Справа № 2-а-304/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17 березня 2011 року                             Жидачівський районний суд Львівської області

     у складі: головуючої -  судді              Галій О.Й.

                    при секретарі                       Стасів С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, м. Жидачеві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”,

                                                                                 встановив:

     Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення доплати до пенсії як дитині війни за період з 2006 р. по 09.03.2011 р., посилаючись на те, що є дитиною війни і має право на пільги, передбачені ЗУ  "Про соціальний захист дітей війни". Вважає, що їй була недоплачена вказана державна допомога у встановленому законодавством розмірі, а тому просить стягнути належну їй суму з відповідача та поновити пропущений строк для звернення до суду

    Позивачка в поданій заяві просить справу слухати за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

    Представник відповідача Управління пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області в судове засідання не з'явився, в надісланому до суду запереченні позов не визнав та зазначив, що Управляння ПФУ в Жидачівському районі діяло в межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Також відповідач зазначає, що відповідно до ст. 99 КАС України позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду щодо вимог про виплату надбавки до пенсії "дітям війни".  Справу просить розглянути за його відсутності,.

    Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню,  виходячи з наступних підстав.

    У відповідності до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-ІУ (далі Закон №2195-ІУ), дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, тобто має право на пільги передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

       У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного Закону, дітям війни пенсії підвищуються на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

     Згідно з пунктом 1 розділу ІУ Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", цей закон набирає чинності з 01 січня 2006 року.

     Однак, Законом України від 16.01.2006 року № 3367 -ІУ "Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет України на 2006 рік" п. 17 ст. 77 виключено та ст.110 (викладеною цим законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені аб. 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний  захист дітей війни", запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМ України за погодженням із комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей закон був опублікований 22.03.2006 року, а тому набрав чинності  02.04.2006 року. Тобто, з 02.04.2006 року ст. 6 Закону про соціальний захист дітей війни знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок у 2006 році визначений не був, що виключає можливість збільшення пенсії дітям війни. Тобто, ці підвищення повинні були здійснюватися  у випадку вищезазначених умов. Оскільки, такі умови не настали, тому в частині заявлених вимог про виплату пенсії  за 2006 рік позивачці слід відмовити.

     Законом України від 19.12.2006 р. № 489- У "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема п.12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист  дітей війни".

     Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6- рп/ 2007 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р." щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону "Про соціальний захист  дітей війни".

     Згідно п. п. 2 п. 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 р. внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни". Частиною 4 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

 Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп від 22.05.2008 року визнані неконституційними п.п. 2 п. 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 р." щодо зупинення дії на 2008 р. ст. 6  Закону

України "Про соціальний захист дітей війни".

     У судовому засіданні встановлено, що відповідач в 2008 р. за  червень - грудень частково провів позивачці  проплату надбавки до пенсії в розмірі 10% від встановленого державою розміру. Протягом 2007 р. жодні проплати не проводилися.

     Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

     Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень за 2007- 2008 р.р. знову почали діяти положення ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни". Тобто, з часу прийняття цих рішень у позивачки відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив права позивачки, визначені Конституцією України та вказаним Законом.

     У 2009 та 2010 роках дія  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування  відповідачем  положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року

щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж Постанова КМ України.

       Що стосується посилання відповідача у запереченні на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

     Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, як зазначалося вище є Закон України "Про соціальний захист дітей війни".  Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009- 2010 р.р. повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни".

     Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду  за захистом прав,  свобод  та  інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка про свої порушені права знала  понад зазначений строк, оскільки отримувала допомогу в меншому розмірі протягом багатьох років, а до суду звернулася тільки  09.03.2011 року.

     Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України, згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду. У відповідності до зазначеної статті суд ухвалою від 10.03.2011 р. залишив вимоги, які виходять за межі шестимісячного строку без розгляду.    

   З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.09 по 09.03.2011 р.

  Оскільки питання щодо здійснення нарахування пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, тому суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі, здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії позивачці за вказаний період,  відповідно  до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснити їй виплату.   

      На підставі ч. 2 ст.152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-ГУ (із змінами та доповненнями), ч. 4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII, ст. 28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1, керуючись ст.ст. 99, 102, 105, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

                                                                        П о с т а н о в и в :           

        Адміністративний позов задоволити частково. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну грошову допомогу як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (30% мінімальної пенсії за віком) за період з 09 вересня 2010 р. по 09 березня  2011 року, з врахування абз.1 ст. 28 Закону України"Про загальнообов"язкове державне пенсійне забезпечення" та виплачених сум.  

    У решті позовних вимог відмовити.

     Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення.

Головуюча - суддя       підпис

Суддя Жидачівського районного суду                                       О.Й.Галій

                                             Примітка: оригінал постанови знаходиться в суді у справі № 2-а-304/2011 р.