Копія

Справа № 2-29-11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                                          м. Умань          

               Уманський  міськрайонний суд Черкаської області в складі:

                              головуючого  судді        Резнік Ю.В.

                              при секретарі                  Ящук Л.І.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, виконкому Родниківської сільської ради Черкаської області,  треті особи - ОСОБА_3, Уманський виробничий відділок Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації,  про відміну свідоцтва про право власності та залишення  права власності на 1/2  житлового будинку з надвірними спорудами  та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа –Уманська державна нотаріальна контора,  про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину по закону та зобов’язання не чинити перешкоди  у користуванні власністю , -

В С Т А Н О В И В :

          В березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовом  до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.  В позові в якості відповідачів вказані –Уманська райдержадміністрація  та виконком Родниківської сільської ради. В послідуючому відповідно до ухвал Уманського міськрайонного суду Черкаської області до участі у справі в якості третьої особи були залучені : ОСОБА_3 ( ухвала від 13.04.2009 року ) та  Уманський виробничий відділок Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації( ухвала  від 30.04.2009 року).

          В позові позивачем у прохальній частині дослівно вказано : «…Відмінити свідоцтво про право власності  за № 63 від 14.03.1988 року видане на ім’я ОСОБА_4 та залишити за мною право власності на Ѕ житлового будинку з  надвірними будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1. …». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що її на праві власності на підставі свідоцтва про право власності належить Ѕ частина житлового будинку, який зареєстрований за адресою –АДРЕСА_2. Іншу частину вказаного житлового будинку успадкувала її  сестра  –ОСОБА_4.  Після смерті батька  позивач ОСОБА_1 проживала в м. Умань,  а сестра ОСОБА_4 -  залишилась проживати в батьківському будинку. Однак позивач  систематично сплачувала податки за землю та самообкладання за Ѕ частину належного її житлового будинку.  Після смерті сестри ОСОБА_4  в будинку постійно ніхто не проживав і позивач  постійно здійснювала догляд за ним і останнім часом постійно в літній період стала проживати в будинку. Коли в листопаді ( без вказання року) вона звернулася  в відділок ЧООБТІ, то з»ясувалося, що один і той самий будинок  зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1. Будинок по АДРЕСА_2 зареєстрований по Ѕ за позивачем  ОСОБА_1 і ОСОБА_4, а будинок по АДРЕСА_1 –зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 14.03..1988 року.  Чому в сільській раді  одночасно  видавали довідку до нотаріуса та реєстрували  свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_2 і в той самий час  подавали списки власників для винесення  рішення про право власності до райдержадміністрації за адресою –АДРЕСА_1 ,  та яким чином змінилася нумерація будинків  - позивачу не відомо.  Оскільки в даний час склалася ситуація, коли позивач, як власник частини будинку,   позбавлена можливості ним розпоряджатися, вона змушена звертатися до суду з відповідним позовом, для захисту своїх прав власності.

          В серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із зустрічним позовом  в якому в якості відповідача вказана ОСОБА_1. В послідуючому відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області до участі у справі в якості третьої особи була залучена  - Уманська державна нотаріальна контора ( ухвала від 19 листопада 2009 року). В позові ставиться питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину по закону від 13 травня 1988 року і  також позивач по зустрічному  позов просить суд зобов’язати відповідача по зустрічному позову - ОСОБА_1,  не перешкоджати  її у користуванні її власністю :  житловим будинком АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що  свідоцтво про право на спадщину нотаріусом видано незаконно, оскільки 13 травня 1988 року ( день видачі свідоцтва), свідоцтво №63 від 14 березня 1988 року уже було зареєстровано в БТІ в реєстрі прав нерухомості  і витяг показав би,  що це  майно уже оформлене. Також позивач по зустрічному позову вказує, що  у оспорюваному свідоцтві  нотаріусом не вказано ні вулиця,  ні номер будинку, що належить спадкодавцю, ні підстави належності спадкодавцю майна, тощо.  Тому позивач по зустрічному позову вважає, що позовні вимоги позивача по первісному позову є надуманими, не ґрунтуються на вимогах закону з метою незаконного заволодіння чужою власністю.  На  думку позивача по зустрічному позову -  ОСОБА_3,   ОСОБА_1 не прийняла спадщину відповідно до вимог ст.. 548 ЦК Української РСР( 1963 року), вчасно не провела  реєстрацію права власності в БТІ і звернулася в БТІ за оформленням нерухомості , лише в 1997 році,  де була проведена реєстрація житлового будинку АДРЕСА_2. Тому –позивач по зустрічному позову просить суд  визнати не дійсним свідоцтво про право на спадщину від 13 травня 1988 року та зобов’язати ОСОБА_1 не перешкоджати у користуванні  ОСОБА_3 її власністю -  будинком АДРЕСА_1 –власником якого вона є, що підтверджується відповідними належними юридичними документами, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач по первісному позову ОСОБА_1 в судовому засіданні свій  позов підтримала, посилаючись на викладені в ньому обставини, і просили його задовольнити в повному обсязі.  Зустрічний позов  вона не визнала і вказувала на його безпідставність та відсутність  доказів на його підтвердження. При цьому в своїх поясненнях в суді вона вказувала, що будинки  -  які в  БТІ зареєстровані  по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 -  це один і той же  житловий будинок  і вона згідна на поділ будинку.  Вона вказувала, що її належить половина спірного  будинку, яку вона отримала у спадщину після смерті батька і друга половина  вказаного будинку належала її  покійні сестрі, і відповідно після її смерті має належати її доньці. При цьому в своїх поясненнях в суді ОСОБА_1  підтвердила, що у неї з  ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки,   у будинку ОСОБА_3  не проживає і ключів від будинку та доступу до нього у неї не має.

Представник відповідача –Уманської райдержадміністрації Черкаської області  в судовому засіданні вказувала, що   юридична особа, яку вона представляє не є належним відповідачем по справі, оскільки  не має будь-якого документального підтвердження з приводу того , що райдержадміністрація є правонаступником райвиконкому.  Однак, як особа, яка працювала в райвиконкомі, вона вважає, що обоє осіб –ОСОБА_1 та ОСОБА_3  мають правовстановлюючі документи на відповідну власність, яка є одним і тим же житловим будинком, що підтверджується довідкою сільської ради, і тому їм  за взаємною згодою потрібно вирішити питання розподілу власності по 1/2.   Також в запереченні на позовну заяву представником відповідача вказано, що повноваження з питань визнання права власності на будівництво та прийняття рішень з питань будівництва відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»віднесено до відання виконавчих органів сільських рад. Також в запереченні вказується на пропуск позивачем строку позовної давності і відсутність клопотання про його поновлення та доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку давності.

Представник відповідача –виконкому Родниківської сільської ради  Уманського району Черкаської області  в судовому засіданні вказував, що позов ОСОБА_1 ( первісний позов) він визнає повністю  і вбачає підстави для його задоволення.  Що стосується зустрічного позову, то він вказував на відсутність підстав для його задоволення.  Чому виникла така ситуація із спірною нерухомістю він точно пояснити не може ( раніше всі документи готувались зі слів власників), і яким чином мається нумерація  одночасно 7 і 3  житлового АДРЕСА_1 -  він пояснити не може.  „Чисто візуально” він вважає, що це один і той же будинок і при цьому будь-яких юридично значимих дій із відповідним закріпленням їх результатів ( в т.ч. із залученням фахівців і архівної документації з приводу обліку нерухомості в с. Родниківка по вказаній нерухомості він не проводив.  Одночасно оскільки  є два свідоцтва на спірну нерухомість, то він вважає, що є півтора будинки, які потрібно власникам розподілити між собою.

Представник третьої особи -  Уманського виробничого відділку Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації в своїх поясненнях вказував, що вони у вирішення справи повністю покладаються на суд і пояснив, що в даний час  в БТІ з»ясували,  що дійсно у них проведена реєстрація під двома номерами одного і того ж житлового будинку по АДРЕСА_1. Для огляду в судовому засіданні він надав дві інвентарні справи на житловий будинок №3 та на житловий будинок №7 і вказував, що самостійно об»єднати ці інвентарні справи в одну вони не можуть, а до них  має звернутись з відповідним клопотанням та  рішенням сільська рада с. Родниківка, рішення якої у даному випадку є вирішальним.   Така ситуація має місце із-за того, що до 2002 року підставою для заведення інвентарних справ були дані погосподарських книг, які ведуться сільськими радами. В даному випадку  у  1988 році була заведена інвентарна справа №524 на будинок АДРЕСА_1. В матеріалах інвентарної справи є свідоцтво про право власності  №63 видане на ім’я ОСОБА_4 ( в даний час власником відповідного будинку є ОСОБА_3 -  право власності якої зареєстровано на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області.)  В 1997 році  було заведену інвентаризаційну справу № 521 на будинок АДРЕСА_2 і підставою для проведення реєстрації було свідоцтво про право на спадщину по закону, копія якого знаходиться в матеріалах інвентарної справи. При цьому представник ЧООБТІ вказував, що в свідоцтві про право власності відсутні дані, які вказують на те на якій вулиці розташований спадковий будинок, який його номер, тощо.

Третя особа по первісному позову - ОСОБА_3   та позивач по зустрічному позову в судове засідання не з»явилася ( будучи належним чином повідомлена про час, день і місце проведення судового засідання) і не повідомила суд про причини неявки. Представник  по дорученню ОСОБА_3 -  ОСОБА_5 в судових засіданнях пояснювала, що ОСОБА_3 не може з»явитися в судове засідання із-за того, що вона знаходиться в м. Черкаси і просила розгляд справи проводити без неї.  Він вказував, що первісний позов оформлений з порушенням вимог чинного законодавства України є надуманим, оскільки вони не визнають, що  будинок №3 та будинок №7 по АДРЕСА_1 це один і той же будинок.  Будинок №7 ОСОБА_3 отримала від своєї матері ОСОБА_4, якій в свою чергу її належав на підставі свідоцтва про право власності, яке було законно видано на підставі рішення райвиконкому.  ОСОБА_3 в судовому порядку  ( на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області )  визнала право власності на відповідний будинок, що підтверджується даними інвентарної справи, а яким чином ОСОБА_1 отримала документи на будинок і який саме  та  чому свої права вона почала оформляти лише в 1997 році їм не відомо, оскільки мати ОСОБА_3 була власником будинку ще з 1988 року і оформила належним чином свої права власника в БТІ. Тому представник по дорученню вважає, що у задоволенні первісного позову  ОСОБА_1 потрібно відмовити, у зв’язку із необґрунтованістю, а зустрічний позов - задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_1 необхідно зобоов”язати не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні її  власністю, факт чого в судовому засіданні визнала і сама ОСОБА_1, яка вказувала, що не допускає до будинку ОСОБА_3, бо вона здійснює догляд за будинком, його ремонт, догляд за присадибною ділянкою, тощо. В запереченні на первісну позовну заяву за підписом  ОСОБА_3 вказано (( а.с. 40-41 т.1), що позивач ОСОБА_1 пропустила строки позовної давності, встановлені в ст. 257 ЦК України і наполягала на застосуванні судом  наслідків пропуску строку позовної давності і крім того відмові у позові у зв’язку з безпідставністю із врахуванням відповідних положень  ст. 346 ЦК України.

Представник третьої особи –Уманської державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з»явився, одночасно подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до  свідоцтва про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за номером  № 1055 , що видане 13 травня 1988 року дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_1  -  є спадкоємцями в рівних долях майна, в т.ч.   житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований в с. Родниківка Уманського району Черкаської області  після смерті їх батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 4 і а.с. 204 т. 1). В даному свідоцтві про право на спадщину  зазначено, що воно підлягає реєстрації  у виконавчому комітеті  Родниківської сільської ради народних депутатів. Спадкове майно, на яке видане відповідне свідоцтво складається із  житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований в с. Родниківка Уманського району Черкаської області, що належить спадкодавцю на підставі запису в по господарській книзі виконкому Родниківської сільської Ради народних депутатів Уманського району за №113, що підтверджується довідкою, яка видана виконкомом 18 січня 1988 року №32. В свідоцтві про право на спадщину - відсутні дані, які вказують на те на якій вулиці розташований спадковий будинок, який його номер, тощо. В матеріалах справи  містяться належним чином завірена копія спадкової справи №139 за 1988 рік, яка надійшла з Черкаського обласного державного нотаріального архіву. В матеріалах вказаної спадкової справи є заява  від 13.05.1988 року  за підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що адресована Уманській Державній нотаріальній конторі,  по спадкові справі № 139. У вказаній заяві  заявницями ставиться питання про видачу їм  свідоцтва про право на спадщину по закону після смерті їх батька ОСОБА_6 В заяві вказано, що спадкове майно складається із житлового будинку з надвірними спорудами, які знаходяться в с. Родниківка Уманського району –без вказання конкретного номеру будинку( а.с. 196 т.1). Також  у спадковій справі є заява від ОСОБА_4 від 13.05.1988 року  за підписом ОСОБА_4 в якій заявниця просить  включити до кола спадкоємців, разом із нею і ОСОБА_1, яка пропустила строк прийняття спадщини. ( а.с. 197 т.1).

Згідно реєстраційного посвідчення  від 12.09.1997 року №992 проведено реєстрацію  за ОСОБА_1 Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_2 ( а .с. 5 т. 1).

Згідно даних технічного паспорта на житловий будинок , який складено 04.09.1997 року –житловий будинок АДРЕСА_2 належить Ѕ ОСОБА_1 та Ѕ   ОСОБА_4

          Згідно довідки виконкому Родниківської сільської ради № 47 від 07.02.2009 року  (за підписом голови сільської ради Р.А. Яремчук)  за даними по господарської книги №2    ( без вказання за які роки) господарство №135 по АДРЕСА_1 в с. Родниківка –Ѕ  житлового будинку з погосподарськими спорудами рахується за  ОСОБА_1, а згідно технічного паспорту  ця Ѕ житлового будинку , що належить  ОСОБА_1, числиться по АДРЕСА_1. При цьому у відповідній довідці вказано, що насправді  домоволодіння по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1, «..являється одним і тим же …». Також  ОСОБА_1 з 1988 року сплачувала в сільську раду  земельний податок та самообкладання  за Ѕ частину житлового будинку та Ѕ частину земельної ділянки  ( підстава видача довідки та конкретне нерухоме майно за яке проводилась оплата податку –в довідці не вказано )( а.с. 8 т. 1).

          Згідно довідки виконкому Родниківської сільської ради № 66 від 14.02.2009 року ( за підписом голови сільської ради Р.А. Яремчук)  -  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, дійсно проживав і був прописаний  в селі Родниківка  Уманського району Черкаської області  по АДРЕСА_1 по день його смерті ( а.с. 8 т. 1). При цьому в  самій довідці не зазначено підстава видачі  вказаної довідки саме на  житловий будинок  № 7. При цьому при видачі свідоцтва про права на спадщину по закону  ( в якому є посилання на довідку сільської ради №113, що видана на підставі запису в  погосподарській книзі виконкому Родниківської сільської  Ради народних депутатів  )  номер будинку не значиться взагалі..

            Згідно довідки виконкому Родниківської сільської ради № 138 від 23.06.2008 року  ( за підписом голови сільської ради Р.А. Яремчук)  -   за даними по господарської книги №2 ( без вказання за які роки)  господарство №135 по АДРЕСА_1 –Ѕ  житлового будинку з господарськими спорудами рахується за „ОСОБА_4”, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно свідоцтва про право на спадщину  по закону №1055 від 13.05.1988 року ( а.с. 9 т. 1).

          Згідно витягу про реєстрацію права власності на майно від 17.09.2008 року будинок за адресою – АДРЕСА_1 –належить на праві власності  ОСОБА_3 ( в якості підстави виникнення права власності у витязі вказане рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.08.2008 року) ( а.с. 23, 42 т. 1).

          В технічному паспорті на житловий будинок ( інвентаризаційна справа № 524) –житловий будинок  в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві власності –складений  цей технічний паспорт -

05.09.2008 року (а.с. 43-47  т. 1).

          Згідно довідки  Родниківської сільської ради №144 від 23.04.2008 року  (за підписом голови сільської ради Р.А. Яремчук) , „ОСОБА_4”, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала і була прописана на день смерті в АДРЕСА_1. На день смерті проживала і була прописана вона в будинку одна. ( а.с. 49 т.1) ( підстава видачі довідки   не вказана).

          В матеріалах  спадкової справи містяться документи, які підтверджують відповідно зміну прізвищ сестер  ОСОБА_6 після укладення шлюбів  відповідно на „ ОСОБА_4” та „ОСОБА_4”.

          Згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України - право приватної власності нерушимо, кожний має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

          Відповідно до ст. 71 ЦК України /в редакції 1963 року/ встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено встановлюється в три роки.    

          Стаття 76 ЦК України /в редакції 1963 року/ передбачає, що право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.    

          Як вбачається з матеріалів справи домоволодіння, яке знаходиться  за адресою : АДРЕСА_1  станом на  день смерті спадкодавця   ОСОБА_8 номера не мало і в спадкових документах  відповідно така інформація відсутня. Однак після звернення до нотаріальної контори позивачці ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності  на спадщину по закону, спільно із її сестрою (по Ѕ) і  сестра ОСОБА_4 уже померла ІНФОРМАЦІЯ_5.  Таким чином, вона мала право на зазначену частку в майні і повинна була належним чином оформити свої спадкові права і як вказано в самому свідоцтві про право на спадщину за законом. Вказане свідоцтво підлягало реєстрації  у виконавчому комітеті Родниківської сільської Ради народних депутатів і відповідно при реєстрації цей факт був встановлений би однозначно. При цьому в судовому засіданні представник позивача по первісному позову вказувала на те, що така реєстрація проведена була. Позивач по первісному позову вказує, що така реєстрація була проведена ( при цьому  належних і допустимих доказів на підтвердження вказаного факту  вона не надала, і як вказано в позовній заяві  - реєстрацію житлового будинку в БТІ  було проведено   лише в 1997 році).    

          Як вбачається з матеріалів позову та позовних вимог позивача по первісному позову  її  право  власника було порушено 14.03.1988 року видачею свідоцтва на право власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на ім’я   ОСОБА_4.    

          Суд вважає, що позивачка повинна була дізнатися про порушення свого права саме в цей час, оскільки при реєстрації свідоцтва про право власності  на спадщину по закону у сільській  раді с. Родниківка  факт належності будинковолодіння  ОСОБА_4, а не спадкодавцю уже мав місце.    

          За захистом свого порушеного права вона звернулася до суду 16.03.2009 року, пропустивши визначений законом трьохрічний строк позовної давності без поважних причин і в позові питання про його поновлення не ставила. При цьому  і представник  відповідача –Уманської райдержадміністрації ( який не є правонаступником райвиконкому) і третя особа  - ОСОБА_3  вказували на факт пропущення строку позовної давності і наполягали на відмові у задоволення позову на цих підставах.    

          Відповідно до ст. 393 ЦК України  акти органів  державної влади, органів  місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.    

          Тобто  представник відповідача  Уманської райдержадміністрації в судовому засіданні категорично заперечував, що  Уманська райдержадміністрація є належним відповідачем по справі і позивачем доказів з приводу наявності правонаступництва відповідних юридичних осіб суду не надано.

          Також за змістом   ст. 25 ЦК України, ст.ст. 27-31 ЦПК України, суд не може вирішувати питання про права особи, цивільна та цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність якої припинена у зв’язку зі  смертю.  

          Відповідно до вимог ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину  -  визнається недійсним за рішенням суду, якщо   буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.  

          Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України ( 1963 року) -  спадкоємець прийняв спадщину у двох випадках: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.   

           Згідно зі ст. 550 ЦК України (1963 року), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.   

          Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. № 18/5, що була чинна на 07.09.2002 року, спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину.   

          Як достовірно встановлено в судовому засіданні  ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини  по закону, на підставі якої та наявної згоди ОСОБА_4, отримала свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину житлового будинку   з надвірними спорудами в с. Родниківка Уманського району Черкаської області. 

          Будь-яких порушень при видачі вказаного свідоцтва, судом не встановлено, тож підстав для визнання його недійсним немає.   

          Стаття 71 ЦК України (1963 року), ст. 257 ЦК України встановлюють загальний строк позовної давності у три роки, а ст. 76 ЦК України 1963 року, ст. 261 ЦК України вказують, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.   

Відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.   

          Статті 10, 60 ЦПК України покладають на сторони обов’язок доведення обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень.   

          Відповідно до ст.. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються.   

          Судом  в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що  відповідач ОСОБА_1  забороняє ОСОБА_3  проживати у житловому будинку власником якого  є ОСОБА_3 відповідно до правоустановлюючих документів, що видані на підставі рішення суду та створює перешкоди у користуванні належним їй майном, що підтверджується поясненнями самої ОСОБА_1.   

          Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло і ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

          Згідно зі ст. 155 ЖК України –житлові будинки,  які є в приватній власності громадян, не можуть бути у них вилучені, власники не можуть бути позбавлені  права користування житловим будинком.   

          Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.   Згідно ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.   

          Виходячи з цього, суд вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа  - Уманська районна державна нотаріальна контора  в частині  усунення перешкод в користуванні власністю –не перешкоджати її в користуванні житловим будинком №7 по АДРЕСА_1 –підлягає задоволенню.

          Відповідно до  вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На позивача покладений обов’язок довести в суді ті обставини,  що позивач уповноважений зверстатися до суду з відповідним позовом (  є власником   відповідного майна ) і відповідно, що  є підстави  до застосування до спірних правовідносин  відповідних  положень цивільного законодавства України. Тобто, згідно  до вимог  ст.. 10 ЦПК України  - позивачі по первісному і зустрічному позовах  повинні  був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені ним  в позовах обставини. Однак таких доказів вони  не надали  і не ставили  питання в судовому засіданні про їх витребування.

          Керуючись ст. ст. 19, 41   Конституції України,  ст.ст. 16, 321,328,346,383,386, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11,  60, 208, 209, 212, 213- 215, 226  ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В  :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, виконкому Родниківської сільської ради Черкаської області,  треті особи - ОСОБА_3, Уманський виробничий відділок Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації,  про відміну свідоцтва про право власності та залишення  права власності на 1/2  житлового будинку з надвірними спорудами .

Зустрічний позов задовольнити частково.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа –Уманська державна нотаріальна контора в частині зобов’язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні належним їй на праві приватної власності житловим будинком АДРЕСА_1 –задовольнити.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_1, третя особа –Уманська державна нотаріальна контора в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину по закону.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

                    Суддя               підпис          Резнік Ю.В.

          З оригіналом вірно:

Суддя:                                         Секретар: