№2- 658/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 лютого 2011  року                                                         м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

Головуючої судді                     Кагітіної І.В.,

при секретарі                            Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Перша Сімферопольська міська державна нотаріальна контора, Відділ реєстрації актів цивільного стану Чорноморського районного управління юстиції, про встановлення факту батьківства, -

встановив:

у листопаді 2011р. ОСОБА_1 звернулась до суду до зазначеним позовом, в якому просить встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, був її батьком. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 з 1985 року проживав однією сім’єю з її матір’ю – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась позивачка. Оскільки шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не був зареєстрований, у свідоцтві про народження позивачки зі слів її матері батьком був записаний ОСОБА_24. Проте, ОСОБА_3 визнавав себе батьком позивачки, проживав однією сім’єю з нею та її матір’ю, вів спільне господарство, займався її вихованням, забезпечував матеріально. ОСОБА_3 завжди називав позивачку дочкою, а вона його – батьком. Також, як онуку позивачку визнавала і мати ОСОБА_3 - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 Після смерті ОСОБА_3 позивачка разом із своєю матір’ю мешкала у ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, здійснювала за нею догляд та займалась похованням.  Встановлення факт батьківства необхідно позивачці для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з наведених  вище підстав, додатково зазначивши, що зібрані по справі письмові докази та показання свідків підтвердили факт батьківства.

Відповідачка  ОСОБА_2, явка якої була визнана у судове засідання обов’язковою, у судове засідання не з’явилась, надала заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності, зазначивши, що проти позову заперечує. Її представник у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та фальшивий характер доказів.

Заслухавши  позивача та його представника, представника відповідача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Новосільське Чорноморського району Кримської УРСР народилась ОСОБА_1, про що у книзі реєстрації актів про народження складено актовий запис №32 від 11.05.1987 року. У свідоцтві про народження позивачки у графі «мати» записано «ОСОБА_4», у графі «батько» – «ОСОБА_24» (а.с. 11).

Як убачається з копії актового запису  відомості про батька записані за вказівкою матері (а.с. 24-25).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення батьківства, позивачка посилається на ту обставину, що її мати здійснила запис у графі «батько дитини» на  ім’я ОСОБА_24, оскільки її біологічний батько ОСОБА_3 перебував у іншому шлюбі. Проте, за життя ОСОБА_3 визнавав себе батьком позивачки, оскільки до смерті вони проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, він постійно проявляв турботу по відношенню до неї та її матері, займався вихованням та допомагав як морально, так і матеріально.

Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

З урахуванням ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 17.05.2010 року, встановлення факту батьківства розглядається судом за правилами позовного провадження за участю відповідача ОСОБА_2, яка є донькою ОСОБА_3, на спадкові права якої може вплинути встановлення зазначеного факту (а.с.9-10, 74, 87).

При вирішенні питання, нормами якого матеріального права регулюються правовідносини, що виникли між сторонами по справі, суд виходить з наступного.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно - правових актів у часі ( ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. Відповідно до п.1 "Прикінцевих положень" СК України цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року і за загальним правилом його норми застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права і обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України, що прямо передбачено п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

У абзаці 2 пункті 3 зазначеної постанови роз’яснено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім’ю України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства батьків дитини до її народження, спільне виховання або  утримання ними  дитини.

З огляду на те, що позовні вимоги стосуються встановлення факту батьківства  ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосуванню підлягають діючи на час народження позивача норми Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до частин 2-3 статті 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

 При цьому, доказами визнання (встановлення) батьківства можуть бути листи? заяви, інші документи, а також покази свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Встановлюючи характер відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, судом  приймаються до уваги отримані за встановленою процедурою показання свідків.

Як вбачається з показань матері позивачки - ОСОБА_4, з 1985 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, у подальшому у них народилась дочка ОСОБА_1. У зв’язку з тим, що ОСОБА_3 знаходився у іншому шлюбі вона здійснила запис у графі «батько дитини» на ОСОБА_24, але проживала з ОСОБА_3 разом з 1985 року та до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вказані обставини також були підтверджені у судовому засіданні свідками: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 які показали, що дійсно батьком позивачки по справі був померлий ОСОБА_3 Зазначеним свідкам було достовірно відомо про те, що ОСОБА_4 з 1985 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, а згодом, у 1987 році у них народилась дочка ОСОБА_1. Допитані свідки повідомили, що ОСОБА_3 завжди називав позивачку дочкою, піклувався про свою дочку ОСОБА_1, мав добрі стосунки.

 Крім того, свідок ОСОБА_15,  який є хрещеним позивачки, підтвердив, що у його присутності ОСОБА_3  забирав мати позивачки із новонародженою ОСОБА_1 з пологового відділення Чорноморської центральної лікарні.

Суд бере до уваги зазначені показання свідків на підтвердження обставини визнання ОСОБА_3 ОСОБА_1 своєю донькою, оскільки вони підтверджені і іншими письмовими доказами.

 На фотографіях особистого характеру позивачка,  ОСОБА_3, ОСОБА_4 зображені в різних життєвих ситуаціях, у різні періоди життя, в колі друзів та рідних, на спільному відпочинку. Змістовне навантаження цих фотознімків, на думку суду, свідчить про наявність близьких родинних стосунків (а.с. 31-45).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_10, яка з 1983 року працювала вихователькою у дитячому садочку №91, убачається, що ОСОБА_1  виховувалась у повноцінній родині, батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приводили та забирати її з дитячого садку, відвідували батьківські наради, приймали участі у ремонтних роботах в групі, де виховувалась їх дочка ОСОБА_1. ОСОБА_10 зазначає, що ані вона, ані працівники дитячого садку не мали жодних сумнівів, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1, більш того, ця родина мала дуже теплі стосунки (а.с. 50).

З письмових пояснень  ОСОБА_16, що надійшли на адресу суду  з м. Москви, убачається, що вона є  рідною тіткою померлого ОСОБА_3, що не оспорено сторонами.  У листі ОСОБА_16 називає матір позивачки  - ОСОБА_4 цивільною дружиною її племінника ОСОБА_3, а ОСОБА_1 його рідною дочкою (а.с.88-91).

Суд бере до уваги зазначені письмові пояснення, оскільки до них додані копії особистих документів осіб у вигляді їх паспортів, свідоцтва про народження , трудової книжки. Крім того, вони не суперечать іншим матеріалам справи.

Допитана у судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_17, яка є тіткою ОСОБА_1, показала, що вона бачила у відповідачки у домі на святах ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3. При цьому,  свідок у категоричній формі називав тільки прізвище позивачки без зазначення ким вона була представлена при їх знайомстві та у якості кого.

Знаходження особистих документів ОСОБА_3 у вигляді атестату про середню освіту від 27.06.1969 року, атестату про закінчення Ждановської морехідної школи від 19.09.1974 року, грамоти на ім’я ОСОБА_3, фотографії на документи, які були дослідженні у судовому засіданні, свідчать про те, що  позивачка близько спілкувалась з батьком до самої смерті.

Доводи відповідача про те, що зазначені документи були викрадені позивачкою у домоволодінні матері померлого допустими доказами у вигляді вироку суду про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину не підтвердженні.

Як показали свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які є друзями матері позивачки,  саме вони на прохання ОСОБА_1 забирали на автомобілі з моргу ОСОБА_3.. Зазначенні показання не спростував у судовому засіданні представник відповідача, який при цьому був присутнім.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 не спростовують викладені вище обставини визнання ОСОБА_3  батьківства стосовно позивачки. З їх показань тільки убачається, що померлий проживав до 1986 року разом з дружиною ОСОБА_15 та донькою ОСОБА_25 по АДРЕСА_2, а потім по АДРЕСА_3.  При цьому, свідок ОСОБА_21, яка є сусідкою відповідачки, показала, що після 1995 року вона ОСОБА_3 у квартирі по АДРЕСА_3 бачила дуже рідко.

Надані відповідачем інші докази у вигляді облікового рахунку на квартири по пр. Побєди, рахунку – замовлення про оплату витрат на поховання ОСОБА_3, лікарське свідоцтво про смерть, домова книжка про прописку у домоволодінні на АДРЕСА_1, дані про отримання ОСОБА_4 квартири по АДРЕСА_4, судові рішення не спростовують надані позивачем докази на підтвердження обставин визнання померлим батьківства ( а.с. 62-73, 76-78, 94-96).

Інших доказів відповідачем на відповідній стадії судового процесу не надано, не повідомлено джерело їх існування. У судове засідання відповідачка, явка якої була визнана обов’язковою,  не з’явилась, згоди на допит у якості свідка у порядку ст. 184 ЦПК України не надала.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мали систематичних характер, що супроводжувалось взаємною підтримкою та піклуванням один про одного. Такі відносини свідчать про те, що ОСОБА_3 за життя визнавав себе батьком ОСОБА_1 та спільно з матір’ю позивачки виховував її.

 Разом з тим, позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до її народження. Не є такими доказами, на думку суду, довідка з домової книги про стан сім’ї №1337 від 03.06.1987 р. з якої убачається, що з 1987 року ОСОБА_4 проживала за адресою у АДРЕСА_5, разом із ОСОБА_23, яка є бабусею ОСОБА_3, документи про підписку на журнали, страхове свідоцтво серії НОМЕР_2, лист подруги матері позивачки, заява про розірвання шлюбу   (а.с. 53, 55, 58-59, 60,93). Оскільки письмових доказів на підтвердження цього суду не надано, тому у суду є сумніви щодо показань свідків з цього питання.

При ухваленні судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд приймає до уваги наступне.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" встановлено, що відповідно до статей 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити  всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Суд вважає можливим застосувати зазначенні роз’яснення Верховного Суду України при викладені і резолютивної частини рішення про встановлення факту батьківства у відповідності до ст. 53 КпШС України, оскільки само по собі рішення не замінює свідоцтво про народження, а є лише підставою для його отримання та анулювання первісного свідоцтва.

На підставі викладеного, керуючись ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218  Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про народження  №32 від 11 травня 1987 року, складений Новосільською сільською радою Чорноморського району.

У свідоцтві про народження ОСОБА_1 в графі «батько» вказати: «ОСОБА_3»,  про що внести зміни в актовий запис про народження №32 від 11 травня 1987 року, складений Новосільською сільською радою Чорноморського району , видати нове свідоцтво про народження, анулювавши первісне свідоцтво про народження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 17 (сімнадцять) гривень 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: