Справа № 1/2506/45/11

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18.03.2011 року                                                  м. Чернігів

                 Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

                           головуючого судді                    Воронцової С.В.,

                           секретаря                                   Бублик Т.М.,

                           за участі  прокурора                 Деркач Г.І.,

                           захисників                                 ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                           в присутності потерпілого       ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. Свердловськ, Луганської обл., українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 проживаючого по АДРЕСА_2

в скоєнні злочинів, передбачених  ст. ст. 186 ч. 2, 357 ч. 3 КК України ,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6,  уродженця м. Чернігів, українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше  не судимого, проживаючого в АДРЕСА_3

в скоєнні злочинів, передбачених  ст.ст. 186 ч. 2, 357 ч. 3 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10,  уродженця с. Шестовиця, Чернігівського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше  судимого:  05.02.2008 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ст. ст. 15 , 185 ч. 3, 186 ч. 3, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, проживаючого по АДРЕСА_4

в скоєнні злочинів, передбачених  ст. ст. 186 ч. 2, 357 ч. 3 КК України ,

В С Т А Н О В И В :

          06.09.2010 року, приблизно о 05 год. 25 хв. ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння,  знаходячись на Алеї Дружби, розташованої по проспекту Миру, м. Чернігова, напроти будинку № 42, що по проспекту Миру, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3, наблизились до останнього, після чого нанесли численні удари руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_3, чим завдали потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи за № 1839 від 04.11.2010 року, тілесні ушкодження у вигляді синців, саден та забиття м»яких тканин обличчя які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито заволоділи: мобільним телефоном C 130»з зарядним пристроєм, вартістю 300 грн., карткою оператора мобільного зв»язку «Білайн», що не представляє для потерпілого матеріальної цінності, пляшкою горілки марки «Союз-Віктан», місткістю 0,5 л., вартістю 20 грн., рюкзаком, вартістю 200 грн., куркою, вартістю 30 грн., грошима в сумі 30 грн., двома яблуками, що не представляють матеріальної цінності для потерпілого, двома квитками на залізничний транспорт рейсом «Чернігів –Київ», загальною вартістю 30 грн., двома парами окулярів, загальною вартістю 120 грн., а всього на загальну суму 730 грн., що належать потерпілому ОСОБА_3 , та в цей же день та час, на вказаному місці незаконно заволоділи паспортом громадянина України  на ім’я ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 02.08.2000 року.

        Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 визнав себе винним частково по пред»явленому органом досудового слідства обвинуваченню за ст.ст. 186 ч.2 , 357 ч.3 КК України та не заперечуючи викладенні обставини скоєного злочину , стверджував що паспортом потерпілого не заволодівав. При цьому підтвердив що саме він наніс потерпілому перші удари , потім його продовжили бити інші , від ударів потерпілий впав , після чого йому стали наносити удари ногами , він закривався руками, намагався втекти , однак вони його наздогнали та знову продовжили бити,  потім вони його обшукали , забрали мобільний телефон та рюкзак і пішли. Підтвердив в повному обсязі покази дані ним на стадії досудового слідства в якості обвинуваченого на а.с. 186-187 т.1.В скоєному щиро кається, просив суд його суворо не карати, відшкодував потерпілому моральну шкоду.

        В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5, визнав себе винним  частково по пред”явленому обвинуваченню за ст.ст.186 ч.2, 357 ч.3 КК України та не заперечуючи обставини пограбування потерпілого , стверджував що його паспорта не брав. При цьому показав що удари потерпілому наносив ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ,він також його штовхнув, обшукав його кишені та забрав мобільний телефон який передав в подальшому ОСОБА_8. Підтвердив свої покази дані ним на стадії досудового слідства в якості обвинуваченого  на а.с. 223-224 т.1.Просив суд про застосування до нього не суворого покарання , в скоєному кається та відшкодував потерпілому моральну шкоду.

      Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 визнав себе винним частково по пред»явленому органом досудового слідства обвинуваченню за ст.ст. 186 ч.2 , 357 ч.3 КК України та не заперечуючи  викладенні обставини пограбування потерпілого , стверджував що паспорт потерпілого не брав. Окрім цього показав, що підійшовши до потерпілого та отримавши від нього цигарку , ОСОБА_4 наніс йому удар, потім  другий , від чого той впав , після чого його продовжили бити руками та ногами , при цьому обшукали , забрали його мобільний телефон , він бачив в руках  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 паспорт потерпілого та сказав повернути його назад , після чого він взяв рюкзак і вони пішли, що сталось з паспортом потім пояснити не може.

      Факт  відкритого викрадення його майна та заволодіння його паспортом при зазначених вище обставинах підтвердив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 , наполягав на тому що паспорт у нього знаходився в куртці , та зник після того як його обшукували. При цьому показав що паспорт та речі в нього були викрадені одночасно. А потім згодом невідома жінка, повідомила по  про знайдений паспорт та повернула його матері , повідомивши їй що його було знайдено в парку поблизу «Мегацентру». Сума заподіяної йому матеріальної шкоди складає 700 грн. Зазначив що заподіяні злочином матеріальні збитки не відшкодовані , стверджував про те що відшкодуванню підлягають також вартість повернутих йому мобільного телефону та рюкзака, оскільки вони втратили свою цінність. Заявив  що йому в повному обсязі відшкодована підсудними ОСОБА_5 та ОСОБА_4  моральна шкода , тому в цій частині від позову відмовився. Погодився з позицією прокурора щодо призначення підсудним міри покарання.

          Свідок ОСОБА_8 будучи допитаним в ході досудового слідства показав що  06.09.2010 року в вечірній час  разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квартирі що винаймає ОСОБА_4 вживали спиртні напої , після чого пішли на вулицю , близько 06.00 години коли вже світало  вони гуляли на перехресті вулиці Щорса та проспекту Миру , де на лавці поблизу піцерії побачили молодого хлопця , що палив. До нього підійшов ОСОБА_4 та попросив цигарку  , оскільки він стояв осторонь то не бачив чи дав хлопець цигарку , після чого ОСОБА_4 вдарив  того в обличчя , від чого хлопець впав. До них підбігли ОСОБА_6 та ОСОБА_5, чи били вони хлопця він не бачив , хтось з них забрав рюкзак та став оглядати хлопця , знайшли в нього білети на потяг, забравши їх він повернув їх хлопцю , після чого вони пішли , що відбувалось далі не знає , оскільки поїхав додому. Наступного дня він зустрівся з ОСОБА_5 та той подарував йому мобільний  телефон, про те що він був викрадений у хлопця він не знав.(а.с.48 т.1)   

     Допитані в ході досудового слідства свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали що були присутніми в якості понятих при проведенні співробітниками міліції відтворення обстановки та обставин  події скоєння злочину за участі  ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в ході якого останні на місці розповіли про обставини пограбування  хлопця навпроти піцерії «Базис»по проспекту Миру ,42 , в ході якого побили його та забрали належні йому мобільний телефон та рюкзак з речами. З приводу проведених слідчих дій проводилось фотографування , складено протоколи , де всі присутні поставили в ньому свої підписи. Стверджували що під час відтворення обстановки і обставин події до хлопців , які надавали пояснення заходів фізичного та психологічного впливу з боку співробітників міліції не застосовувалось , свої свідчення вони надавали добровільно.(а.с.60,61 т.1)

    Фактичні обставини проведення співробітниками міліції за участю  ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відтворення обстановки та обставин  події злочину, підтверджується протоколами та фототаблицею до них, які свідчать про те що останні добровільно на місці розказали та показали про обставини скоєного ними по відношенню до потерпілого злочину та будь –яких зауважень до протоколу не внесли.(а.с.49-52,53-56,57-59 т.1)

      Факт відкритого викрадення у потерпілого належного йому рюкзака з речами , мобільного телефону та паспорту на його ім’я підтверджується  протоколом усної заяви (повідомлення ) про злочин від 06.09.2010 року та його поясненнями щодо обставин скоєного злочину.(а.с. 4, 5-6)

      По результатам  проведеного  в період часу з 06.40 по 07.15 годину огляду місця події , було складено протокол з  фототаблицею до нього від 06.09.2010 року, згідно якого слідує що ніяких речей на місці пограбування потерпілого навпроти будинку №42 по проспекту Миру м. Чернігова співробітниками міліції виявлено та вилучено не було.(а.с.17-18т.1)

       Факт виявлення та вилучення у ОСОБА_8 мобільного телефону марки «Самсунг С130»підтверджується протоколом огляду , виявлення та вилучення від 22.09.2010 року , згідно якого слідує що вказаний телефон останньому передав ОСОБА_5 , який забрав його у хлопця якого побили на перехресті вулиці Щорса та проспекту Миру.(а.с.21т.1)

      Згідно протоколу огляду виявлення та вилучення від 22.09.2010 року слідує що співробітниками міліції в присутності понятих у ОСОБА_4 був виявлений та вилучений рюкзак червоно кольору , який зі слів останнього йому передав хлопець на ім’я ОСОБА_8 , після того як вони близько двох тижнів назад побили невідомого хлопця.(а.с.22 т.1)

      Згідно досліджених в судовому засіданні очних ставок між ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,ОСОБА_6 та  потерпілим ОСОБА_3 , слідує що останній повністю підтримав свої покази дані ним в якості потерпілого стосовно його пограбування на а.с. 12-13 т.1 , наполягаючи на тому що йому було нанесено чисельних ударів ногами та руками , в результаті чого він падав та закривав обличчя руками після чого було  викрадено рюкзак з речами та з його куртки мобільний телефон , гроші , паспорт на його ім’я, білети на потяг. (а.с.119, 120-121,133-134 т.1)

       Свідчення потерпілого ОСОБА_3 щодо заволодіння його паспортом під час пограбування останнього , повністю співпадають з показами ОСОБА_6 даними ним в якості обвинуваченого на а.с. 201-202 т.1.

       Наявність у потерпілого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді синців, саден та забиття м’яких тканин обличчя що відносяться до категорії легких , підтверджується  висновком судово-медичної експертизи за № 1839 від 04.11.2010 року.(а.с. 108-110 т.1)

       Викладене також підтверджується матеріалами визнання та долучення до  справи речових доказів : мобільного телефону марки C 130», рюкзака, паспорта громадянина України на ім’я ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 02.08.2000 року, що були  передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3.(реквізити т.1 а.с. 125-126)

      В судовому засіданні встановлено що паспорт потерпілого знаходився в його куртці та був вилучений у нього під час його обшукування підсудними. Про наявність паспорта потерпілого під час його пограбування в руках  підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стверджував як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 Аналіз показів підсудних щодо заперечення свої вини на заволодіння паспортом потерпілого свідчить про протирічливість наданих ними свідчень щодо обставин його заволодіння. Однак незаперечним є той факт що вказаний документ знаходився при потерпілому та був вилучений у потерпілого в ході його пограбування за зазначених вище обставин , що було очевидним як для потерпілого так і для підсудних. При цьому як в ході досудового слідства так і в суді потерпілий стверджував що паспорт відразу після його пограбування йому не повернули , та він був знайденим сторонніми особами не на місці  скоєння  злочину, що підтверджується матеріалами огляду місця події злочину , що був проведений в період невеликого проміжку часу після його скоєння та  виключає твердження підсудного ОСОБА_6  про повернення паспорта потерпілому .   

        Виходячи з того що умисел підсудних був направлений на заволодіння майном потерпілого та характер їх дій на його реалізацію  носив узгоджений та цілеспрямований характер , суд приходить до висновку про наявність між ними попередньої змови на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_3 в ході якого останні і заволоділи паспортом останнього. Для характеристики об»єктивної сторони ч.3 ст.357 КК України не має значення спосіб та мета заволодіння документа, а виходячи із суб»єктивної сторони суд вважає що підсудні розуміли факт вилучення у потерпілого саме паспорта, оскільки вказані обставини були очевидними для всіх учасників скоєння по відношенню до потерпілого злочину на місці його скоєння,  про  заволодіння якого потерпілий повідомив відразу співробітників міліції , про що свідчить усна зава про злочин.(а.с.4 т.1) У суда немає підстав недовіряти показам потерпілого , які в ході досудового слідства та в суді були послідовними та ідентичними та свідчили про заволодіння його майна та паспорта одними і тими ж особами , в один і той же час та за одних і тих же обставин. Проведеною прокуратурою міста Чернігова перевіркою будь-яких доказів про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 тиску з боку співробітників міліції під час досудового слідства не встановлено , в результаті чого прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи що зацікавленими особами  в передбачені законом порядку та строки оскаржено не було та набуло чинності .(матеріали перевірки за №25 пр-11) Вказане дає суду підстави вважати покази останнього дані ним на стадії досудового слідства допустимими доказами.  

      Тому з урахуванням здобутих по справі та досліджених в судовому засіданні доказів у їх сукупності , суд приходить до висновку що обвинувачення пред»явлене підсудним органом досудового слідства знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі з урахуванням зміненого прокурором обвинувачення щодо суми заподіяної потерпілому матеріальної шкоди.

           З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що умисні дії ОСОБА_4, ОСОБА_5, які  виразились в відкритому викраденні майна, що належить  потерпілому ОСОБА_3,поєднані із застосуванням насильства що не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, скоєними за попередньою змовою групою осіб ,  підлягають кваліфікації за ст. 186 ч.2 КК України.

       Умисні дії ОСОБА_6 , які  виразились в відкритому викраденні майна, що належить потерпілому ОСОБА_3, поєднані із застосуванням насильства що не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, скоєними за попередньою змовою групою осіб , повторно, підлягають кваліфікації за ст. 186 ч.2 КК України.

       Умисні дії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , які  виразились в заволодінні будь - яким способом паспортом, належним потерпілому ОСОБА_3,  підлягають кваліфікації за ст. 357 ч.3 КК України.

        За сукупністю скоєного дії підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підлягають кваліфікації за ст.ст.186 ч.2, 357 ч.3 КК України.

        Вирішуючи питання про призначення підсудним покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України  від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання ” з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості,обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

       З огляду на те що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб є кваліфікуючою ознакою дій підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ст.186 ч.2 КК України , суд відповідно до вимог ст.67 ч.4 КК України , вважає що не має підстав вважати вказану ознаку як обтяжуючу покарання обставину при призначенні покарання за вказаною статтею, однак суд вважає необхідним вважати обтяжуючою обставиною - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб при призначені підсудним покарання за ст.357 ч.3 КК України.

       При вирішенні питання про призначення міри покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що відносяться до категорії  тяжких та невеликої тяжкості,  особу підсудного , що вперше притягується до кримінальної відповідальності,  притягувався до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується , приймає до уваги його вік, сімейні та матеріальні обставини, стан здоров”я,  наявність обставин, що пом”якшують покарання, як щире каяття, та сприяння розкриттю злочину, відшкодування ним в повному обсязі моральної шкоди  та часткове відшкодування матеріальної шкоди, та таких , що його обтяжують , як вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння та за попередньою змовою групою осіб при призначені   йому покарання за ст.357 ч.3 КК України і вважає  за  можливе призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі  згідно мінімальних меж санкції ст.186 ч.2 КК України та за ст.357 ч.3 КК України - в вигляді обмеження волі згідно мінімальних меж санкції вказаної статті.

      З урахуванням обставин скоєного та даних про особу підсудного , суд вважає можливим при призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 за сукупністю злочинів відповідно до вимог ст.70 ч.1 КК України, керуватись принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

     Враховуючи особу підсудного ОСОБА_4, що вперше притягується до кримінальної відповідальності , наявність пом”якшуючих покарання обставин суд вважає, що його виправлення та перевиховання  можливе без ізоляції останнього від суспільства, і знаходить за можливе відповідно до вимог ст.75 КК України  звільнити його від відбування покарання з випробуванням та   встановити   іспитовий строк.

     При вирішенні питання про призначення міри покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що відносяться до категорії  тяжких та невеликої тяжкості,  особу підсудного , що вперше притягується до кримінальної відповідальності,  притягувався до адміністративної відповідальності , позитивно характеризується , приймає до уваги його вік, сімейні та матеріальні обставини, стан здоров”я, наявність обставин, що пом”якшують покарання, як щире каяття,  та сприяння розкриттю злочину, відшкодування ним в повному обсязі моральної шкоди  та часткове відшкодування матеріальної шкоди, та таких , що його обтяжують , як вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння та за попередньою змовою групою осіб при призначені  йому покарання за ст.357 ч.3 КК України і вважає  за  можливе призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі  згідно мінімальних меж санкції ст.186 ч.2 КК України та за ст.357 ч.3 КК України - в вигляді обмеження волі згідно мінімальних меж санкції вказаної статті.

         З урахуванням обставин скоєного та даних про особу підсудного , суд вважає можливим при призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 за сукупністю злочинів відповідно до вимог ст.70 ч.1 КК України, керуватись принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

         Враховуючи особу підсудного, що вперше притягується до кримінальної відповідальності , наявність пом”якшуючих покарання обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, і знаходить за можливе відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування  покарання з випробуванням та встановити   іспитовий строк.

         Суд відповідно до вимог ст.76 п.п.3,4 КК України, вважає за необхідне покласти на підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наступні обов"язки: повідомляти органи кримінально –виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи і періодично з"являтись для реєстрації.

        При вирішенні питання про призначення міри покарання підсудному ОСОБА_6, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що відносяться до категорії тяжких та невеликої тяжкості,  особу підсудного , що раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив злочин в період іспитового строку призначеного судом покарання з випробуванням, притягувався до адміністративної відповідальності , посередньо характеризується , приймає до уваги його вік, сімейні та матеріальні обставини, а саме те що він не має батьків, а його сестра є інвалідом з дитинства та виховується в інтернаті, стан його здоров”я, той факт що він отримав тяжку травму та втратив життєво –важливий орган,   наявність обставин, що пом”якшують покарання, як щире каяття, та сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування матеріальної шкоди , та  таких, що його обтяжує  як вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння а за ст.357 ч.3 КК України – за попередньою змовою групою осіб, і вважає  за  можливе призначити йому  покарання за ст.186 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі  та за ст.357 ч.3 КК України в вигляді обмеження волі згідно мінімальних меж санкції  вказаних статей.

         З урахуванням обставин скоєного та даних про особу підсудного , суд вважає можливим при призначенні покарання підсудному ОСОБА_6 за сукупністю злочинів відповідно до вимог ст.70 ч.1 КК України, керуватись принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

        Приймаючи до уваги, що підсудний ОСОБА_6 вчинив злочин в період іспитового строку призначеного судом покарання з випробуванням, чим порушив вимоги ст.78 КК України , суд при призначенні покарання підсудному  за сукупністю вироків вважає за необхідне керуватись вимогами ст.71 КК України та п.п.10,25 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, та визначити йому покарання остаточно, приєднавши частково не відбуте покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.02.2008 року .

       З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів , суд вважає що позовні вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково. Згідно  постанови про визнання речовими доказами, мобільний телефон марки amsung C 130»і рюкзак, належні ОСОБА_3 були вилучені та  передані  йому на зберігання під розписку.( т.1 а.с. 125-126) Даних про те що вказані речі мають пошкодження та втратили свою цінність з вини підсудних в судовому засіданні не встановлено. Окрім того отримавши на зберігання викрадені в нього рюкзак , мобільний телефон та паспорт , потерпілий в власноруч написаній розписці зазначив що вони перебувають в справному стані.

       Таким чином суд вважає що відшкодуванню підлягає вартість неповернутих потерпілому речей , а саме пляшки горілки марки «Союз-Віктан», курки, двох квитків на залізничний транспорт рейсом «Чернігів –Київ», двох пар окулярів та  грошей в сумі 30 грн., що складає загальну суму 230 грн.

Відповідно до вимог п.13 Постанови №3 Пленуму Верховного суду від 31.03.1989 року “Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди , заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна ”,  слідує що , особи діяння яких були об’єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій , несуть солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди.

Виходячи із обставин скоєного підсудними злочину , суд вважає за необхідне покласти солідарну відповідальність по відшкодуванню потерпілому матеріальної шкоди на  підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.    

Враховуючи заяву потерпілого та надану суду розписку про відшкодування останньому підсудними ОСОБА_5 та  ОСОБА_4 моральної шкоди на суду 2000 грн. , суд вважає що заявлені потерпілим ОСОБА_3 в ході досудового слідства позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають , оскільки були відшкодовані йому в добровільному порядку. Відшкодування заподіяної моральної шкоди лише підсудними  ОСОБА_5 та  ОСОБА_4, дає право останнім звернутись до суду в порядку регресу  до підсудного ОСОБА_6 відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

       Речові докази по справі: мобільний телефон марки ng C 130», рюкзак, паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 02.08.2000 року, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 належить залишити  власнику.(реквізити т.1 а.с. 125-126)

       Міру запобіжного заходу  у відношенні  підсудних залишити без змін, стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - підписку про невиїзд, у відношенні підсудного ОСОБА_6 –утримання під вартою. Зарахувати в строк відбування покарання підсудному ОСОБА_6 час його тримання в ІТУ та СІЗО та його початок лічити з дня його затримання –22.09.2010 року.

          На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

           ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні злочинів передбачених ст.ст.186 ч.2, 357 ч.3 КК України та призначити йому покарання за ст.186 ч.2 КК України в вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, за ст.357 ч.3 КК України в вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

         Відповідно до вимог ст.70 ч.1 КК України призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим в вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

         На підставі ст.ст.75,76 п.п.3,4 КК України  звільнити ОСОБА_4 від відбування  покарання , якщо він протягом 2 (двох) років іспитового терміну не вчинить нового злочину ,буде повідомляти органи кримінально –виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи та з»являтись періодично для реєстрації .

        ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочинів передбачених ст.ст.186 ч.2, 357 ч.3 КК України та призначити йому покарання за ст.186 ч.2 КК України в вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, за ст.357 ч.3 КК України в вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

         Відповідно до вимог ст.70 ч.1 КК України призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим в вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

         На підставі ст.ст.75,76 п.п.3,4 КК України  звільнити ОСОБА_5  від відбування  покарання , якщо він протягом 2 (двох) років іспитового терміну не вчинить нового злочину ,буде повідомляти органи кримінально –виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи та з»являтись періодично для реєстрації .

         ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні злочинів передбачених ст.ст.186 ч.2, 357 ч.3 КК України та призначити йому покарання за ст.186 ч.2 КК України в вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, за ст.357 ч.3 КК України в вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

        Відповідно до вимог ст.70 ч.1 КК України призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим в вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

        На підставі ст.71 КК України призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків , приєднавши 1 (один) рік 1 (один) місяць позбавлення волі за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.02.2008 року та визначити йому покарання остаточно в вигляді 5 (п»яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

         Позовні  вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково , позовні вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

         Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно  на користь потерпілого  ОСОБА_3 230 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

          Речові докази по справі: мобільний телефон марки msung C 130», рюкзак, паспорт громадянина України на ім»я ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 02.08.2000 року, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 - залишити  власнику.(реквізити т.1 а.с. 125-126)

           До набрання вироком законної сили , залишити міру запобіжного заходу засудженим без змін, стосовно  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - підписку про невиїзд, у відношенні засудженого ОСОБА_6 –утримання під вартою. Зарахувати в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 час його тримання в ІТУ та СІЗО та його початок лічити з дня його затримання –22.09.2010 року.

          На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд м. Чернігова  протягом п’ятнадцяти днів з моменту проголошення вироку, а засудженим що перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії вироку.

Суддя:   С.В. Воронцова