Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-1121/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Березій Ю,А.
Доповідач Єгорова С. М.
УХВАЛА
Іменем України
25.02.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої судді –Єгорової С.М.
Суддів –Полежая В.Д., Письменного А.О.
при секретарі –Салабай М.В.
відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами від 02.12.2010 року №2748-V1, розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача –суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, -
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача –суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії.
Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просила визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 01 січня 2006 року по час ухвалення рішення по справі.
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2010 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 20 січня 2009 року по 28 травня 2010 року. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано. Також судом безпідставно поновлено строк звернення до суду, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, в редакції на час пред’явлення позову, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду 20 січня 2010 року з вимогами про перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 01 січня 2006 року по час ухвалення рішення по справі, тобто з пропуском встановлено строку звернення до суду.
Представник відповідача подав до суду клопотання, в яких наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до суду.
Суд правильно застосував строк позовної давності, оскільки позивач не заявляв клопотання про поновлення строку та не зазначав причини пропуску річного строку звернення до суду.
Довідкою відповідача підтверджується, що позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії, але в меншому розмірі, ніж передбачено Законом. До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, враховуючи положення ч.2 ст.152 Конституції України, та рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 року та від 22 травня 2008 року «10-рп/2008 року, суд правильно визначив періоди, за які необхідно проводити перерахунок.
В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування постанови суду не встановлено.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Залишити апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі без задоволення, а постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2010 року –без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області С.М. Єгорова