ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

-          позивача: Огненний А.Б., дов. №9/44 від 04.01.2007р.;

                      Команов В.В., дов. №09/60 від 05.01.2007р.;

-          відповідача: Кожарін С.В., дов. №14/03-124 від 19.10.2007р.;

-          третьої особи: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення збитків у вигляді вартості відсутньої продукції у сумі 2218,5грн.

11.06.2007р. позивач, в порядку ст.22 ГПК України, уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 831,83грн. збитків у вигляді вартості відсутньої продукції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.06.2007р. у справі №21/25 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецьку залізницю України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.07.2007р. у справі №21/25 (суддя Тимченко Б.П.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване безпідставністю вимог позивача, оскільки відповідач виконав свої зобов’язання належним чином відповідно до умов договору.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2007р. у справі №21/25 (колегія суддів у складі головуючого судді Мазур Л.М., суддів Жук Г.А., Рудченка С.Г.) рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2007р. у даній справі скасоване; прийнято нове рішення про задоволення позову; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 831,83грн. основного боргу за нестачею поставленої продукції, 102грн. держмита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Закрите акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судоми норм матеріального та процесуального права, просило постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2007р. у справі №21/25 скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2007р. –залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу відповідача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10.01.2006р. між Закритим акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) був укладений договір №280(295/2/2118), відповідно до якого постачальник зобов’язався поставити покупцеві нафтопродукти узгодженими партіями, а останній –оплатити їх та прийняти в асортименті, кількості відповідно до поданих заявок, узгоджених з постачальником, на умовах FCA (франко-перевізник на естакаді наливу) згідно з правилами "ІНКОТЕРМС-2000" (п.3.1 цього договору).

Пунктом 3.2 даного договору  сторони погодили, що вантажовідправником за даним договором є ЗАТ "торговий дім "Укртатнафта".

Датою поставки товару по залізничній дорозі постачальником вважається дати приймання вантажу до перевезення, що вказана у залізнично-дорожній накладній станції вантажовідправника (п.3.9 названого договору).

11.09.2006р. постачальником-відповідачем була передана вантажовідправнику - ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" продукція: бензин автомобільний А-76 у кількості 48т550кг загальною вартістю 199459,43грн., вантажоотримувачем якої є Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", відповідно до копії рахунку-фактури №69599 від 11.09.2006р.

Згідно залізнично-дорожньої накладної №43900049 було відвантажено 48т550кг бензину А-76, датою поставки товару постачальником є 15.09.2006р. На підставі цієї накладної суд апеляційної інстанції зазначив, що вантаж прибув у справній вагоно-цистерні зі справними (не пошкодженими) пломбами вантажовідправника та 15.09.2006р. був виданий вантажоотримувачу. Апеляційним судом також встановлено, що згідно акту експертизи №Э-522 від 21.09.2006р. Донецької торгово-промислової палати (відділення у м. Маріуполі), при перевантажуванні отриманої за договором продукції за участю представника ТПП у вагоно-цистерні №74005000 була виявлена нестача поставленої продукції у кількості 450кг.

Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що Статут залізниць визначає вичерпний перелік осіб, до яких або які можуть заявити претензії з приводу перевезень. До цих осіб відносяться перевізник, вантажовідправник, вантажуодержувач або уповноважені на це особи. Відповідач не є ні перевізником, ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем, тому не є належним відповідачем у справі.   

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" виконало свої зобов’язання за договором належним чином, передавши продукцію вантажовідправнику, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначав, що позивач перебуває у договірних відносинах по поставці товару лише з відповідачем, товар за договором прибув у вагоно-цистерні із справними пломбами вантажовідправника, з яким позивач не перебуває у договірних відносинах, то в даному випадку покупець має право звернутись безпосередньо до постачальника з вимогою про стягнення вартості нестачі товару, який поставлений в справній цистерні з пломбами вантажовідправника. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач перебуває у договірних відносинах із вантажовідправником - ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта", відповідно до договору №257/10 від 01.07.1999р., предметом якого є надання послуг по оформленню, прийому та відвантаженню вантажів по договорах ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" з третіми особами по території України та на експорт.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, зазначив, що ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" є належним відповідачем у даній справі,  позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вказаних висновків без урахування обставин справи та вимог закону.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 06.04.1998р. за №457 залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Отже, Статут залізниць України  визначає вичерпний перелік осіб, до яких або які можуть заявити претензії з приводу перевезень. До цих осіб в даному випадку відносяться залізниці (перевізник), вантажовідправник, вантажоодержувач або уповноважені на це особи.

Суди попередніх інстанцій, зазначаючи в рішенні та постанові, що вантажовідправником в даній справі є ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" не залучили його до участі у даній справі, та не визначили його права та обов’язки.

Крім того, судами не враховано приписи наказу Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України від 2.04.1998р. № 81/38/101/235/122, яким затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням, частиною 2 якого встановлено, що Інструкція поширюється на всіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Пунктом 4.1.3.19 Інструкції передбачено, що на всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою №5-НП (додаток 5).

Господарськими судами не досліджено чи позивачем був дотриманий порядок приймання нафтопродуктів, що надійшли залізничним транспортом, а саме складання  Акту форми №5-НП.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  враховує, що відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права, а саме: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду.

Отже, оскільки судом касаційної інстанції за результатами перевірки касаційної скарги встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення та постанову, що стосується прав і обов’язків ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта", якого не було залучено до участі в справі, то це є порушенням норм процесуального права, та відповідно - підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

У зв’язку з вказаним, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції та постанови судом апеляційної інстанції по справі не залучено до участі у справі, особу, інтереси якої зачіпає рішення по суті спору, а, отже, не досліджено всіх обставин справи та порушено норми процесуального права, що є порушенням вимог ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, а отже правова оцінка доказів, яка викладені в рішенні та постанові судів попередніх інстанцій, не ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"  задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2007р. та рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2007р. у справі №21/25 скасувати.

Справу №21/25 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.