ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 лютого          2006 року (суддя Демидюк О.О.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон Клас" порушено справу № 9/10 про банкрутство Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (далі -боржник).

Ухвалою від 8 червня 2006 року введено процедуру розпорядження майном.

14 червня 2007 року Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Рівненської області із заявою від 13 червня 2007 року № 3116/10-12 про визнання її кредитором у справі про банкрутство боржника, в якій просила відновити процесуальний строк для подання заяви та визнати її кредитором боржника із сумою вимог у розмірі            40 495 995,88 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 19 червня 2007 року у справі № 9/10 (суддя Демидюк О.О.) Костопільській міжрайонній державній податковій інспекції у задоволені заяви відмовлено на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343 (далі -Закон № 2343).

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, що оскільки заборгованість у боржника перед бюджетом виникла до порушення провадження у справі про його банкрутство, і вимога про визнання кредитором на таку заборгованість Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією не заявлена у межах місячного строку, - така заборгованість є погашеною відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону № 2343.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від               10 вересня 2007 року (головуючий -Давид Л.Л., судді -Кордюк Г.Т.,       Мурська Х.В.) апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції залишено без задоволення, зазначену ухвалу суду першої інстанції без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, Львівський апеляційний господарський суд посилався на те, що вимоги Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання її кредитором боржника були заявлені з порушенням строку встановленого ст. 14 Закону           № 2343.

Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 19 червня 2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 вересня          2007 року скасувати, визнати її кредитором боржника.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами при винесенні оскаржуваних рішень порушені норми матеріального права, зокрема: ст.ст. 1, 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20 грудня 2000 року (далі - Закон № 2181).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією заява про визнання кредитором була подана до суду першої інстанції 14 червня 2007 року.

Судом першої інстанції встановлено, що Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до суду із заявою від 13 червня 2007 року № 3116/10-12 (т. 3 а.с.137) з грошовими вимогами до боржника в сумі 40 495 995,88 грн.

Як вбачається із зазначеної заяви кредитора,  ним у 2004-2005 роках було проведено позапланові документальні перевірки дотримання                   ДП "Зірненський спиртовий завод" вимог податкового та валютного законодавства за період з 2003 по 2004 роки.

В результаті першої проведеної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства у 2003 році було складено акт від          23 березня 2004 року № 09/23/00375036 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2004 року, якими визначені податкові зобов'язання:

- з податку на прибуток підприємств в сумі 1 107 520, 00 грн.,

- з податку на додану вартість (далі -ПДВ) в сумі 7 285 126, 00 грн.,

- по акцизному збору -32 000 000, 00 грн.

В результаті другої планової документальної перевірки дотримання                   ДП "Зірненський спиртовий завод" вимог податкового та валютного законодавства за 2004 рік було складено акт від 16 грудня 2005 року                  № 378/23/00375036 та прийнято два податкових повідомлення-рішення від                  24 липня 2006 року, якими визначено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі             114 584, 00 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 3 008, 00 грн.

В своїй заяві кредитор заявив, що з урахуванням часткової оплати загальна сума заборгованості боржника перед бюджетом станом на 12 червня 2007 року становить 40 495 995, 88 грн.

У судовому засіданні 4 грудня 2007 року скаржник зазначив, що зобов'язання зі сплати податкових платежів в сумі 40 495 995, 88 грн. у боржника виникло до порушення провадження у справі про його банкрутство, тобто після проведення перевірок дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 2003 по 2005 роки.

Однак зазначає, що судами порушено підп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону               № 2181.

Відповідно до вказаної норми закону день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків, а при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно із Законом № 2181 податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а податковим боргом (недоїмкою) -є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до положень Закону № 2181 податкове зобов'язання повинно бути нараховано платником податків самостійно за кожний період при поданні податкових декларацій.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, податкові зобов'язання платника податків виникають в момент їх нарахування таким платником, при поданні податкових декларацій, або контролюючим органом самостійно при проведенні документальних перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення господарським судом справи про банкрутство ДП "Зірненський спиртовий завод" опубліковано в газеті "Урядовий кур"єр" 17 червня 2006 року             № 112 (т. 2 а.с. 103);

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2006 року затверджено реєстр вимог кредиторів ДП "Зірненський спиртовий завод" (т. 2 а.с. 10-13).

У відповідності до п. 15 ст. 11 Закону № 2343 після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст. 14 цього Закону.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2343 конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 ст. 14 Закону встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

В судовому засіданні представник скаржника зазначив, що нараховані контролюючим органом зобов'язання зі сплати податків у боржника виникли у 2003-2004 роках, однак в момент порушення справи про банкрутство відповідача у справі були неузгодженими.

Як вбачається з матеріалів справи, судами вірно встановлено, що вимоги Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції є конкурсними, оскільки податкові зобов'язання  у боржника виникли у 2003-2004 роках, тобто до дня порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Зірненський спиртовий завод".

Колегія суддів Вищого господарського суду України згодна з висновками суду апеляційної інстанції у цій частині, виходячи з наступного:

відповідно до вимог ст. 1 Закону № 2343 конкурсні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з пунктом 5.4. статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов"язання, не сплачена платником податків, у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені ст. 5 Закону № 2181.

         Виходячи зі змісту ст. 14 Закону № 2343 конкурсний кредитор зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою, яка містить усі  грошові зобов'язання боржника у повному обсязі, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. При зверненні до суду із заявою про грошові вимоги до боржника, кредитор не повинен надавати докази безспірного характеру грошових вимог.

Стаття 14 Закону № 2343 не передбачає зобов'язання Державної податкової інспекції звертатись з грошовими вимогами до боржника  лише у зв'язку з наявністю податкового боргу платника податків, цей факт має значення для за"ясування факту наявності безспірних вимог кредитора  при порушенні провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора - Державної податкової інспекції.

В даному випадку Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція була зобов'язана Законом № 2343 звернутися до господарського суду з заявою про грошові вимоги, які мають характер у тому числі і  неузгодженого податкового зобов'язання платника податків - боржника, та які виникли до порушення провадження у справі про його банкрутство у порядку визначеному Законом № 2343.

Колегія суддів  Вищого господарського суду України зазначає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343 є спеціальним по відношенню до інших законів.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що заява Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання її кредитором боржника є необґрунтованою та такою, яка подана з порушенням 30-ти денного строку, що не підлягає поновленню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2007 року та ухвала господарського суду Рівненської області від 19 червня 2007 року у справі             № 9/10 відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

     Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від                  10 вересня 2007 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 19 червня 2007 року у справі № 9/10 залишити без змін.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                     А.О. Заріцька

                                                                                                 Л.В. Продаєвич