Справа № 2-а-128/11  року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

04 березня 2011 року суддя Великолепетиського районного суду Херсонської області Гапоненко Р.В. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Всупереч положенням ст. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, п. 17 ст. 77 та ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року № 3235-4 та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489-5 дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежене. Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.207 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію статті 6 Закону , були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2007, 2008, 2009 та 2010 роках. Конституційним Судом України в Рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 також встановлено, що "Законом України про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони". Вона звернулася до Відповідача з вимогою здійснити нарахування належної їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату. УПФ України у Великолепетиському районі відмовилося у добровільному порядку здійснити перерахунок. Вважає, що відмова Відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті З Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як невиконання Закону та рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.08.2010 року та забезпечити виплату за рахунок коштів Державного бюджету; зобов»язати відповідача в подальшому здійснювати виплату державної соціальної допомоги як дитині війні в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності з чинним законодавством здійснювати регулярно.

Відповідач на адресу суду надав заперечення на позовну заяву, у якому не погоджується з позовними вимогами позивача з наступних підстав: Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена в новій редакції, згідно з якою, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір зазначеного підвищення становив: з 01.01.2008 p.- 47 грн. (470 грн.х10%), з 01.04.2008 р. - 48,10 грн. (481 грн. х 10%). Після ухвалення рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рн/2008, постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 р. - 48,10грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн, з 01.10.2008 р. -49,80 грн. Саме у таких розмірах з 01.01.2008 р. по теперішній час позивач одержує підвищення як дитина війни. Тому, щодо вимог позивача   про відшкодування недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги за шість місяців, необхідно зазначити, що правових підстав для задоволення цих вимог не має. Оскільки, відповідними Законами України «Про Державний бюджет»не встановлено інших розмірів підвищення до пенсії «Дітям війни», ніж ті, що зазначені в постанові КМУ від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Вважає, що у Пенсійного фонду України не має ні юридичних, ні фактичних підстав для задоволення вимог позивача. Оскільки, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує ВРУ, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує КМУ. Крім того, згідно ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Виплата підвищення «Дітям війни»потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Також, відповідно до ст. 6 Закону № 2195 підвищення визначено в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в ч. 3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того, частиною першою цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частина третя цієї ж статті передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Тобто, для перерахунків або підвищення пенсій він не застосовується. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", має бути вирішено у законодавчому порядку, тобто шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". З вищевикладеного вбачається, що здійснюючи виплату щомісячної державної допомоги позивачу, як особі, що має статус «Діти війни»відповідно до вимог чинного законодавства, управління ПФУ в Великолепетиському районі здійснювало свої функції, встановлені законами України і діяло в межах повноважень, визначених законодавством. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, оскільки згідно паспорту серії НОМЕР_2 вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року із змінами та доповненнями встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замісить пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" статтю 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги,   що   виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року вказані зміни у статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином на сьогоднішній день чинною являється ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV в редакції від 18 листопада 2004 року.

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з 22.05.2008 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,1 гривні, з 1 липня -48,2 гривні та з 1 жовтня -49,8 гривні.

Разом з тим частиною 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року № 2 і 95-IV передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 8 Конституції України та ст. 8 КАС України суд при вирішенні справ керуються принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»(діє з 22.05.2008 року) відповідно до ст. 8 Конституції України, ст.ст. 8, 9 КАС України не підлягає застосуванню при вирішенні цього спору, а застосуванню підлягає  Закон України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до п. 2 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VІ від 27.04.2010 року розмір державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV в редакції 09.09.2010 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання представника відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань для виплати зазначеної допомоги суд до уваги не бере, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань і органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Така позиція була висловлена Європейським Судом з прав людини у справі «Кечко проти України», яка є обов’язковою, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з право людини»від 23.02.2006 року № 3477-ІV та ст. 9 Конституції України суди застосовують при розгляді справи Конвенцію як джерело права.   

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії з 01.08.2010 року ( в межах строку звернення до адміністративного суду, визначеного ст. 99 КАС України) з підвищенням її відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в розмірі встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та отримання відповідних виплат з 01.08.2010 року за рахунок коштів Державного бюджету (відповідно до ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни), а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.    

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV (в редакції 09.09.2010 року), ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” № 2154-VІ (в редакції 21.10.2010 року), ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року № 3477-ІV, ст.ст. 8, 9, 10, 11, 161-163, 183-2 КАС України  

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області в смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, вулиця Щорса, 8 по нарахуванню та виплаті не в повному обсязі ОСОБА_1, мешканці АДРЕСА_1, щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області в смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, вулиця Щорса, 8 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, мешканці АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 1058 - ІV від 9 липня 2003 року з 01 серпня 2010 року та забезпечити виплату за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена через Великолепетиський районний суд до Одеського апеляційного суду адміністративного. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий                                                                                           підпис