ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2007 р.
| № 13/370-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: | Кота О.В., |
Суддів: | Владимиренко С.В., |
Шевчук С.Р., |
розглянув касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. |
у справі | №13/370-06 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району |
до | Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" |
про | стягнення 13583,28грн., |
В судовому засіданні 29.11.2007р. була оголошена перерва до 10.12.2007р.
В судовому засіданні взяли участь представники:
29.11.2007р. | 10.12.2007р. |
- позивача: | Рязанцев С.В. (дов. б/н від 27.12.2005р.) | не з’явились; |
- відповідача: | Кузьменко Н.О (дов. №47 від 01.03.2007р.) | Лутошкін І.О. (дов. №506 від 10.11.2005р.) |
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2006 року Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про стягнення 13583,28грн. вартості витрат на технічне обслуговування внутрішньо-будинкових мереж за: вересень-грудень 2001р. –4000грн., січень-серпень 2002р. –8000грн., березень 2003р. –1583,28грн., посилаючись на ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2007р. у справі №13/370-06 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району 7583,28грн. заборгованості, 75,76грн. витрат по сплаті державного мита, 68,38грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. у справі №13/370-06 (колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Тищик І.В., Дмитренко А.К.) апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2007р. залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. у справі №13/370-07 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційного підприємству Жовтневого району в позові.
Позивач скористався правом, передбаченим ст. 1112 ГПК України, та надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також із дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно статті 165 Цивільного кодексу УРСР якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов`язання.
Відповідно до абзацу 3 пункту 7.19 Правил користування електричною енергією у разі використання постачальником електричної енергії мереж основного споживача або житлової організації для технічного забезпечення постачання електричної енергії населенню та/або субспоживачам відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж оплачується власнику цих мереж постачальником електричної енергії, у тарифах (цінах) якого передбачені необхідні статті витрат.
Порядком проведення розрахунку житлових організацій та підприємств Міненерго за обслуговування внутрішньо-будинкових систем електропостачання, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.09.1999р. №235, встановлений розмір витрат житлової організації, якою є позивач, і порядок розрахунку за обслуговування внутрішньо-будинкових мереж.
За пунктом 1.3 зазначеного Порядку обслуговування внутрішньо-будинкових систем електропостачання - це технічне обслуговування внутрішньо-будинкових електромереж та електрообладнання, що являє собою комплекс робіт, спрямованих на підтримку їх справності. Технічне обслуговування передбачає загальні, непередбачені та профілактичні огляди стану електромереж та електрообладнання, ліквідацію незначних несправностей електричних пристроїв (заміну або ремонт вимикачів, заміну запобіжних автоматичних вимикачів, пакетних перемикачів, увідно-розподільних пристроїв, щитів та ін.), дрібний ремонт електромереж.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 01.01.2001р. по 31.12.2003р. позивачем на відплатній основі було здійснено технічне обслуговування внутрішньо-будинкових електромереж, якими відповідач здійснює подачу електричної енергії споживачам Жовтневого району.
Вказане обслуговування проводилось відповідно до графіків, в яких сторонами узгоджено протяжність електромереж, кількість квартир, прихована і відкрита проводка із зазначенням місць знаходження.
Згідно з розрахунками загальної вартості витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових електричних мереж на 2000р. в період 2000-2002р.р. діяв погоджений тариф у розмірі 0,68грн. (без ПДВ) на 100м електромереж на місяць; в період 2002-2003р.р. діяв узгоджений обома сторонами тариф у розмірі 0,99грн. (без ПДВ) на 100м електромереж на місяць.
Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району надсилало на адресу відповідача акти на відшкодування фактичних витрат технічного обслуговування електромереж і електроустаткування, які частково підписувалися відповідачем і повернуті позивачу, частина актів повернута без підпису без зазначення причин.
Загальна вартість фактичних витрат по технічному обслуговуванню, з урахуванням підписаних актів, погоджених графіків і тарифів склала в 2001 –61654,52 грн., у 2002р. –85281грн., у 2003р. - 79170,49грн.
У вересні 2002 року відповідачем проведена оплата за технічне обслуговування у розмірі 44739,53грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005р. у справі №5/400 з відповідача стягнута частина заборгованості за період 2001-2003р., зокрема за вересень 2002р. –лютий 2003р., частково за березень 2003р. у загальній сумі 51000грн., а рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2006р. у справі №39/460 також стягнута частина заборгованості відповідача за період 2001-2003р., зокрема за квітень –липень 2003р. у розмірі 23800,08грн. Вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, також встановлено факти виконання позивачем технічного обслуговування внутрішньобудинкових електричних мереж.
Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що на адресу відповідача позивач направив вимогу від 21.09.2005р. №56, яку відповідач отримав 30.09.2005р., про сплату фактичних витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових електромереж, у т.ч. за періоди, вказані у позові.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що у семиденний термін, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України відповідач оплату не здійснив.
Місцевий господарський суд частково задовольняючи позовні вимоги в розмірі 7583,28грн., за саме: за період вересень-грудень 2001р. –4000грн., січень-лютий 2002р. - 2000грн., березень 2003р. - 1583,28грн. правильно визначив початок перебігу строку позовної давності по грошовому зобов’язанню відповідача по закінченню семиденного терміну з дня отримання вимоги про оплату.
З наведеними висновками правильно погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному провадженні, та підставно залишив рішення місцевого суду без змін.
Твердження скаржника про відсутність підстав для стягнення заборгованості за березень 2003р. на суму 1583,28грн. по рахунку №5 від 27.03.2003р., не заслуговують на увагу, оскільки скаржником не враховані приписи ч.2 ст.264 ЦК України та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005р. у справі №5/400, за яким стягнута з відповідача заборгованість, у т.ч. і частина заборгованості за березень 2003р. на суму 5015,76грн.
Посилання скаржника на лист від 13.01.2003р. №92 не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають вимогам ст.1117 ГПК України, та свідчать про намагання скаржника збирати нові докази та змусити суд касаційної інстанції додатково їх перевіряти.
Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду щодо характеру спірних правовідносин ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза увагою. З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими та здійснити переоцінку доказів, що суперечить вимогам ст.1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Згідно ст.1117 ГПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обґрунтованих доводів про порушення норм процесуального законодавства при оцінці доказів заявником касаційної скарги не надано.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. у справі №13/370-06 відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1 ч.1 ст. 1119, ст.ст.11110-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. у справі №13/370-06 залишити без змін.
Головуючий суддя: | О. Кот |
Судді: | С. Владимиренко |
С. Шевчук |