АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-118/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Осоцького І.І.,
суддів: Давискиби Н.Ф.,
Мануйлова Ю.С.
при секретарі Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт»про визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт»про визнання права власності.
В позові зазначала, що в 1968 році її батько ОСОБА_4 в результаті авіаційної пригоди став інвалідом першої групи і йому була надана квартира в будинку АДРЕСА_1
В 1970 році для її батька інваліда І групи ОСОБА_4 підприємством, з яким він перебував у трудових відносинах, а саме ДП «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя»була надана допомога в отриманні дозволу і будівництві капітального гаражу (розміром 3,20 м х 6 м), що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 Вказаний капітальний гараж було збудовано за кошти її батька в 1970 році. Документи, які б підтверджували право власності на будівлю не збереглися. 19 лютого 1993 року ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1).
На момент смерті ОСОБА_4 перебував у шлюбі з її матір’ю - ОСОБА_5.
Після смерті батька ОСОБА_5 користувалася вказаним гаражем, а також майном, яке в ньому знаходилось. Також, ОСОБА_5 була спадкоємцем на підставі закону, про що видане свідоцтво про право на спадщину за законом 17 вересня 1993 року третьою Запорізькою нотаріальною конторою, таким чином є такою, що прийняла спадщину на все майно, після смерті свого чоловіка.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2).
Таким чином, після смерті матері, вона вступили у володіння гаражем, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1
Посилаючись на те, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері, постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, просить визнати за нею право власності на капітальний гараж, який знаходиться на прибудинковій території дому АДРЕСА_1 та зобов'язати ЗМБТІ здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (капітальний гараж).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд перш8ої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Із матеріалів справи видно, що в 1970 році батькові позивачки ОСОБА_4, інваліду 1-групи, підприємством ДП «Межнародний аеропорт «Запоріжжя»», з яким він перебував у трудових відносинах, була надана допомога в отриманні дозволу і будівництві капітального гаражу (розміром 3,20 м х 6 м) на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1. Вказаний гараж було збудовано за кошти ОСОБА_4 в 1970 році. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.13). Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_5, якій 17.09.1993 р. третьою Запорізькою нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а.с.16). 22.02.2005 року ОСОБА_5, яка проживала за адресою АДРЕСА_1 - померла. Після її смерті спадкоємцем першої черги є позивач ОСОБА_3.(а.с.10).
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто, право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Судом першої інстанції установлено, що у встановленому законом порядку капітальний гараж в експлуатацію не уведено і право власності на нього за спадкодавцями ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не зареєстровано.
За правилами п.п. 1 п. «б»ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких даних про звернення ОСОБА_4 або ОСОБА_5 до органів місцевого самоврядування з питання узаконення спірного гаражу, а також про відмову цих органів у його вирішенні. Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що державна реєстрація була здійснена, але у позивача і органах реєстрації не збереглися відомості про цю реєстрацію, є безпідставними, та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.1218 ЦК України, не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5, у вигляді капітального гаражу, оскільки на момент розгляду справи зазначений гараж не належав на праві власності померлій, а тому не міг бути включений до складу спадкового майна.
З урахуванням встановлених обставин по справі, вимог діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання права власності.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: