Справа  № 2-43/11

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Рейнарт І.  М. ,

при секретарі –                    Віштак С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Фінансова компанія "Сократ", ТОВ "Автоальянс-реєстратор"

- про розподіл майна, яке є сумісною власністю подружжя -

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

-  про розподіл майна, яке є сумісною власністю подружжя -

В С Т А Н О В И В :

 позивачка звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала під час судового розгляду, і остаточно просить поділити майно, набуте за час спільного проживання з відповідачем, виділивши їй у власність 9/10 частин  квартири АДРЕСА_1, 9/10 частин автомобіля Jaguar, державний номер НОМЕР_1, 125000 акцій ЗАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант страхування життя", 6 акцій ВАТ "Мотор Січ", зобов'язати ТОВ "Автоальянс-реєстратор" та ТОВ "Фінансова компанія "Сократ" списати з особового рахунку відповідача вказані акції та внести відомості про перехід права власності на зазначені акції, та стягнути з відповідача 33370,48грн. сплачених за час сумісного життя страхових внесків.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначає, що з 27 липня 2002р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за час якого було набуте вищезазначене майно, а також 47 акцій ВАТ "Західенерго", 112 акцій ВАТ "Мотор Січ", 400 акцій ВАТ "Єнакієвський металургійний завод", 20000 акцій ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", 2000 акцій ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", 3500 акцій АТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", 24000 акцій ПАТ "Райффайзен банк Аваль", які відповідач продав за час розгляду справи у суді.

          Крім того, позивачка стверджує, що на рахунках, відкритих на ім'я відповідача, у АКБ "ПриватБанк" та АКБ "Укрсоцбанк" знаходилися їх грошові кошти у розмірі 833325,02грн. та 23230,03долара США і 117071,73грн. відповідно, які відповідач зняв без її відома, розпорядився на власний розсуд.

          Позивачка вважає, що відповідач з метою уникнення поділу майна, продав акції зазначених вище товариств та зняв грошові кошти із рахунків у банках, витрачав їх не в інтересах сім'ї, завдавав шкоди інтересам сім'ї, тому просить відступити від засад рівності часток подружжя.

          Позивачка та її представник у судовому засіданні позов та його підстави підтримали.

          Відповідач та його представник позов визнали частково, відповідач подав зустрічний позов, який неодноразово уточнював під час судового розгляду, і остаточно просить зменшити частку позивачки у спільному майні на половину коштів, отриманих нею від продажу автомобіля BMW 320і у розмірі 114980,65грн., та на половину вартості частки, яка їй належала у ТОВ "Креатів Спейс" 13125грн., стягнути з позивачки на його користь 45325грн. сплаченої ним заборгованості за договором позики, 50% коштів, які знаходилися на рахунках, відкритих на ім'я позивачки, у  АКІБ "Укрсиббанк", АКБ "БМ-Банк", АКБ "Кредитпромбанк", 50% доходу, отриманого позивачкою за договором з ЗАТ УСК "Дженералі гарант страхування життя" у розмірі 42300грн. та за договором ЗАТ "Фондова компанія "Автоальянс-інвест" у розмірі 75700грн., залишити у власності пози-вачки автомобіль Jaguar, державний номер НОМЕР_1, стягнувши на його користь половину ринкової вартості автомобіля у розмірі 125003,9грн., а у його власності залишити квартиру АДРЕСА_1, та стягнути з позивачки на його користь понесені судові витрати.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач зазначає, що позивачка без його відома продала автомобіль BMW 320і, який був придбаний за їх спільні кошти, і розпорядилася отриманими коштами на свій розсуд, а також без його відома відчужила частку, яка належала їй у ТОВ "Креатів Спейс", вже після припинення шлюбних стосунків.

          Відповідач стверджує, що позивачкою після припинення їх сімейних стосунків з сейфу, який знаходиться в їх квартирі, були вилучені грошові кошти, які передані її сину та на які він придбав квартиру АДРЕСА_2 за 2969080грн., тому її частка у спільному майні повинна бути зменшену на половину вказаної суми, що відповідає половині вартості квартири АДРЕСА_1.

          Відповідач вважає, що договори с ЗАТ УСК "Дженералі гарант страхування життя" та ЗАТ "Фондова компанія "Автоальянс-інвест" були укладені позивачкою в інтересах сім'ї, тому отримані за цими договорами доходи є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу.

          Позивачка частково визнала зустрічні позовні вимоги, не заперечує виплатити відповідачу 45325грн. заборгованості за договором позики та  половину вартості частки у ТОВ "Креатів Спейс", яка належала їй та була нею відступлена, однак заперечує проти задоволення інших позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність.

          Представники ТОВ "Автоальянс-реєстратор" та ТОВ "Фінансова компанія "Сократ" у судове засідання не з'явилися, про день розгляду справи повідомлялися належним чином, директор ТОВ "Автоальянс-реєстратор" направив до суду листа про розгляду справи у відсутність їх представника, причини неявки представника ТОВ "Фінансова компанія "Сократ" суду не повідомлені, тому суд визнав можливим розглянути справу у відсутність вказаних представників.

          Вислухавши сторони, вивчивши надані докази, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2002р. (с.с.14 т.1), спільних дітей не мають.

          Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2009р. шлюб сторін розірвано (с.с.166 т.1). Даним рішенням встановлено, сторони спільного господарства не ведуть з початку 2009р.

          Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          З матеріалів цивільної справи № 2-4777/09 про розірвання шлюбу  сторін встановлено, що сторони судове рішення не оскаржували, тому воно набрало законної сили.

          Враховуючи викладене, суд вважає встановленим, що сторони мали спільний бюджет до початку 2009р., а саме до січня 2009р. включно.

          Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

          З наданих суду доказів встановлено, що за час спільного проживання сторонами було придбано:

-  на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2003р. квартиру АДРЕСА_1 (с.с.6-7 т.1), яка на праві власності зареєстрована за відповідачем;

-  на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2008р. автомобіль Jaguar, державний номер НОМЕР_1, який на праві власності зареєстрований за позивачкою (с.с.8--13, 225 т.1);

- 250 000 акцій ЗАТ "УСК "Дженералі гарант страхування життя" (с.с.97 т.2);

- 47 акцій ВАТ "Західенерго", 100 акцій ВАТ "Мотор Січ", 400 акцій ВАТ "Єнакієвський металургійний завод", 20000 акцій ВАТ "Металургійний комбінат Азовсталь", 2000 акцій

ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", 3500 акцій АТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", 24000 акцій ПАТ "Райффайзен банк Аваль" (с.с.103 т.2);

- 50% у статутному капіталі ТОВ "Креатів Спейс", вартістю 26250грн.

          У судовому засіданні сторони не заперечували, що зазначене майно є їх спільним майном і підлягає поділу.

          Крім того, 19 листопада 2003р. між ЗАТ "Страхова компанія "Гарант Лайф" та ОСОБА_2 був укладений договір позики на 222000грн. для придбання спірної квартири  строком на десять років (с.с.72- т.1).

          Відповідно до наданих суду документів у вересні 2010р. відповідачем була повністю виплачена сума позики, а станом на 1 лютого 2009р. заборгованість складала 107300грн., тобто за час сумісного життя сторонами було погашено 114700грн. (с.с.144-155 т.3)

          У своїй позовні заяві відповідач просить стягнути з позивачки 45325грн. сплаченої ним заборгованості за договором позики, проти чого позивачка не заперечує.

          Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачка повинна сплатити відповідачу за договором позики ту суму, яка ним заявлена у його позовній заяві.

          З наявних у справі документів вбачається, що станом на початок 2009р. на рахунках, відкритих на ім'я відповідача у ПАТ КБ "Приватбанк" зберігалося 20181долар США, 3285 доларів США та 873,85 доларів США, які були ним зняті відповідно 15 травня 2009р., 13 жовтня 2009р. та 19 травня 2009р. (с.с.190, 193, 194 т.2).

          2 лютого 2007р. ОСОБА_2 був укладений договір про страхування життя строком на 15 років, за яким станом на 1 січня 2009р. виплачено 26471,58грн. (с.с.65-69 т.3).

          Крім того, 28 червня 2002р. ОСОБА_2 був укладений договір страхування життям строком на 20 років, за яким станом на 1 січня 2009р. виплачено 10606,73грн. (с.с.70-73 т.3).

           Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбних договором.

          Частиною 2 зазначеної норми передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

          У судовому засіданні позивачкою не було надано доказів у підтвердження того, що відповідач за час їх сумісного життя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, тому суд вважає, що відсутні законні підстави для відступу від засад рівності часток сторін у їх спільному майні і проводить поділ майна сторін, виходячи з того, що частки сторін є рівними.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

          З наданих суду документів вбачається, що у спільній власності сторін наявна тільки одна квартира, тому вона підлягає поділу в рівних частках між сторонами.

          Посилання відповідача, що позивачка за спільні кошти придбала квартиру для свого сина по АДРЕСА_2, чим завдала шкоди сімейним інтересам, тому її частка у їх спільній квартирі повинна бути знижена на половину вартості вищезазначеної квартири, та спірна квартира передана йому у власність, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 26 серпня 2009р. квартира АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_4 (с.с.27 т.4).

             Суду не надано належних та достатніх доказів у підтвердження того, що зазначена квартира була придбана позивачкою і саме за спільні кошти.

          Крім того, відповідно до наданих суду документів відповідач подав до Голосіївського районного суду м. Києва позов про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, провадження по якому відкрито 12 листопада 2010р. (с.с.184 т.3), тому суд не вбачає підстав для врахування вартості даної квартири при поділі спільного майна сторін у даному процесі.

          Також суд враховує, що на зазначені вище факти відповідач почав посилатися тільки у грудні 2010р., хоча дана справа була у провадженні суду з вересня 2009р., і в жодній зустрічній позовній заяві відповідач не зазначав, що дана квартира є спільним майном подружжя, тому суд не вбачає підстав  здійснювати поділ майна подружжя із врахуванням даної квартири та її вартості.

          У судовому засіданні встановлено, що автомобілем Jaguar, державний номер НОМЕР_1 користується позивачка, спільне користування даним автомобілем сторін неможливе, тому суд вважає можливим залишити даний автомобіль у власності позивачки, стягнувши з неї на користь відповідача половину ринкової вартості автомобіля, проти чого не заперечує відповідач.

          Згідно висновку експерта від 2 червня 2010р. ринкова вартість автомобіля станом на січень 2009р. становить 250007,8грн. (с.с.2-5 т.3). У судовому засіданні сторони не заперечували проти даної оцінки автомобіля, тому з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню 125003,9грн. компенсації.

          У судовому засіданні відповідач не заперечував проти поділу 250000 акцій ЗАТ "УСК "Дженералі гарант страхування життя", які зареєстровані на його ім'я, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а зберігач акцій зобов'язаний списати дані акції з рахунку відповідача та зареєструвати перехід права власності на позивачку.

          З наданих суду документів вбачається, що 8 жовтня 2009р. та 20 січня 2010р. за розпорядженням відповідача зберігач акцій ТОВ "Фінансова компанія Сократ" здійснила списання акцій з особового рахунку відповідача, а саме 100 акцій ВАТ "Мотор Січ", 400 акцій ВАТ "Єнакієвський металургійний комбінат", 3500 акцій ВАТ ДЕК "Центренерго", 2000 акцій ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод". Новим зберігачем було визначено ТОВ "Арт-Капітал Кастоді" (с.с.236-241 т.2).

          Відповідно до виписки про операції з цінними паперами від 5 лютого 2010р. відповідачем вищезазначені акції, а також 20000 акцій ВАТ "МК "Азовсталь", 24000 акцій АТ "Райффайзен банк Аваль", 47 акцій ВАТ "Західенерго" були реалізовані (с.с.187-188 т.3). Вказане також підтверджено наданими суду договорами купівлі-продажу від 23 грудня 2009р. (с.с.212-218 т.3).

          Відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів загальна вартість продажу пакету акцій була вчинена за 50 755грн.

          Враховуючи, що відповідачем зазначені акції були продані під час судового розгляду про поділ майна подружжя, предметом якого були і вказані акції, протягом року відповідач приховував від суду інформацію про продаж ним акцій, хоча судом неодноразово з'ясувалося місцезнаходження даних акцій та приймалися ухвали про накладення на них арешту, продаж був здійснений за значно заниженою ціною від реальної вартості пакету акцій, а деякі акції продані нижче, ніж їх номінальна вартість, суд вважає, що даний продаж був вчинений відповідачем з метою уникнути справедливого поділу майна, яке було придбано спільно з позивачкою.

          У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" зазначено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

          У судовому засіданні позивачка заперечила, що вартість проданих акцій складає 50755грн. і надала суду довідки ТОВ "Інсайт Капітал" та ПАТ "Українська біржа" про біржовий курс акцій на момент їх продажу та списання 21 січня 2010р. (с.с.249 т.3) та ста-ном на 24 січня 2011р. (с.с.28 т.4).

          В уточненій позовній заяві позивачка просить враховувати вартість проданих відповідачем акцій станом на 21 січня 2010р., хоча на час розгляду справи судом вартість зазначених акцій є вищою, однак відповідно до положень ст. 11 ЦПК України, суд розглядає заявлені позовні вимоги.

          Враховуючи вищевикладене, недобросовісну поведінку відповідача, суд вважає необхідним стягнути з нього на користь позивачки вартість проданих ним акцій, виходячи із їх вартості, визначеної у довідці ТОВ "Інсайт Капітал", та права позивачки на половину акцій, які зберігалися на рахунку відповідача.

          Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачці за 23 акції ВАТ "Західенерго" 7760,23грн., за 50 акцій ВАТ "Мотор Січ" 87258,03грн., за 200 акцій ВАТ "Єнакієвський металургійний завод" 41600,4грн., за 10000 акцій ВАТ "МК "Азовсталь" 34118грн., за 1000 акцій ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" 19643,7грн., за 1750 акцій ВАТ "ДЕК "Центренерго" 17717,88грн., за 12000 акцій ПАТ "Райффайзен банк валь" 3126грн., а всього 211224,24грн.

          Посилання відповідача та його представника на те, що зазначена довідка не є належною оцінкою вартості акцій, суд вважає безпідставним, оскільки у довідці зазна-чено, що вона складена на підставі офіційного біржового курсу, опублікованого на офіційному сайті ПАТ "Українська біржа", а крім того, ні відповідачем, ні його представ-ником суду не надані докази, які б спростували зазначену довідку.

          Також позивачкою пред'явлені вимоги про поділ 12 акцій ВАТ "Мотор Січ", які зберігаються на особовому рахунку відповідача у ТОВ "Фінансова компанія "Сократ", однак з наданих та проаналізованих вище доказів вбачається, що на особовому рахунку відповідача перебувало 100 акцій вказаного товариства, а не 112, всі 100 акцій відповідачем було продано. Суду не надано доказів у підтвердження того, що на рахунку відповідача залишилися 12 акцій даного товариства, тому у задоволені цих позовних вимог суд відмовляє.

          З наданої суду копії заяви встановлено, що 16 жовтня 2009р. позивачка відступила належну їй частку у статутному капіталі ТОВ "Креатів Спейс", вартістю 26250грн. (с.с.159 т.2).

          У судовому засіданні позивачка не заперечувала проти позовних вимог відповідача про зменшення її частки у спільному майні подружжя на 50% вартості даної частки, тому суд вважає, що позивачка повинна сплатити відповідачу13125грн. компенсації за відступлення даної частки.

          Суд вважає, що грошові кошти, які зберігалися на рахунках відповідача в ПАТ КБ "Приватбанк" та зняті ним протягом травня-жовтня 2009р. у загальній сумі 24339,85 доларів США підлягають поділу між подружжям у рівних частинах.

          Враховуючи, що відповідач зняв кошти із рахунків без відома позивачки після припинення ними сімейних стосунків, розпорядився ними на власний розсуд, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 93708,43грн. (22339,85 х 7,7(курс долара заявлений позивачкою на 1 січня 2009р.)= 187416,85:2).

          Посилання відповідача на те, що на зазначених рахунках зберігалися кошти, які були ним отримані від здійснення діяльності за дорученням його матері ОСОБА_5, тому не є їх з позивачкою спільними коштами, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки суду не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження посилань відповідача.

          Твердження позивачки та її представника про те, що на рахунках відповідача, відкритих в АКБ "Приватбанк" знаходилося 833325,02грн.грн. та 24230,03долара США, які були ним зняті без відома позивачки протягом з листопада 2007р. по січень 2009р. та використанні не в інтересах сім'ї, тому  вартість частки відповідача у спільному майні подружжя повинна бути зменшена на 50% від зазначеної суми, суд вважає безпідставним, оскільки кошти були зняті відповідачем у період, коли сторони проживали разом, мали спільний бюджет і суду не надано доказів у підтвердження того, що вказані кошти були витрачені відповідачем без відома позивачки і не в інтересах сім'ї.

          З аналогічних підстав суд не задовольняє позовні вимоги позивачки з приводу 117071,73грн., які знаходилися на рахунку відповідача в АКБ "Укрсоцбанк", так як вказані кошти були зняті відповідачем 5 липня 2008р., коли сторони проживали разом і мали спільний бюджет (с.с.25 т.2).  

          Суд вважає, що кошти, внесені відповідачем, як внески по договорам страхування життя від 28 червня 2002р. та від 2 лютого 2007р., підлягають поділу, як сумісне майно подружжя, оскільки вони внесені із сумісного бюджету подружжя і будуть отримані відповідачем у разі закінчення або розірвання договорів страхування.

          Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 18539,16грн. (26471,58+10606,73+37078,31:2).

          Відповідно до біржового договору від 15 жовтня 2008р. позивачка продала автомобіль BMW 320I, державний номер НОМЕР_2 (с.с.134 т.2).

          Згідно ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжям без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

          Відповідачем не оспорювався вказаний договір купівлі-продажу автомобіля, тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачка здійснювала продаж автомобіля без згоди відповідача.

          Крім того, продаж автомобіля був здійснений у період, коли сторони проживали разом, мали спільний бюджет, 15 жовтня 2008р. позивачкою був придбаний автомобіль Jaguar, державний номер НОМЕР_1, за який 16 жовтня 2008р. внесені кошти і який є предмет даного спору, доказів, у підтвердження того, що позивачка використала кошти, отримані від продажу автомобіля BMW, не в інтересах сім'ї, відповідачем суду надано не було, тому у суду відсутні законні підстави зменшувати частку позивачки у спільному майні подружжя на половину коштів, отриманих від продажу зазначеного автомобіля.

          Позовні вимоги відповідача про стягнення з позивачки на його користь 50% коштів, які знаходяться на її рахунках в АКІБ "Укрсиббанк", АКБ "БМ-Банк", АКБ "Кредитпромбанк", задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано доказів у підтвердження того, що позивачка має рахунки у зазначених банках, а згідно листів зазначених банків від 16 березня 2010р., 10 березня 2010р., 22 жовтня 2009р. (с.с.81 т.1, с.с.1157, 96 т.2) рахунки на ім'я позивачки у зазначених банках не відкривалися.

          Позовні вимоги відповідача про стягнення з позивачки на його користь 50% доходів, отриманих нею за договором з ЗАТ УСК "Дженералі гарант страхування життя" у розмірі 42300грн. та за договором з ЗАТ "Фінансова компанія "Автоальянс-інвест" у розмірі 75700грн.. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          З наданих суду документів вбачається, що 4 грудня 2007р. позивачка, як СПД-фізична особа, уклала з ЗАТ "УСК "Дженералі гарант страхування життя" договір про виконання розробки дизайн-проекту та здійснення авторського нагляду проведення всіх робіт по оздобленню інтер'єра об'єкта. Загальна вартість робіт за договором становить 84600грн. (с.с.66-70 т.1).

          Відповідно до ст. 61 СК України, кошти, отримані фізичною особою-підприємцем за укладеним договором, не є спільним майном подружжя. Спільним майном подружжя є тільки дохід, отриманий одним із подружжям, як суб'єктом підприємницької діяльності.

          Крім того, дохід, отриманий позивачкою, як фізичною особою у результаті виконання зазначеного договору, був отриманий у період, коли сторони проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет, суду не надано доказів у підтвердження того, що ці кошти позивачкою були використані не в інтересах сім'ї, тому у суду відсутні законні підстави проводити відповідні стягнення за цим договором.

          7 липня 2006р. між ЗАТ "Фондова компанія "Автоальянс-інвест" та позивачкою був укладений договір на брокерське обслуговування на ринку цінних паперів (с.с.74 т.1).

          Відповідно до видаткового касового ордеру 11 лютого 2009р. позивачці було виплачено 151400,88коп. повернення коштів з брокерського обслуговування та відповідно до акту від 11 лютого 2009р. (с.с.73 т.1).

          Суду не було надано доказів у підтвердження того, коли і ким вносилися кошти, на яких підставах і за що саме були повернуті позивачці кошти 11 лютого 2009р., не наданий суду і акт від 11 лютого 2009р., на підставі якого повернуті кошти.

          Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд неодноразово звертав увагу відповідача та його представників на необхідність надання суду доказів у підтвердження своїх позовних вимог, однак відповідач достатніх та належних доказів у підтвердження своїх позовних вимог не надав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Враховуючи ненадання суду доказів у підтвердження того, що отримані 11 лютого 2009р. позивачкою кошти, є спільними коштами сторін, суд не вбачає законних підстав для задоволення даних позовних вимог.

          Виходячи з викладеного, у результаті поділу спільного майна сторін у вигляді компенсації з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню:

- 125003,9грн. - вартість 1/2 частини автомобіля Jaguar, державний номер НОМЕР_1;

- 13125грн. - вартість 1/2 частини частки, яка належала позивачці у ТОВ "Креатів Спейс";

- 45325грн. - 1/2 частина сплачених відповідачем за договором позики коштів, а всього 183 453,9грн.

          З відповідача на користь позивачки підлягає стягненню:

- 93708,43грн. - 1/2 частина коштів, які були зняті відповідачем з рахунків у ПАТ КБ

  "Приватбанку";

- 211224,24грн. - вартість 1/2 частини пакету акцій, які були продані відповідачем;

- 18539,16грн. - 1/2 частина внесених відповідачем внесків за договорами страхування

  життя, а всього 323 471,83грн.

          Суд вважає можливим провести взаємний залік стягнень, тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 140 018,93грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до  тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Враховуючи, що позовні вимоги, як позивачки по первісному позову, так і відповідача по зустрічному позову, задовольняються частково, кожний позивач сплатив при подачі позову однакову суму судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, вимоги про повернення позивачу по зустрічному позову сплачених ним судового збору та ІТЗ задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 61, 65,69, 70, 71 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

   позови задовольнити частково.

          Поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виділивши у власність ОСОБА_1:

-  1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

- автомобіль Jaguar, державний номер НОМЕР_1;

- 125 000 акцій ЗАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант страхування життя".

          Виділити у власність ОСОБА_2:

-  1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

-  125 000 акцій ЗАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант страхування життя".

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 153143грн. 33коп. компенсації за реалізоване майно.

          Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-реєстратор" списати з особового рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_2 125000 акцій Закритого акціонерного товариства " Українська страхова компанія "Дженералі Гарант страхування життя" та внести у систему реєстру записів перехід права власності на дані акції до ОСОБА_1.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1, автомобіль Jaguar, державний номер НОМЕР_1, акції ЗАТ "УСК "Дженералі Гарант страхування життя" ухвалою суду від 2 жовтня 2009р., скасувати.          

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                   І. М. Рейнарт