2000 року № 21 яка не містить положень про надання позивачу дозволу на надання кредитів громадянам України в іноземній валюті. Суд не вірно застосував положення ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 36 Закону України «Про національний банк», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та п.п. 1.4. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти та території України, як засобу платежу». Внаслідок цього суд зробив хибні висновки, щодо правомірності дій позивача та відсутність підстав  визначених ст. 203 ч. 1, т. 215 ч. 1, ст. 548 ч. 2 ЦК України для визнання оспорюваного договору недійним. Суд не врахував, що позивачем було порушено права відповідачів, як споживачів, та завдано відповідачці ОСОБА_4 моральної шкоди.

        Сторони повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

         Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

         Згідно ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Як вірно встановив суд першої інстанції 30 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір «Автопакет» № 869526/ФО/840.

        Згідно ст. 628 ч. 2 УК України сторони уклалии договір, в якому містяться елементи різних договорів –кредитного договору, договору застави та поруки.

        До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

        За умовами укладеного договору ВАТ КБ «Надра»зобов’язаний надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 5924,67 дол. США з строком погашення до 20 липня 2010 року та сплатою процентів у розмірі 13,8 річних нарахованих на залишок заборгованості. Згідно п. 2.2.1., 2.2.3. договору повернення кредиту та сплата процентів має здійснюватися в готівковій або безготівковій формі щомісячно до 18 числа поточного місяця у мінімально необхідному розмірі 137,38 дол. США.

        Крім того, згідно п. 1.2.1. - 1.2. 4, 2.2.2., 2.2.3. договору, ВАТ КБ «Надра»зобов’язаний відкрити ОСОБА_3 кредитну лінію з лімітом 348,1 дол. США в межах якої видача коштів здійснюється окремими траншами розмір яких відповідає обумовленій сумі, кожен з яких надається на 12 місяців за умови, що позичальник не має заборгованості за кредитною лінією. Проценти за користування коштами в рамках кредитної лінії становлять 1,69 на місяць (що відповідно становить 20,28 % на рік). Кредитну лінію відкрито на строк до 20 липня 2013 року. Повернення коштів та сплата процентів має здійснюватися позичальником в готівковій або безготівковій формі щомісячно до 18 числа у мінімально необхідній сумі 32,18 дол. США. Строк першого траншу: з 30 липня 2008 року по 29 липня 2009 року.

        ВАТ КБ «Надра»свої зобов’язання за договором виконав належним чином.

        Однак відповідач ОСОБА_3 свої зобов’язання щодо повернення чергових частин кредиту та сплати процентів не виконує. Внаслідок цього станом на 18 жовтня 2010 року утворилася заборгованість у сумі 9264,24 дол. США, що за курсом НБУ становить 73270,87 грн., яка складається з основного боргу –6272,77 дол. США (5924,67 дол. США –заборгованість за кредитом, 348,10 дол. США –заборгованість по кредитній лінії), заборгованості по процентам - 2000,72 дол. США, пені нарахованої відповідно до п. 5.1., 7.2. договору –363,47 дол. США, штрафу нарахованого згідно п. 5.2., 7.2 договору –627,28 дол. США.

        Відповідачі ці обставини не заперечували та доказів виконання зобов’язань перед позивачем не надали.

        Виконання ОСОБА_3 зобов’язань перед ВАТ КБ «Надра»за договором забезпечено заставою належного ОСОБА_3 автомобіля марки ЗАЗ, модель 110308 45 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (п. 3.1. договору).

        Крім того виконання ОСОБА_3 зобов’язання забезпечено порукою ОСОБА_4 Відповідно до п. 3.2.1., 3.2.2. договору поручитель відповідає перед банком за належне виконання позичальником зобов’язань, що виникають з цього договору, поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і позичальник, поручитель і позичальник відповідають перед банком, як солідарні боржники.

        Згідно п. 3.2.6. договору поручитель зобов’язаний виконати свої зобов’язання по договору не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення від банку.

        07 листопада 2008 року ОСОБА_4 отримала повідомлення позивача по справі про виниклу заборгованість, але у встановлений строк свої зобов’язання щодо сплати боргу не виконала.

        Суд вірно встановив фактичні обставини справи та визначив відповідні їм правовідносини і застосувавши норми ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 ЦК України стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором від 30 липня 2008 року № 869526/ФО/840.

        Вирішуючи зустрічний позов суд вірно виходив з того, що на підставі генеральної ліцензії Національного Банку України № 21 від 30 червня 2000 року та додатків 21-1, 21-2 від 23 серпня 2002 року позивач мав право надавати ОСОБА_3 кредит у валюті відмінній від гривні, а саме у доларах США. У зв’язку з цим зміст оспорюваного відповідачами договору не суперечить законодавству, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним. На момент укладення договору сторони були повідомлені про всі умови на яких він укладається, погодилися з ними та прийняли на себе відповідні зобов’язання. Крім того суд виходив з недоведеності факту завдання діями позивача моральної шкоди відповідачці.

        Позиція суду є вірною оскільки законодавство України не обмежує можливість використання в Україні грошових одиниць іноземних держав у випадках і в порядку, встановлених законодавством (ст. 99 Конституції України, ст. 192 ч. 2 ЦК України).

        Відповідно до змісту ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банки здійснюють операції із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

        На підставі п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

        Таким чином на підставі виданої Національним Банком України позивачу банківської ліцензії № 21 від 30 червня 2000 року та додатку до дозволу № 21-2 від 04 листопада 2005 року на здійснення операцій з валютними цінностями він мав право здійснювати надання кредиту ОСОБА_3 в іноземній валюті так, як його дії не суперечать законодавству України.

        Посилання відповідачів на п.п. в) п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»в обґрунтування своїх вимог є безпідставним так, як законодавством не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті про які йдеться у вказаному пункті статті 5 Дектеру. Крім того, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженої постановою Правління національного Банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

        З огляду на викладене суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову про визнання неправомірним дій ВАТ КБ «Надра»по укладенню договору у валюті відмінній від гривні та про відсутність передбачених ст. 203 ч. 1, ст. 215 ЦК України (на які посилалися відповідачі) підстав для визнання договору недійсним.

        Відповідно до ст. 227 ч. 1 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

        Поте оспорюваний договір не може бути визнання недійсним з цих підстав.

        Обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договір в частині застави та поруки, відповідачі послалися на ст. 548 ч. 2 ЦК України відповідно до якої недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

        Відмовляючи в задоволенні вимог щодо недійсності договору в частині кредиту, суд дійшов правильного висновку і про відсутність підстав для визнання недійсним договору  в частині застави та поруки.

        Відповідачі, стверджуючи про припинення договору поруки, безпідставно посилалися на ст. 559 ЦК України оскільки договором не визначено строку, після якого припинення порука. Крім того згідно п. 1.1.4. договору сторони визначили строк погашення кредиту до 20 липня 2013 року. В частині стягнення заборгованості по кредитній лінії позов було пред’явлено в межах визначеного ст. 559 ч. 4 ЦК України строку.

        Обґрунтовуючи вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, вона послалася на порушення позивачем її права на отримання інформації про споживчий кредит та попередження про можливі негативні наслідки при зміні курсу валюти договору, яке передбачено ст. 11 ч. 2 Закону України «Про захист прав споживачів», що викликало у неї хвилювання, спричинило порушення звичайних життєвих зв’язків.  

        Суд встановив, що згідно анкети поручителя ОСОБА_4 вона підтвердила факт її ознайомлення з умовами кредитування ОСОБА_3 Факт заподіяння відповідачці моральної шкоди нею не доведений.

       Крім того вона не являється споживачем банківського продукту (ст. 1 п. 22 Закону України «Про захист прав споживачів») а як поручитель мала можливість передбачити можливість зміни курсу гривні до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти.

        А тому суд правильно відмовив в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

        Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відхилити.

        Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2010 року по справі за відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про визнання дій неправомірними, визнання договору недійсним, стягнення відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

         Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.     

           Головуюча:

           Судді: