РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" серпня 2006 р. | Справа № 8/155-2207(5/107-1624) |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Жук Г.А.
Розглянув справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" м. Тернопіль
За участю представників сторін:
позивача: Савка Д. Ю. - довіреність № 177/102 від 18.08.06 р. ;
відповідача: Ловчук М.В. довіреність № 01/05 від 03.01.05 р. представник ВАТ "Тернопільгаз";
В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася в господарський суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” про стягнення 11 405 344 грн. 16 коп. із них 9 537 022 грн. 40 коп. основного боргу за газ, 906 017 грн. 13 коп. пені, 667 591 грн.57 коп. штрафу, 220 419 грн.66коп. втрат від інфляції та 74 293 грн. 40 коп. три відсотки річних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує, тим що 16 жовтня 2000 року між ДК „Торговий дім „Газ України” та ВАТ „Тернопільгаз” було підписано Акт прийому-передачі природного газу згідно якого ДК „Торговий дім” „Газ України” поставила ВАТ „Тернопільгаз” природний газ в обсязі 115168,109тис.м.куб. на суму 15 779836,71грн., за який відповідач розрахувався частково в сумі 6 242814грн.31коп. І оскільки сторонами не було обумовлено строку оплати поставленого природного газу, позивач направив відповідачу вимогу про оплату №31/15-884 від 07.02.2005р., однак на день заявлення позову відповідач свої зобов’язання не виконав, чим порушив вимоги ст.165 Цивільного кодексу Української РСР та ст.530 Цивільного кодексу України, а тому повинен сплатити суму боргу та нараховані на неї: пеню за кожний день прострочки, 7% штрафу, втрати від інфляції та 3 відсотки річних.
В обґрунтування позову позивач посилається (лист №31/10-5928 від 04.07.2005р.) на Акт прийому-передачі газу від 16.10.2000р., який, як зазначає позивач, за своєю правовою природою, відповідно до положень ст.4 Цивільного кодексу УРСР, є договором на постачання природного газу, оскільки в ньому визначено всі основні умови, які характерні для договору. При цьому, правовою підставою поставки відповідачу природного газу в обсязі 115168,109 тис.куб.м. називає „Порядок забезпечення природним газом народного господарства та населення у 1999 році”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1998р. №1978 „Про порядок забезпечення природним газом народного господарства та населення у 1999 році”, Постанову Кабінету Міністрів України від 24.07.1998р. №1173 „Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу”.
Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні вважають, що позовні вимоги позивача безпідставні і просять в позові відмовити, стверджує, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення вартості відтоків та притоків природного газу, фактично не поставленого позивачем і не отриманого відповідачем, а також на те, що згідно ст.71,74,75,76,77,80 ЦК УРСР, загальний строк позовної давності для захисту права за позовом особи, право якої порушено встановлено у 3 (три) роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Згідно вимог п.2,9. "Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного газу" право на позов у позивача виникло 31 березня 2000 року і на момент звернення позивача з позовом до суду, термін позовної давності минув.
21.07.2006 року Позивач подав заяву від 18.07.2006 року за № 31/10-8019 про уточнення позовних вимог стверджує, що між сторонами виникли відносини, пов’язані із здійсненням у 1999 році власником газу постачання природного газу споживачам Тернопільської області через газорозподільчі мережі ВАТ з газопостачання та виникненням у зв’язку з цим відтоків та притоків природного газу, які сторони врегулювали Актом приймання - передачі природного газу від 16.10.2000 року, відповідно до якого Дочірня компанія „Торговий дім „Газ Украйни”, у відповідності з актами обліку відтоків (притоків) природного газу за 1999 рік, поставила а відповідач прийняв у 1999 році природний газ, отриманий в оплату за транзит в обсязі 115168,109 тис.куб.м. на суму 15779836,71 грн. (ПДВ- 0%). Компенсація ВАТ „Тернопільгаз” 1,5% до витрат отриманого газу з врахуванням транспортної роботи в обсязі 13274,360 тис.куб.м. на суму 2376375 грн. 93 коп., згідно п.2.1 і 2.3 Тимчасового положення № 209 від 19.08.1999 року. Стверджує, що зміст даної угоди відповідає правилам розподілу обов’язку компенсації підсумкових втрат газу за 1999 рік, між підприємствами що постачають та транспортують газ. Посилаючись на Договір № 03/02-755 від 29.05.2002 року, передаточній акт № 1 від 29.05.2002 року, акт звірки взаємних розрахунків між ВАТ „Тернопільгаз” та ДК „Газ України”, стверджує, що відповідач передав ВАТ „Тернопільміськгаз” зобов’язання з компенсації вартості підсумкових втрат за 1999 рік у розмірі 6911969,84 грн. та право вимоги останнього до позивача з компенсації вартості робіт з транспортування цих витрат у розмірі 889959,60 грн.
З огляду на наведене позивач визначає розмір зобов’язання ВАТ „Тернопільгаз” з компенсації вартості підсумкових втрат за 1999 рік у розмірі 7381470,54 грн. (15779836,71 грн. - 6911969,84 грн. - 2376375 грн. 93 коп. -889959,60 грн. ), посилаючись на норми ст.ст.525, 526, ч.2ст. 530,ч.5 ст.261ЦК України просить стягнути дану суму заборгованості з відповідача, крім того згідно ст.. 536 та 625 ЦК України 170600,55 грн. Інфляційних витрат, 57501,66 грн. -3% річних, згідно ст. 231 Господарського кодексу України - 701239 грн. 70 коп. пені та 516702,94 грн. штрафу. Враховуючи, що спірним Актом від 16.10.2000 року сторони не визначили строку оплати і згідно ст. 530 ЦК України строк оплати визначається вимогою кредитора, вважає що строк позовної давності по цій вимозі не пройшов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд в с т а н о в и в:
У 1999 році ВАТ "Тернопільгаз" згідно договору на транспортування, заключеного з ДК "Торговий дім "Газ України," здійснювало виключно транспортування природного газу для потреб населення, бюджетних організацій та установ, підприємств комунальної теплоенергетики і котелень промислових підприємств.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України за №1978 від 15.12.1998 року " Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999 році" постачальником і власником газу у 1999 році являвся ДК "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України", який укладав прямі договори на постачання природного газу із усіма категоріями споживачів Тернопільської області, згідно виданої ліцензії НКРЕ.
Правовою підставою виникнення правовідносин в частині поставки природного газу є укладення договору. Як вбачається з матеріалів справи договір з ВАТ "Тернопільгаз" на постачання спірного газу не укладався і позивачем не доведено факт передачі даної кількості газу підприємству відповідача у 1999 році.
ВАТ "Тернопільгаз" набув права на постачання природного газу і укладення договорів із споживачами тільки у квітні 2000року згідно виданої НКРЕ ліцензії серія ПГ № 405 від 26 квітня 2000 року.
Акт прийому-передачі газу від 16 жовтня 2000 року не має юридичної сили договору, оскільки жодним нормативним документом не передбачено оформлення договору актом прийому- передачі відтоків природного газу і даний Акт не може породжувати зобов'язань для відповідача по їх оплаті і не може бути підставою виникнення заборгованості за поставлений природний газ.
У позовній заяві, з посиланням на ст. 165 ЦК УРСР, ч.2ч.5 ст.261 та ч.2 530 ЦК України, позивач зазначає, що відповідачем зобов'язання не виконано, борг за спожитий природний газ не погашено. Однак, (в 1999 році) ВАТ "Тернопільгаз" не був споживачем природного газу і газ підприємству не поставлявся, не оформлялись щомісячні акти прийому-передачі газу, а тому і обов’язок його оплати у підприємства відсутній. Зазначені обставини підтверджуються реєстрами реалізації газу, інформацією про забезпечення природним газом населення Тернопільською філією ДК "ТД" Газ України" та іншими документами, що додані до матеріалів справи.
Слід зазначити, що у 1999 році відтоки-притоки природного газу регулювалися "Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного газу", затвердженого Наказом НАК "Нафтогаз України" від 09.08.1999 року за №209, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.1999 року за №617/3910 згідно якого під відтоками природного газу розуміється перевитрачання газу, яке виникає внаслідок перевищення фактично спожитих населенням обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньомісячними нормами споживання газу, тобто є втратами газу. Притоки газу, Тимчасовим положенням визначається, як недобір газу, який може виникати внаслідок того, що в весняно-літній період фактично спожиті населенням обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу.
Дане Положення передбачає, що для обліку взаємовідносин між підприємствами, що транспортують та постачають природний газ складаються таки акти як: Акт поставки газу - акт приймання - передавання природного газу, який підписується щомісячно між ВАТ з газопостачання та філією ДК "Укртрансгаз" при передаванні обсягів газу на ГРС; Акт реалізації газу - акт приймання-передавання природного газу, який підписується щомісячно між ВАТ з газопостачання та філією ДК "Торговий дім "Газ України" на підставі реєстрів реалізації природного газу за всіма категоріями споживачів. Реєстр складається в порядку й за формою, що затверджені наказом НАК "Нафтогаз України" від 24.05.99 N 127; та Акт обліку відтоків (притоків) - акт, про розмір відтоку або притоку природного газу, який щомісячно складається ВАТ з газопостачання на підставі актів поставки і актів реалізації природного газу.
Відтоки, які виникли внаслідок перевищення фактично спожитих населенням обсягів газу, оформлялись щомісячними актами обліку відтоків (притоків) природного газу (Акти обліку відтоків (притоків) природного газу за 1999 рік долучено до матеріалів справи том ІІІ справи), а тому, Акт від 16.10.2000року є ніщо інше, як підсумковий облік відтоків-притоків природного газу у 1999 році, а не актом-прийому-передачі газу.
У пункті 2.9. "Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного газу" зазначено, що вартість підсумкових втрат природного газу ВАТ з газопостачання за вирахуванням вартості робіт з транспортування цих втрат, яка перевищує рівень граничних втрат, компенсується власнику газу за рахунок прибутку цих ВАТ не пізніше 31-го березня року, наступного за звітним. Як вбачається з балансу підприємства, що додано до матеріалів справи, у 1999році ВАТ "Тернопільгаз" спрацювало збитково, прибутки відсутні, а тому відсутнє джерело їх відшкодування.
Позивач стверджує, що Акт прийому-передачі природного газу від 16.10.2000року за своєю правовою природою є договором на постачання природного газу. Оскільки в ньому визначено всі основні умови характерні для договору поставки, а саме об'єм природного газу, вартість вказаного об'єму, період протягом якого були отримані вказані об'єми. Проте в даному акті залишився не встановленим строк виконання зобов'язання.
Стверджує, що поставка природного газу відбулась в результаті господарсько-правових відносин, які склалися між сторонами даної справи, а саме господарсько-правових відносин, щодо поставки природного газу, яка здійснювалась протягом 1999 року. Дана поставка природного була оформлена актом приймання-передачі природного газу від 16.10.2000 року, який був підписаний уповноваженими представниками з обох сторін. Тобто, сторони угоду на поставку природного газу оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, відвантажити або прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення договору, і водночас його виконання.
Слід звернути увагу, що згідно зі ст. 245 ЦК УРСР за договором поставки організація - поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Однак, передача газу споживачам, як значиться в Тимчасовому положенні, оформляється іншими актами (актами поставки, актами реалізації) тому оформлення Акту обліку відтоків (притоків) природного газу за 1999 рік (Акт від 16.10.2000 року) позивач помилково визначає, як поставку газу.
26 квітня 2000 року НКРЕ видано Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” ліцензію серії ПГ № 405 на право здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, терміном на 10 років. До отримання даної ліцензії ВАТ "Тернопільгаз" не міг бути ні покупцем, ні замовником, в розумінні ст.245 ЦК УРСР. Природний газ підприємству не поставлявся і не передавався у власність, оскільки це б суперечило ліцензійній діяльності ВАТ "Тернопільгаз".
Постачання природного газу у 1999 році здійснювалося виключно на підставі укладених з споживачами прямих договорів (копії договорів представлено в матеріалах справи).
У відповідності до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1998 року №1978 „Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999 році" природний газ, отриманий як плата за транзит російського газу через територію України, а також природний газ власного видобутку постачається підприємствами НАК "Нафтогаз України" для потреб населення, бюджетних установ та організацій, підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які відпускають теплову енергію зазначеним споживачам ".
Згідно положень Постанови КМУ від 24.07.1998 року за №1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації газу" було визначено, що при розмежуванні функцій НАК "Нафтогаз України" з реалізації природного газу, створюється Дочірня Компанія ДК "Торговий дім "Газ України", яка виконувала функції постачальника природного газу безпосередньо до споживачів на підставі укладених договорів. ВАТ "Тернопільгаз" в 1999 році надав послуги виключно з транспортування природного газу.
Посилання позивача на те, що поставка природного газу відбулась в результаті господарсько-правових відносин, які склалися між сторонами даної справи, а саме господарсько-правових відносин, щодо поставки газу яка здійснювалась у 1999 року і дана поставка газу була оформлена Актом приймання-передачі газу від 16.10.2000 року, який був підписаний уповноваженими представниками сторін є безпідставними.
Як зазначається у п.9 Постанови КМУ від 15.12.1998 року за №1978, акти прийому - передачі газу складаються газотранспортною організацією разом із споживачами та постачальниками про обсяги використаного газу за місяць, які є підставою обліку для остаточних розрахунків споживачів за використаний газ і надані послуги з транспортування.
Позивачем не доведено та не підтверджено документально підстави і факту поставки ВАТ "Тернопільгаз" природного газу в обсязі 115168,109 тис.куб.м. у 1999 році. В ході розгляду справи суду не представлено акти прийому - передачі газу та договір на постачання газу, що є обов’язковою умовою поставки газу у 1999 році, у відповідності до Постановою КМУ за №1978 від 15.12.1998 року.
Акт прийому-передачі газу від 16.10.2000 року, на який посилається позивач, є актом обліку відтоків (притоків) газу, який свідчить про обсяги втрат газу при постачанні для потреб населення та його вартість, а не підтвердженням фактичної поставки газу і не тягне зобов'язання відповідача оплатити втрати газу самостійно.
Враховуючи, що згідно вищезазначеного Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу кількість поставленого і реалізованого газу оформлюється шляхом підписання актів приймання передачі поставки та реалізації газу, то акт обліку відтоків та притоків, яким є акт від 16.10.2000 року засвідчує кількість втраченого газу не передано споживачу, що суперечить принципу та характеру зобов’язань які випливають з договору поставки.
В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 6242814,31 грн. по спірному акту від 16.10.2000 року, однак дану оплату заперечив представник відповідача в судовому засіданні, стверджує, що такої оплати не проводив, що сума, яку визначив позивач як оплату було передано передаточним актом ВАТ „Тернопільміськгаз” 29 травня 2002 року, яка увійшла в суму 6911969,84 грн., як значиться в акті звіряння розрахунків(комерційні втрати 2000 р.),(додаток 1 до Договору № 03/02-755 від 29.05.2002 року , том І , арк..194-197)
Слід зазначити також, що позивач в заяві про уточнення позовних вимог необґрунтовано визначив суму боргу відповідача в розмірі 7381470,54 грн. Тому, як з його ж розрахунку:15779836,71 грн. - 6911969,84 грн. - 2376375 грн. 93 коп. -889959,60 грн. вбачається, що дана сума може становити лише 5601531,34 грн., а відтак і неправомірно провів розрахунки санкцій та збитків.
Крім того, враховуючи вимоги п.2.10 Тимчасового положення, згідно якого вартість підсумкових втрат газу ВАТ з газопостачання за вирахуванням вартості робіт з транспортування цих втрат, яка перевищує рівень граничних втрат, компенсується власнику газу за рахунок прибутку цих ВАТ не пізніше 31-го березня року, наступного за звітним, суд визнає безпідставними твердження позивача, про те що по акту прийому-передачі природного газу від 16.10.2000року, не встановлений строк оплати, (так як строк оплати вартості підсумкових втрат газу за 1999 рік встановлений Тимчасовим положенням.). Тобто, позивачем пропущений 3-х річний строк позовної давності, встановлений ст.71 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення між сторонами даних правовідносин, для стягнення з відповідача вартості підсумкових втрат газу, що відповідно до вимог ст. 80 та ст.84 ЦК УРСР є підставою для відмови в задоволенні позові.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст.ст. 44- 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1,2,4,12,22,32,43,44-49,69,75,82,84,85,115 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
3. Сторони вправі подати апеляційну скаргу , а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.
Рішення підписано_18 вересня 2006 року __
Суддя Г.А. Жук