Справа № 2518/2-а-3336/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року смт. Ріпки № 2518/2-а-3336/11
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Нерус Н. І.,
розглянувши порядку письмового провадження в смт. Ріпки адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про визнання дій органу владних повноважень неправомірними, зобов’язання відповідача вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду з адміністративним позовом до відповідача, позивач просив визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови йому як непрацюючому пенсіонеру, постраждалому від чорнобильської катастрофи (категорія 4) у перерахунку доплати до одержуваної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, зобов'язавши останнього здійснити їх перерахунок у розмірах визначених статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.91 р. N 796-XII (далі - Закон N 796-XII) з серпня 2010 року, виплатити заборгованість за цей період за відрахуванням вже сплачених сум та продовжувати виплачувати пенсію у відповідному розмірі.
Ухвалою судді вимоги позивача за період по за межами шестимісячного строку звернення до суду залишені без розгляду, у решті вимог справа була призначена до судового розгляду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Позивач у позові клопотав про розгляд справи в його відсутність, відповідач свого представника не направив та заперечень не надав. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для її правильного вирішення, а особиста участь сторін в судовому засіданні необов’язкова, суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи адміністративного позову, інші матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796 встановлює право осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст. 51) на отримання щомісячної додаткової пенсії, а саме: - особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як встановлено судом, особу позивача віднесено до кола постраждалих від чорнобильської катастрофи, що свідчить про підставність заявлених вимог в цій частині. Зміни, внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р., визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008. За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при призначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії у відповідному розмірі.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та отримання пенсії відповідно до ст. 51 Закону, оскільки право на її отримання не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивача щодо виплати недоплаченої пенсії з урахуванням виплачених коштів пенсії та слід визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно ст. 51 Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Будь-яких доказів про порушення прав, свобод або інтересів позивача в подальшому щодо нарахування пенсії суду не надано, а отже позовні вимоги в частині перерахування та виплати пенсії відповідно до ст. 51 Закону в подальшому, задоволенню не підлягають.
Одночасно судом встановлено, що позивач постійно з 26 квітня 1986 року проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, з 01 травня 2009 року перебуває на обліку у відповідача як непрацюючий пенсіонер та отримує пенсію за віком. Діючою на час виникнення спірних правовідносин редакцією зазначеного Закону передбачено, що громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться
доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у тих же розмірах (ст. 39). Оскільки позивач голослівно стверджує що зазначене підвищення до пенсії відповідачем йому нараховується і виплачується у розмірах менших, ніж передбачено Законом, у той час як він до відповідача за для проведення перерахунку не звертався та відмови не отримував , то суд дійшов висновку що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, адже позивачем не доведені ті обставини, якими ним обгрунтовані заявлені вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.
На підставі статтей 39, 51Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 159 - 163, 167, 186 КАС України, суд –
постановив :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі щодо відмови у перерахунку і виплаті додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 4, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, що діяла до 01.01.2008 року та визначеному у відповідності з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з 08 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року (день винесення судового рішення) і забезпечити виплату позивачу належних коштів за вказаний період з урахуванням вже сплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Управлінню Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області постанову належить виконати негайно в межах суми стягнення за один місяць.
Судові витрати відсутні.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 КАС України.
Суддя В.І. Шляхов