Справа №  1-153/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року   Кіровський  районний суд міста Кіровограда у складі:

головуючого:                               судді Петрова Р.І.,

при секретарі:                                 Колосовій Н.А.,

за участю прокурора:                    Зотової О.О.,          

захисника:                                         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кіровограда, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1 у місті Кіровограді, раніше судимого: 15.05.2000 року Ленінським районним судом міста Кіровограда за ст. 141 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 08.11.2000 року Кіровським районним судом міста Кіровограда за ст. 140 ч. 2, ст. 140 ч. 3, 42, ст. 43 КК України до 4 років позбавлення волі; 03.12.2002 року звільнився умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 6 днів за постановою Дубнянського міського суду Ровенської області від 25.11.2002 року;

          - у вчиненні в стані неосудності суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

          До Кіровського районного суду міста Кіровограда надійшла кримінальна справа разом з постановою слідчого СВ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області про направлення до суду для застосування примусових заходів медичного характеру кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні в стані неосудності суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 09.03.2007 року, біля 23.30 години, з метою позичити гроші, прийшов до своєї знайомої ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_2, та попрохав у неї в борг гроші в сумі 30 гривень, на що ОСОБА_3 йому відмовила. Внаслідок цього між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_2, знаходячись біля вхідних дверей вказаного будинку, штовхнув руками ОСОБА_3, яка впала в коридорі будинку на підлогу. В подальшому, з метою позбавлення життя потерпілої, він узяв в кімнаті вказаного будинку ножиці та наніс ними два удари в область щоки ОСОБА_3 Від спричиненого болю ОСОБА_3 стала кричати, після чого, ОСОБА_2 відібрав у неї ніж та наніс ним чотири удари в область грудей і один удар в область гортані ОСОБА_3, після чого з місця вчинення злочину зник. Від отриманих ушкоджень потерпіла ОСОБА_3 померла на місці злочину.

Дана кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, що, згідно ст. 281 КК України, є безумовною підставою для направлення справи для проведення додаткового розслідування.

В постанові Пленуму ВСУ № 2 від 11.05.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” судам роз’яснено, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження не досліджені обставини, зазначені в ухвалі (постанові) суду, який повернув справу на додаткове розслідування.

Судом встановлено, що ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23.03.2010 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 була направлена прокурору Кіровського району міста Кіровограда для організації додаткового розслідування.

Під час додаткового розслідування слідчим не були усунуті недоліки і порушення досудового слідства, не виконані вказівки суду, зазначені в ухвалі апеляційного суду Кіровоградської області від 23.03.2010 року, а тому постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17.08.2010 року вищевказана кримінальна справа знову направлена на додаткове розслідування.

Вході додаткового розслідування, яке важко назвати розслідуванням, не були виконані вказівки, зазначені в ухвалі апеляційного суду Кіровоградської області від 23.03.2010 року та постанові Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17.08.2010 року.

Так, виходячи з матеріалів справи ОСОБА_2 18.08.2007 року пред'явлено обвинувачення за ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України (т.2, а.с.256), проте в подальшому під час досудового слідства 14.03.2008 року винесено постанову про перекваліфікацію дій обвинуваченого на ст. 115 ч. 1 КК України (т.2, а.с.366), однак остаточне обвинувачення за вказаною статтею ОСОБА_2 не пред'явлено, що є грубим порушенням права на захист.

16.03.2007 року під час допиту ОСОБА_2 в якості підозрюваного та проведення з ним відтворення обстановки та обставин події, його інтереси захищав ОСОБА_4, який не є адвокатом, оскільки свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю він отримав лише 13.10.2008 року, а 16.03.2009 року його анульовано. ОСОБА_2 є особою, якій згідно ст. 45 КПК України обов'язково призначається захисник, а тому проведені слідчі дії є незаконними і отримані дані під час всіх слідчих дій за участю ОСОБА_2 підлягають повторній перевірці.

На ці порушення процесуального законодавства, зокрема порушення права на захист, звертала увагу колегія суддів апеляційного суду та суд першої інстанції, але слідчим під час додаткового розслідування ці обставини проігноровані.

15.03.2007 року слідчим винесено постанови про виїмку шапки та куртки у ОСОБА_2, які цього ж дня виконано співробітниками Кіровоградського МВ УМВС України в області, що підтверджується відповідними протоколами (т.1, а.с. 114-117). Вилучені речі поміщено в поліетиленові пакети та опечатано печаткою канцелярії. Однак, матеріали справи не містять даних про те, яким чином слідчому стало відомо про наявність предметів, що вилучались, а також, що вони мають відношення до даного злочину.

В   подальшому   у   постановах   про   призначення   судово-медичних   експертиз  від 02.04.2007 року та 03.04.2007 року, а саме їх описових частинах, зазначено, що в ході дослідження шапки ОСОБА_2 вилучено 4 волосини людини, а також виявлено сліди крові на шапці та куртці, а тому на вирішення експертиз було поставлено питання: чи східне по морфологічним ознакам волосся з голови трупу ОСОБА_3 з волоссям, вилученим з шапки ОСОБА_2;  чи є на предметах представлених на дослідження кров і якщо так, то кому вона належить (т.2, а.с.26, 34). Проте, матеріали справи не містять процесуальних документів, якими підтверджується проведення огляду шапки та виявлення 4 волосин людини на ній і плями крові, а також куртки із слідами крові, що ставить під сумнів наявність зазначених об'єктів на речах, які вилучено у ОСОБА_2

Матеріали справи свідчать, що виїмка проводилась шапки синього кольору, а на дослідження надано шапку чорного кольору.

Локалізація тілесних ушкоджень, які нанесено потерпілій, сліди крові на стінах, що зафіксовано протоколом огляду місця пригоди, а також висновки експерта, якого допитано, свідчать, що в момент заподіяння ушкоджень особа, що їх наносила, повинна була забруднитись кров'ю потерпілої у великій кількості. Проте, сліди крові, що виходячи з постанови слідчого, виявлено на шапці та куртці ОСОБА_2, є незначними за розмірами за вмістом. Висновком експерта №316 від 21.03.2007 року на джинсах ОСОБА_2 слідів крові взагалі не виявлено (т.1, а.с.268). Висновком експерта №103 від 06.04.2007 року не визначено статеву приналежність крові людини на вирізці із змиву з поверхні черевика вилученого у ОСОБА_2, оскільки кількість речовини наданої на дослідження досить мала (т.1, а.с.279).

Дані обставини слідством під час додаткового розслідування знову залишені поза увагою (речові докази не оглянуті, додаткові експертизи по цим питанням не призначені і не проведені, тощо), незважаючи на вказівки колегії суддів апеляційного суду від 23.03.2010 року, що є неприпустимим.

Матеріали справи містять висновок експерта №94 від 27.04.2007 року, яким досліджено слід взуття виявлений під час огляду місця події 10.03.2007 року та зазначено, що слід взуття виявлений при огляді місця події не співпадає з підошвою черевиків ОСОБА_2 (т.2, а.с.14). Крім того, висновком експерта №86 від 06.04.2007 року встановлено, що кров на ручці кухонного ножа може належати жінці, а кров на клинку кухонного ножа та на ножицях може належати особі, у якої міститься антиген В ізосерологічної системи АВО, у тому числі потерпілій ОСОБА_3 (т.1, а.с.217-218). Свідки вказують на те, що потерпіла конфліктувала із своєю сусідкою та її братом, а також якимось чоловіком кавказької зовнішності.

Тобто, вказані обставини свідчать про передчасність висновків слідства щодо перебування на місці вчинення злочину саме ОСОБА_2, проте їх слідством під час додаткового розслідування не перевірено.

Слідчий мав можливість ці обставини перевірити, зокрема шляхом перевірки алібі сусідки ОСОБА_3 і її брата на момент вчинення злочину та встановлення групової належність їх крові і, за наявності підстав, проведення відповідного експертного дослідження, що відповідало б ст. 22 КПК України.

На протязі досудового слідства ОСОБА_2 неодноразово надавав показання, які суттєво відрізняються між собою та мають значні протиріччя, (т.1, а.с.75-77, 82-87; т.2, а.с.113-134, 166-168). Зокрема, в явці з повинною від 14.03.2007 року (т.1, а.с.74) ОСОБА_2 зазначив, що для з'ясування стосунків з потерпілою ОСОБА_3 він взяв дома ножиці, якими наніс їй декілька ударів, однак в своєму поясненні він вказав, що ножиці з пластмасовими ручками він взяв на підвіконні в прихожій у будинку потерпілої. Під час огляду місця події 10.03.2007 року встановлено, що ножиці, якими ОСОБА_3 нанесені тілесні ушкодження є суцільно металеві (т.1, а.с.8-32).

Під час додаткового розслідування ця прогалина досудового слідства слідчим також не усунута, хоча слідчий мав можливість її усунути. Зокрема, слідчим не проведено комплекс слідчих дій, направлений на підтвердження чи спростування належності потерпілій саме суцільно металевих ножиць та з’ясування місця їх можливого зберігання у будинку шляхом допиту сусідів, знайомих потерпілої, родичів, пред’явлення ножиць для впізнання, тощо.

Слідчий обмежився лише допитом доньки та онука ОСОБА_3 з вищевказаних обставин (а.с. 207-208), навіть не пред’явивши їм для впізнання суцільно металеві ножиці, вилучені при огляді місця події.          

Повертаючи справу на дослідування суд, в постанові від 17.08.2010 року, зазначив, що органом досудового слідства були проведені слідчі дії поза межами строку слідства, що впливає на подальше визначення належності цих доказів.

Згідно ст. 120 КПК України, при поверненні судом справи для провадження додаткового слідства строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження.

З матеріалів справи вбачалось, що заступником прокурора Кіровського району міста Кіровограда 23.04.2010 року був встановлений місячний строк додаткового слідства з моменту прийняття справи до провадження. 26.04.2010 року вищевказана кримінальна справа надійшла до СВ Кіровського РВ УМВС України в області, а 27.04.2010 року отримана слідчим. Прийнята до провадження справа слідчим, згідно відповідної постанови, 23.05.2010 року. Слідчі дії по справі проведені відповідно після цієї дати.

Незважаючи на те, що постанова слідчого про прийняття справи до свого провадження винесена 23.05.2010 року, суд вважав і вважає, що додаткове розслідування проведено слідчим поза межами строку слідства, оскільки слідчий повинен був у відповідності до ч. 2 ст. 113 КПК України прийняти кримінальну справу до свого провадження негайно після її отримання, а постанова про прийняття справи до провадження, датована 23.05.2010 року, не може бути в даному випадку відправною точкою для обрахування процесуального строку, так як винесена з порушенням вимог КПК України та з метою протиправного збереження процесуальних строків.

Аналогічні порушення вимог КПК України були допущені слідчим і після повернення справи на дослідування постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17.08.2010 року, де слідчий поза межами строку слідства , а саме після 04.12.2010 року, проводив слідчі дії по справі.

Таким чином, вся інформація, отримана слідчим під час додаткових розслідувань справи поза межами строків слідства, підлягає повторній перевірці.

Керуючись ст.ст. 22, 281, 419 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні в стані неосудності суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, повернути прокурору Кіровського району міста Кіровограда для організації проведення додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, обрану відносно ОСОБА_2, залишити без змін.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Р. І. Петров