Справа № 2–847/11

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03  березня 2011 року                                                                                      м. Сімферополь

            Київський   районний  суд  м. Сімферополя   Автономної   Республіки  Крим  у   складі:                  головуючого,  судді   Харченко   І.О.,  при  секретарі  Гуляєвій  Г.В., розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   цивільну  справу  за  позовом   ОСОБА_1   до   ОСОБА_2   про   стягнення   подвійної  суми   завдатку   та   моральної   шкоди,   -

                            в с т а н о в и в:

      ОСОБА_1  звернулася  до суду  з  позовом до  ОСОБА_2 про  стягнення  подвійної  суми  задатку. Позовні    вимоги   мотивувала  тим,  що  вона  з  відповідачкою   прийшли   згоди  про  продаж  частини  домоволодіння АДРЕСА_1. На  підтвердження  угоди  між  сторонами  був  укладений  договір  про  завдаток,  згідно  до  якого  відповідач   отримав  на  руки  1000 доларів США. У строк  до  01.10.2010 року  відповідачка  зобов’язалася  підготувати  всі  документи  для  нотаріального  оформлення угоди,  проте  цього  не  зробила.  Таким  чином,  порушення  договору  про  завдаток  виникло з  вини  відповідача. Просить  стягнути  з  неї  подвійну  суму  завдатку   -  15780  грн., моральну  шкоду – 1700 грн.  та   судові  витрати.

У судовому  засіданні  позивача  свої  позовні  вимоги  підтримала  та  уточнила,  що  відповідачі   було   передано  8000  грн.  Гроші   надавалися  у  гривнях,  а   не у  доларах.  Просила  свій  позов  задовольнити  у  повному  обсязі.  Моральні  страждання  обґрунтувала  тим, що  вона  з  цього  приводу  хвилювалася  

Відповідачка   у  судовому  засіданні   позовні  вимоги   не   визнала  та  пояснила, що  від  укладення  договору  купівлі-продажу  відмовилася   саме  позивачка, а  тому  гроші   які  були   нею  отримані   як  завдаток  поверненню  не  підлягають. Також  пояснила, що  дійсно  отримала  загальну суму  8000 грн.( 4000 грн. та 500 доларів США).  

Вислухавши  позивачку,  відповідачку,  дослідивши  матеріали  справи, суд  вважає, що  позов   підлягає   частковому   задоволенню   виходячи  з   такого.

Відповідно  до  ст. 570  ЦК України  завдатком є  грошова сума  або нерухоме   майно, що   видається   кредиторові  боржником  у   рахунок  належних  з  нього   за   договором   платежів,  на   підтвердження  зобов’язання  і   на   забезпечення   його  виконання.  Якщо  не  буде   встановлено,  що  сума,  сплачена  в  рахунок   належних  з   боржника   платежів,   є    завдатком,   вона   вважається  авансом.

Згідно  змісту   частини   першої    наведеної   статті,    по-перше,  завдатком   можуть   забезпечуватися  тільки  зобов’язання,  що  виникають  із   укладених  сторонами  договорів ,  по-друге,   завдатком  може   бути   забезпечене   тільки  виконання   грошового  зобов’язання .  Цей   висновок   випливає  із  положення,  що   завдаток  видається   відповідній   стороні   в   договірному   зобов’язанні  в  рахунок    належних   з   неї    платежів.

Відповідно  до  ст. 657  ЦК України,  договір  купівлі-продажу  житлового будинку (квартири)  укладається  у  письмовій  формі   і  підлягає  нотаріальному   посвідченню   та    державній   реєстрації.

Судом   встановлено,  що  18  серпня 2010 року  між  ОСОБА_1  і  ОСОБА_2  було   укладено  Договір   про  завдаток,  за  яким  в  рахунок покупки  частини  домоволодіння АДРЕСА_1  ОСОБА_1  було  передано  ОСОБА_2  8000 грн. 00 коп.  Але  між  сторонами  договір  купівлі-продажу   частини  домоволодіння   з  дотриманням  обов’язкової  нотаріальної   форми   так   і   не  було   укладено.

Суд  визнає,  що  сума,  яку   передала  позивачка  ОСОБА_1  відповідачці  ОСОБА_2,  в  розмірі   8000  грн.  00  коп.,  є  авансом,  тому   вона  повинна   бути   їй   повернена  в   повному   обсязі,   як    оплачений  аванс  за   правочин,  який   не  укладався.   Суд  дійшов   висновку,   що  саме     сума  в  розмірі  8000  грн. 00 коп.  підлягає  стягненню   з  відповідачки   на  користь   позивачки,  а  вимоги   позивачки  ОСОБА_1   щодо   стягнення   на  її  користь   подвійної  суми  задоволенню  не  підлягають,   оскільки   не   ґрунтуються   на   законі.

            Відповідно  до ст. 23 ЦК  України  особа має право на відшкодування  моральної  шкоди  завданої  внаслідок   порушення  її  прав. Моральна  шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична  особа  зазнала  у  зв’язку  з  каліцтвом   або  іншим ушкодженням  здоров’я; у душевних стражданнях,  яких  фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною  поведінкою  щодо  неї  самої,   членів  її   сім’ї чи  близьких  родичів; у  душевних  стражданнях, яких фізична  особа  зазнала у  зв’язку  із  знищенням  чи  пошкодженням  її  майна;  у  приниженні честі,   гідності, а також   ділової репутації  фізичної  або  юридичної особи.

              Згідно   п.п. 4, 5  постанови  Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову  практику  в  справах  про  відшкодування  моральної   (немайнової) шкоди», у позовній заяві  про  відшкодування   моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно  позивачеві, з яких міркувань  він  виходив, визначаючи розмір  шкоди, та якими доказами це підтверджується та відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної  (немайнової)  шкоди  підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача,  наявність  причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та  вини останнього в її  заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння  позивачеві   моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового   характеру, за  яких   обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій  сумі   чи  в  якій  матеріальній  формі   позивач  оцінює   заподіяну йому шкоду та з чого він при  цьому  виходить, а також інші   обставини, що мають значення для вирішення   спору.          

             Позивачкою  заявлено  вимогу  про   стягнення  на  її користь  з  відповідачки    моральної шкоди в розмірі 1700 грн. 00 коп.,  але  в  матеріалах  справи не міститься обґрунтування  в  чому  полягає  моральна   шкода  та  доказів  її  спричинення, також  позивачкою  не   надано  обґрунтування   визначення   розміру   заподіяної   шкоди.

Розглянувши  дану   цивільну   справу  за   участю  усіх   зацікавлених осіб,  у  рамках  заявлених   вимог,  на  основі   дотримання    принципів    диспозитивності,    змагальності   і  справедливості  судочинства,  всебічного  та  повного  дослідження   обставин  справи,  перевірки   їх  наданими    сторонами   доказами,  оцінивши  їх  у    сукупності,   виконавши   вимоги   процесуального  закону, суд    дійшов     висновку,   що    позов  підлягає  частковому  задоволенню.  

Відповідно  до  ст. 88 ЦПК  України  стороні,   на   користь якої  ухвалено  рішення, суд   присуджує  з  другої  сторони  понесені   нею  і  документально  підтверджені   судові    витрати    пропорційно   задоволеним    вимогам.

На   підставі   ст. ст. 570, 571  ЦК України,   керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215,  218   ЦПК   України,  с у д  -

                                  В И Р І Ш И В:

              Позов   ОСОБА_1  до  ОСОБА_2   про   стягнення   подвійної   суми  завдатку   та  моральної   шкоди   -   задовольнити    частково.

 Стягнути  з   ОСОБА_2   на  користь  ОСОБА_1   грошову  суму  в   розмірі    8000 грн. 00 коп.,    витрати  по  сплаті   судового  збору  в  сумі   80  грн. 00 коп.,   на   інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи  Київським  районним  судом  м. Сімферополь -  120  грн. 00 коп.,  а    всього  8200  (вісім  тисяч  двісті) грн. 00 коп.

 В  задоволенні    решти   вимог   відмовити.

     Рішення    може  бути   оскаржене    в  апеляційному    порядку   через    суд   першої   інстанції   шляхом  подачі в    10-денний   строк   з  дня     проголошення    рішення   апеляційної   скарги.    

Суддя: