ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 листопада 2007 р.

№ 4/130-07

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

                                             Добролюбової Т.В. –головуючого,

Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія"

на постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 24 травня2007 року

у справі

№ 4/130-07

господарського суду

Вінницької області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Агро-Союз"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія"

про	стягнення 29 596, 23 грн.

за участю представників від:

позивача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання;

відповідача : Приходько О.В. (дов. від 27.11.07)

В С Т А Н О В И В:

          

В лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро-Союз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" (далі - відповідач) про стягнення 25 000 грн. основного боргу за договором про надання посередницьких послуг № 10-04/03-29-01 від 29.03.04, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -                3 725 грн., а також 3 % річних у розмірі 871,23 грн. Всього на суму 29 596, 23 грн.

Позивач також заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, у межах суми боргу.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.02.07 (суддя Білоус В.В.) справу № 4/130-07 за позовом ТОВ "Науково-виробнича фірма "Агро-Союз" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 10.04.07, а також накладено арешт на рухоме і нерухоме майно відповідача на суму 29 596, 23 грн. (т.1, а.с. 156).

Виносячи зазначену ухвалу, суд першої інстанції вказав на необхідність забезпечення позову з огляду на те, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.05.07 (колегія суддів у складі: Пасічник С.С. - головуючий, Шкляр Л.Т., Щепанська Л.П.) ухвалу Господарського суду Вінницької області залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Азовська продовольча компанія" - без задоволення.

Приймаючи постанову апеляційний суд вказав на законність винесеної судом першої інстанції ухвали та на вірне застосування останнім положень статей 66, 67 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеними судами попередніх інстанцій судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.02.07 в частині накладення арешту на майно та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.05.07 - скасувати.

В обґрунтуванні своїх вимог скаржник посилається на те, що судами  першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, статті 32 - 34, 66, 67 ГПК України, у зв'язку з чим, винесені ними рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НВФ "Агро-Союз" вказало на відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що згідно зі статтею 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю тощо на момент виконання рішення.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 ГПК України. Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Суди попередніх інстанцій вказують на необхідність в даній справі вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, посилаючись при цьому на ухилення відповідача достатньо тривалий час (з жовтня 2004р.) від виконання своїх зобов’язань за договором.

За вимогами статті 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

При постановленні оскаржуваних актів судами попередніх інстанцій не визначено у чому саме полягає припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову та перегляді прийнятої ухвали в апеляційному порядку позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів.

В силу статті 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених статтею 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку судами двох інстанцій не досліджувалося.

Враховуючи викладене, оскаржувана в частині ухвала та постанова не відповідають нормам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" задовольнити.

2.   Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 лютого 2007 року в частині накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24 травня 2007 року у справі № 4/130-07 - скасувати.

Головуючий суддя:                                                        Добролюбова Т.В.

Судді:              Гоголь Т.Г.

                                                                                 Швець В.О.