РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня  2011 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Горщар А.Г.

при секретарі Салюк Т.М.

з участю позивачки, відповідача, його представника ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Окорської О.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Полонне

цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Полонської міської ради, її виконавчого комітету, третьої особи відділу Держкомзему у Полонському районі про визнання незаконними рішення виконавчого комітету міської ради, державного акту про право власності на землю, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення майнової та моральної шкоди, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом в якому після неодноразової зміни вимог, просила визнати незаконними: рішення Полонської міської ради від 25.10.2000 року № 153 про передачу ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 0,074 га, яка розташована в АДРЕСА_1  державний акт про право власності ОСОБА_5 на цю землю, а також зобов’язати відповідачів відновити межі земельних ділянок згідно акту розподілу від  9.04.1999 року, у зв’язку з чим знести огорожу, яку ОСОБА_5 встановив на межі їхніх суміжних земельних ділянок, перенести фундамент, котрий він побудував на частині її земельної ділянки, стягнути з ОСОБА_5 витрати понесені позивачкою на лікування в сумі 450 грн., відшкодувати завданому їй моральну шкоду в розмірі 8000 грн., та судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 вказувала, що вона та відповідач ОСОБА_5 є співвласниками двох квартирного будинку, розташованого в АДРЕСА_1 Їй належить 51 відсоток домоволодіння, а решта 49 відсотків являється власністю відповідача. Біля будинку є земельна ділянка загальною площею 0,14 га. 9 квітня 1999 року між нею та ОСОБА_5 за участю головного спеціаліста районного відділу земельних ресурсів проведено розподіл земельної ділянки, при якому були встановлені межі, і для неї виділено земельну ділянку площею 0,08 га, а для відповідача –0,06 га. Після чого 26 квітня 1999 року виконавчий комітет Полонської міської ради виніс рішення за № 171 за яким їй виділено земельну ділянку площею 0,08 га для обслуговування жилого будинку, а для ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку площею 0,06 га. 25 жовтня 2000 року виконавчий комітет Полонської міської ради виніс рішення за № 513 згідно якого  для відповідача передано у власність не 0,06 га земельної ділянки, а 0,074 га, та 2 листопада 2000 року ОСОБА_5 видано державний акт про право власності на землю також площею 0,074 га. Вказувала, що вона дійсно в 2000 році підписувала акт встановлення і погодження зовнішніх меж земельних ділянок, однак при цьому вважала, що такі межі будуть відповідати акту розподілу від 9.04.1999 року. Також зазначала, що лише на початку 2010 року їй стало відомо про приватизацію відповідачем земельної ділянки у розмірі 0,074 га, коли він став будувати на її земельній ділянці фундамент,  та поставив загорожу. Крім цього через протиправні дії ОСОБА_5 вона захворіла та перебувала на лікуванні в Полонській ЦРЛ, і на придбання ліків витратила 450 грн., які повинен їй відшкодувати відповідач, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 8000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_4 заявлені нею вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

ОСОБА_5 позов не визнав, пояснив, що йому на законних підставах передано у власність земельну ділянку в розмірі 0,074 га, тому на ній він почав спорудження фундаменту під веранду, та по межах визначених в державному акті про право власності на землю поставив огорожу. Заперечив, що має причетність до заподіяння для ОСОБА_4 майнової і моральної шкоди. Крім цього вказав на необхідність застосування строку позовної давності, оскільки з дня прийняття виконкомом міської ради, та видачі для нього державного акту минуло понад 3 роки.

Представник міської ради та її виконавчого комітету позов не визнав, пояснював, що для відповідача на законних підставах передано у власність земельну ділянку.

Представник третьої особи пояснила, що з приводу вирішення питання законності приватизації ОСОБА_5 земельної ділянки покладається на розсуд суду.           

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази суд вважає позов слід задовольнити частково.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 являються співвласниками жилого будинку, розташованого за вказаною адресою, біля якого  є земельна ділянка загальною площею 0,14 га.

9 квітня 1999 року між позивачкою та відповідачем за участю головного спеціаліста районного відділу земельних ресурсів проведено добровільний розподіл земельної ділянки, при якому для ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 0,08 га, а для ОСОБА_5 –0,06 га.

26 квітня 1999 року виконавчий комітет Полонської міської ради виніс рішення за № 171 за яким позивачці виділив земельну ділянку площею 0,08 га для обслуговування жилого будинку, а для відповідача –0,06 га також для обслуговування жилого будинку.

Наведені обставини об’єктивно стверджуються даними згаданого рішення виконкому,  акту розподілу від 9.04.1999 року підписаного сторонами та схемами до нього.

25 жовтня 2000 року виконавчий комітет Полонської міської ради виніс рішення за № 513 згідно якого  для ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,074 га, та 2 листопада 2000 року йому видано державний акт про право власності на землю також площею 0,074 га.

Як вбачається із схеми до акту розподілу земельних ділянок від 9.04.1999 року ширина земельної ділянки ОСОБА_5, зі сторони прилягання її частини до вулиці Колгоспна з південної сторони і до межі земельної ділянки ОСОБА_4 становила 14,3 метри. Довжина цієї земельної ділянки зі сторони з  якою вона межує із земельною ділянкою позивачки становила 28 метрів.

Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, що міститься у державному акті про право власності ОСОБА_5 на землю зазначені ширина та довжина земельної ділянки збільшені відповідно до 17,17 метра, та 28,72 метра, що потягло за собою загальне збільшення  площі приватизованої землі з 0,06 га, які надавались для відповідача в 1999 році до 0,074 га.

Таким чином до земельної ділянки яка передана у власність ОСОБА_5 увійшла частина земельної ділянки, що знаходилась у користуванні позивачки.

     Згідно до ст. 42 ЗК України в редакції 1992 року, громадяни,  яким  жилий  будинок,  господарські  будівлі   та споруди і земельна ділянка належать  на  праві  спільної  сумісної власності, використовують  і  розпоряджаються  земельною  ділянкою спільно.  Використання і розпорядження  земельною  ділянкою,  що належить  громадянам  на  праві  спільної  часткової    власності, визначаються  співвласниками  цих  об'єктів  і  земельної  ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний  будинок, будівлю, споруду.

Відповідно до ч.7 ст. 17 цього ж Кодексу, -  передача у  власність   громадян  земельних    ділянок,    що перебувають  у  власності  або  користуванні інших громадян чи юридичних  осіб,  провадиться  місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і
32 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в 1999 році визначили між собою порядок використання земельної ділянки, однак в послідуючому під час проведення приватизації землі відповідачем, у позивачки вилучено частину земельної ділянки якою вона користувалась згідно з угодою 1999 року, однак згоди на таке вилучення  ОСОБА_4 не давала, що призвело до порушення її права як землекористувача, тому рішення виконавчого комітету Полонської міської ради за яким ОСОБА_5 передано у власність 0,074 га земельної ділянки, а також державний акт про право його власності на цю землю є незаконними і підлягають скасуванню.

Згідно до ч.2 ст. 152 ЗК України 2001 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, є законними вимоги позивачки, щодо покладення обов’язку на ОСОБА_5 зняти загорожу, яку він поставив в 2010 році на межі земельних ділянок згідно розмірів вказаних у плані державного акту на право власності на землю.

Також необхідно зобов’язати відповідачів відновити межі земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до розмірів визначених актом розподілу земельної ділянки від 9 квітня 1999 року та схеми до нього.

Відносно заяви відповідача про необхідність застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його вчинила.

По справі встановлено, що ОСОБА_5 приватизував земельну ділянку в 2000 році, однак встановив загорожу, яка визначала інші межі, ніж ті які були передбачені сторонами в 1999 році відповідно до акту та схеми –весною 2010 року. До цього часу спірною частини землі користувалась позивачка, тому вона не була обізнана, що виконком міської ради видав рішення про передачу у власність відповідачу 0,074 га землі, після чого останній отримав державний акт.

Отже ОСОБА_4 довідалась про порушення її прав весною 2010 року, тому саме з цього часу має обраховуватись початок перебігу строку позовної давності, а не з часу винесення виконавчим комітетом рішення, та видачі для ОСОБА_5 державного акту про право власності на землю.

Суд не знаходить підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 про зобов’язання відповідача перенести фундамент, який він побудував на межі земельних ділянок, а також стосовно стягнення з ОСОБА_5  на її користь моральної шкоди, та витрат пов’язаних з лікуванням позивачки в Полонській ЦРЛ.

Як вбачається із схеми до акту розподілу земельних ділянок від 9.04.1999 року, а також наданих ОСОБА_5 документів на будівництво прибудови до будинку, таке будівництво ним ведеться в межах земельної ділянки, що визначена згідно вказаного акту розподілу, а тому цим права позивачки не порушуються.

В судовому засіданні не доведено, що перебування ОСОБА_4 на лікуванні   знаходиться в прямому причинному зв’язку з порушенням її права на користування земельною ділянкою.

Статтею 152 нині діючого ЗК України не передбачено такий вид захисту прав землекористувача як відшкодування моральної шкоди. Позивачка згідно вказаної норми має право на відшкодування збитків, про що нею такі вимоги  не заявлялись.

Керуючись наведеним, ст.10, 60, 88, ч. 3 ст. 209, ст. 212-215,  ЦПК суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати:

рішення виконавчого комітету Полонської міської ради від 25 жовтня 2000 року № 513 про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки  за адресою АДРЕСА_1 площею 0,074 га для обслуговування жилого будинку.

Державний акт на право приватної власності на землю, виданого для ОСОБА_5 2 листопада 2000 року Полонською міською радою, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2080, який посвідчує право приватної власності ОСОБА_5 на вказану вище земельну ділянку.

Зобов’язати ОСОБА_5 зняти загорожу на межі земельної ділянки суміжної із земельною ділянкою ОСОБА_4.

Зобов’язати ОСОБА_5 та Полонську міську раду   відновити межі земельних ділянок сторін згідно розмірів визначених актом розподілу земельної ділянки від 9 квітня 1999 року та схеми до нього, а саме: ширина земельної ділянки ОСОБА_5, зі сторони прилягання її частини до вулиці Колгоспна з південної сторони і до межі земельної ділянки ОСОБА_4 має становити 14,3 метри.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати: 8 грн. 50 коп. судового збору, 37 грн. збору з інформаційно-технічного забезпечення, 120 грн. витрат за надання правової допомоги.

В решті вимог позову –відмовити.    

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий ________________