ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "19" вересня 2006 р.                                                                   Справа № 3/114

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватфінресурс”

до Державної податкової інспекції у місті Чернівці

про визнання нечинним повідомлення-рішення

                                                                      Суддя Бабак Л.М.

Представники:

Від позивача – Софяк В.В. – представник, довіреність від 1.06.2006 року

Від відповідача – Ткач Д.Б. – представник, довіреність від 16.03.2006 року   № 5139/10-013

У засіданні приймав участь  прокурор облпрокуратури Швець О.А.

6.09.2006 року в судовому засіданні була оголошена перерва до 19.09.2006 року

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Приватфін-ресурс” м. Чернівці  звернулося  з позовом до державної податкової інспекції м.Черніваці про визнання податкового повідомлення-рішення № 0001652320/1  від 6.06.2006 року нечинним, оскільки воно, на його думку,  суперечить  вимогам  чинного  законодавства з таких  підстав.

Відповідно до висновків ДПІ у місті Чернівці, суми внесків до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватфінресурс" у розмірі 1283000грн. розцінюються нею як фінансова  допомога, а тому у відповідності до  пунктів 1.22, 4.1.6 та 5.2.1  Закону України “Про оподаткування прибутку  підприємств” цю суму віднесено до валового  доходу, у зв’язку з чим  позивачу було донараховано  податок на прибуток в сумі 132139,52грн.

Разом з тим, на думку позивача, жодного  правового  аргументу  щодо віднесення 1283000грн. до категорії фінансової допомоги  відповідач не наводить. Більш того, в акті  перевірки від 29.03.2006 року та в акті від 29.05.2006 року ДПІ зазначено, що товариство отримувало на розрахунковий рахунок в якості внеску до  статутного  фонду  наступні  грошові  перекази:

22.04.2005 року             -    14500грн.

12.05.2005 року             -    14500грн.

30.08.2005 року             -  590000грн.

29.09.2005 року              -   137000грн.

06.12.2005 року              -   65000грн.

14.12.2005 року              -   79000грн.

19.12.2005 року              - 210000грн.

20.12.2005 року                 173000грн.

Таким чином, як вважає позивач, відповідач  чітко  визначив  природу, отриманих товариством з обмеженою відповідальністю “Приватфінресурс” на розрахунковий рахунок коштів, це є внески до статутного фонду.

Далі позивач пояснив, що Статут Товариства з обмеженою відпові-дальністю “Приватфінресурс” було зареєстроване державним реєстратором виконкому Чернівецької міської ради 18.04.2005 року за                                   № 1038102090000001152 (розмір статутного фонду на момент реєстрації становив 29000грн.). Нова редакція статуту затверджена  рішенням власника та зареєстрована державним  реєстратором виконкому  Чернівецької міської ради 10.08.2005 року за № 10381050001001152 (розмір статутного капіталу збільшено до 900000грн.). Пізніше,  23.12.2005 року, у зв’язку зі збільшенням статутного капіталу до 2000000грн. державним реєстратором виконкому Чернівецької міської  ради 18.04.2005 року  було  зареєстровано  нову редакцію  Статуту.

Зазначені операції з поповнення статутного капіталу, по твердженню позивача, здійснені та документально  підтверджені  документами  обліку  касових операцій ТзОВ “Приватфінресурс” у відповідності до пункту 2.4  Наказу  Мінфіну  № 88  від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві  юстиції  України 05 червня 1995 року за   № 168/704 “Про затвердження  положення  про документальне  забезпечення  записів у бухгалтерському обліку”, за яким :  первинні  документи (на паперових і машинозчитувальних носіях  інформації)  для надання їм  юридичної сили і доказовості повинні мати  такі  обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких  складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст  господарської  операції та її вимірники (у  натуральному  і вартісному  виразі), посади, прізвища і підписи  осіб, відповідальних  за дозвіл та здійснення  господарської операції і складання  первинного документа. Вищенаведені первинні документи, продовжує позивач, недійсними визнано не було, вони належним чином складені та відображені в податковому і бухгалтерському обліку як внески до статутного фонду.

Позивач також пояснив, що згідно підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі  грошові або майнові внески згідно з договором про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Цільове призначення вищезазначених грошових внесків - це поповнення статутного капіталу, тобто прямі інвестиції у корпоративні права ТОВ "Приватфінресурс", проти чого не заперечує, як вважає позивач, і відповідач, оскільки сам про це вказав в актах перевірки.

У судовому засіданні 12.07.2006 року представник позивача звернувся з клопотанням зупинити провадження у справі для надання додаткових доказів (а.с. 53), яке було задоволене судом.

У судовому засіданні 6.09.2006 року представник позивача підтримує позов з підстав, наведених вище.

Представник відповідача проти позову заперечує і стверджує, що отримані підприємством кошти, не можна вважати внеском до статутного фонду підприємства, тому що такими, на думку відповідача, можуть рахуватися тільки ті матеріальні цінності, які вносяться в обмін на корпоративні права або проводиться господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), то така їх передача є прямою інвестицією в статутний фонд підприємства і у відповідності до підпункту 4.2.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР не повинні включатися до валових доходів.

Як стверджує відповідач, у ході перевірки встановлено, що обмін на корпоративні права не відбувся, тому прямою інвестицією таку операцію вважати не можна, а отже, робить висновок відповідач, не можна вважати, що у відповідності до підпункту 4.2.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, вони не повинні включатися до валових доходів.

Далі відповідач пояснив, що оскільки отримані позивачем кошти, не підлягають включенню в статутний фонд підприємства, то дана операція, на його думку, вважається безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валового доходу платника податків.

6.09.2006року в судовому засіданні була оголошена перерва до 19.09.2006 року у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні позивач представив суду Статути ТзОВ “Приватфінресурс”, які свідчать про збільшення статутного фонду.

Представник відповідача продовжує наполягати, що отримана сума вважається безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валових доходів. У підтвердження своєї позиції посилається на те, що кошти до статутного фонду вносилися не учасником Михайловим, а іншими особами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

11 квітня 2005 року рішенням учасника Михайлова С,В. було створене товариство з обмеженою відповідальністю “Приватфінресурс” м.Чернівці, державна реєстрація якого проведена 18.04.2005 року. Статутний капітал за рахунок внеска учасника – Михайлова С.В. склав 29000грн. і частка цього учасника склала 100 відсотків (а.с. 91-96).

15.07.2005 року рішенням власника, яким на той час був Михайлов С.В., був затверджений Статут ТзОВ “Приватфінресурс” (нова редакція) зі статутним капіталом 900000грн., реєстрація якого в установленому законом порядку відбулася 10.08.2006 року (а.с. 101-106).

30 серпня 2005 року по прибутковому касовому ордеру № 1 Михайлов С.В. вніс до статутного фонду 590000грн., 29 вересня 2005 року по прибутковому касовому ордеру № 3 – 137000грн., 6 грудня 2005 року по прибутковому касовому ордеру № 4 – 65000грн, 14 грудня 2005 року по прибутковому касовому ордеру № 5 – 79000грн., 19 грудня 2005 року по прибутковому касовому ордеру № 6 – 21000грн., 20 грудня 2005 року по прибутковому касовому ордеру № 7 – 17300грн. (а.с. 79-84).

З 9 по 22 березня 2006 року ДПІ у м.Чернівці провела виїздну позапланову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Приватфінресурс”, у ході якої  прийшла до висновку, що позивач припустився порушення підпункту 4.1.6 статті 4, підпункту 5.21 пункту 5.2 статті 5, пункту 16.2 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (надалі Закон № 334/94-ВР) припустився заниження податку на прибуток за 2005 рік на суму 132705 грн., та завищено збитки за 2005 рік на 761200грн. (а.с. 9-21). Цей же висновок ДПІ у місті Чернівці підтвердила  і додатковим актом перевірки № 2404/23-2/33522046 від 29.05.2006 року (а.с. 24-41).

З урахуванням встановленого та, якоби, пояснень самого Михайлова С.В., що він ніяких грошей до Статутного фонду не вносив, хоча це твердження повністю спростовується прибутковими касовими ордерами (а.с. 79-84) і самими  актами перевірки ДПІ, в яких перевіряючі зазначили що Михайлов на підставі касових ордерів вносив до статутного фонду гроші (а.с. 11, 26) на загальну суму 1283000грн., податкова служба міста прийшла до висновку, що зазначені гроші – це безповоротна фінансова допомога, яка включається до складу валового доходу платника податку.

На підставі цього ДПІ у місті Чернівці було прийняте податкове повідомлення-рішення від 7.04.2006 року № 0001652320/0, яким донарахував позивачу 172139,18грн. податкового зобов’язання, в тому числі 132705,75грн. податку на прибуток і 39433,43грн. штрафних санкцій (а.с92).

6.06.2006 року, по результатах апеляційного оскарження, ДПІ у місті Чернівці прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001652320/1, яким позивачу донараховано 159063,72грн. податкового зобов’язання, в тому числі 132139,52грн. податку на прибуток і 26924.20грн. штрафних (фінансових санкцій) а.с. 48.

Дане податкове повідомлення-рішення суд вважає невідповідаючим вимогам чинного законодавства, атому його слід визнати нечинним з таких мотивів.

Як було зазначено вище, у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що Михайлов С.В. у період з квітня по грудень 2005 року являвся одноособовим власником ТзОВ “Приватфінресурс” зі стовідсотковою часткою власності у статутному фонді.

На протязі вказаного періоду Михайлов С.В., як власник, вносив до статутного капіталу кошти, всього на загальну суму 1238000грн. (а.с. 79-84), що приводило до збільшення статутного фонду, підтвердженням чого є  Статути товариства (а.с. 90-110).

Таким чином, розгляд справи показав, що Михайлов С.В., особисто, як власник, вніс прямі інвестиції у корпоративні права, а тому відповідно до підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, ці суми (1283000грн.) не включаються до складу валового доходу.

Що стосується пояснень ДПІ у місті Чернівці відносно того, що означена сума є безповоротною фінансовою допомогою, то суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а частиною другою зазначеної статті оприділено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри це відповідач не представив суду жодних об’єктивних доказів, які б підтверджували, що 1283000грн., внесених Михайловим С.В. до статутного капіталу, є безповоротною фінансовою допомогою.

Зокрема, твердження відповідача про те, що Михайлов С.В. не вносив кошти до статутного капіталу і підтвердженням цього є його пояснення на відсутність у нього доходу, носить надуманий характер і нічим об’єктивно не підтверджується та спростовується  прибутковими касовими ордерами (а.с. 79-84), а також актами перевірки ДПІ у місті Чернівці від 29 березня та 29 травня 2006 року, в яких зазначено, що грошові кошти в сумі 1283000грн. Михайлов С.В., вніс до статутного капіталу особисто (а.с. 11, 26).

Надуманим є твердження податкової служб і в частині того, що при внесенні коштів до статутного капіталу, які в даному випадку були інвестиціями, оскільки сам власник не може надавати собі безповоротну допомогу, не здійснювалася передача корпоративних прав, тому що кожен внесок до статутного фонду збільшував корпоративні права власника Михайлова С.В. як одноособового учасника. Своїми правами він розпорядився, передавши їх новому власнику Данілову Ю.В., який зареєстрував новий Статут товариства і збільшив статутний капітал до 2000000грн. (а.с. 110-126).

Факт того, що Михайлов С.В. придбав корпоративні права після внесення внесків до статутного капіталу, підтверджується пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким передбачено, що корпоративні права – право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

А як вже зазначалося, Михайлов С.В., вносячи грошові кошти до статутного фонду, мав право повної (стовідсоткової) власності на статутний фонд як одноособовий учасник (власник).

І стосовно фінансової допомоги.

Згідно підпункту 1.22.1  пункту 1.22 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога – це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів то запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

1.22.2. Поворотна фінансова допомога  - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.

Правовий аналіз даної норми права дозволяє зробити висновок, що фінансова допомога, чи то безповоротна, чи поворотна надається кимось платнику податків, а не самим платником податків собі особисто. Тобто Михайлов С.В., як власник ТзОВ “Приватфінресурс”, не міг сам собі надавати фінансову допомогу, тому що, як вже зазначалося, відповідно до прибуткових касових ордерів, Михайлов С.В. вносив гроші в сумі 1283000грн до статутного фонду особисто.

Судові витрати віднести на відповідача.

Керуючись пунктом 1.8, підпунктом, 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпунктом 4.25 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, частинам 1, 2 статті 71, статтями 86, 87, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001652320/1 від 6.06.2006 року, яким ТзОВ “Приватфінресурс” нараховано 159063,72грн. податкового зобов’язання, в тому числі 132139,52грн. податку на прибуток і 26924,20грн. штрафних (фінансових санкцій).

3. Стягнути з ДПІ у місті Чернівці – вул. Червоноармійська, 200А м.Чернівці на користь ТзОВ “Приватфінресурс” – вул. Шкільна, 1 м. Чернівці – 3,40грн. державного мита.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим Кодексом постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду  справи.

5. Відповідно до частини першої  статті 185, частин першої-третьої, п’ятої статті 186  Кодексу адміністративного судочинства  України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку  дану  постанову повністю або  частково  шляхом подання  заяви про  апеляційне  оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну  інстанцію через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти  днів з дня її проголошення, а в разі  складання  постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається  протягом двадцяти днів після  подання  заяви про апеляційне  оскарження.

Апеляційна  скарга  може бути  подана  без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений  для  подання  заяви про апеляційне  оскарження.

Суддя                                                             Л.М. Бабак