Справа № 22-ц-109/2011
Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Якимів Р.В.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Проскурніцького П.І.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
з участю: сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 2 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 2 грудня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10734 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 800 грн. на відшкодування моральної шкоди, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 550 грн. витрат на проведення авто товарознавчої експертизи та 400 грн. витрат на правову допомогу.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. ОСОБА_3 зазначає, що вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд взяв до уваги звіт про оцінку вартості матеріального збитку. На думку апелянта цей звіт складений з істотними порушеннями «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», оскільки у ньому не зазначено джерело отримання прайс-листа, джерело інформації про розцінки та роботи, відсутні відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт та ознаки раніше проведеного відновлювального ремонту.
Суд не дав оцінки поданим доказам про вартість капота та бампера відповідно 703 грн. та 250 грн.
Необґрунтованим є і висновок суду про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки представник позивача в судовому засіданні не заперечив того факту, що автомобіль не був переданий на ремонт та пройшов техогляд і перебував у користуванні ОСОБА_4
Посилаючись на вищенаведені обставини, відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 4 липня 2009 року ОСОБА_3, керуючи належним позивачу автомобілем ПЕЖО 206 д.н.з. НОМЕР_1, допустив наїзд на дерево, в результаті чого пошкодив автомобіль. Відповідач не заперечив того факту, що дорожньо-транспортна пригода сталася з його вини.
Згідно звіту №8/275/10 від 05.02.2010 року про оцінку вартості матеріального збитку вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 10734 грн.
При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди.
Посилання апелянта у скарзі на те, що вартість відновлювального ремонту є завищеною колегія суддів не приймає до уваги, оскільки немає доказів на спростування висновку щодо вартості матеріального збитку.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу заподіяна така шкода, оскільки він переніс стрес та не мав можливості користуватись автомобілем.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки встановлено, що фактично автомобілем користувався та користується в даний час представник позивача ОСОБА_4 Згідно довіреності від 12 липня 2007 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 користуватись та розпоряджатись автомобілем ПЕЖО 206 д.н.з. НОМЕР_1 до 12 липня 2010 року. А згідно довіреності від 11 липня 2010 року такі права надані ОСОБА_4 до 11 липня 2020 року.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не заперечив того факту, що саме він постійно користується автомобілем ПЕЖО 206 д.н.з. НОМЕР_1.
При таких обставинах справи підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди немає.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинах справи.
Враховуючи вищенаведене, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 2 грудня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В. Ясеновенко
О.В. Пнівчук
П.І. Проскурніцький