Справа № 2518/2-а-2695/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2011 року смт. Ріпки №2518/2-а-2695/11
Суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Шляхов В. І., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Ріпки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області - про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення коштів,
встановив:
Звернувшись до суду з означеним позовом до відповідача позивач обгрунтував вимоги тим, що він є потерпілим від чорнобильської катастрофи (категорія 4), постійно проживає в населеному пункті, віднесеному до 4 зони по забрудненню у зв’язку з аварією на ЧАЕС та, згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон N 796-XII), має право на щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, виплата якої відповідачем провадиться з порушенням закону, у розмірах менших, ніж передбачено законом. У зв’язку з цим, позивач просив визнати дії УПСЗН Ріпкинської РДА щодо невиплати в повному обсязі вказаної допомоги неправомірними, тобто такими, що не відповідають ст. 37 Закону N 796-XII, Конституції України та стягнути з УПСЗН Ріпкинської РДА на його користь належні за ст. 37 Закону N 796-XII недоотримані кошти з 01.09.2010 р. по день винесення постанови по справі.
Ухвалою судді за вимоги адміністративного позову відкрите провадження про що належним чином повідомлено відповідача.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в якому просить відмовити в позові повністю за необґрунтованістю позовних вимог, та за відсутністю в з їх боку протиправних дій. Обґрунтування заперечень проти позову зводиться до того, що розмір щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст. 37 Закону N 796-XII, обрахований ними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008 року № 530, від 26.07.96 р. № 836 у сумі 1 грн. 60 коп., тому вважають, що їх дії є правомірними. Також посилаються на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат чорнобильцям у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, що унеможливлює стягнення з них вказаних коштів, які є шкодою, яка у зв’язку з визнанням актів неконституційними, відповідно до ст. 1175 ЦК України підлягає стягненню з держави, і вони не є належним відповідачем по справі.
Оцінивши повідомлені позивачем, та відповідачем обставини, приходжу до висновку, що достатні підстави для прийняття законної і обґрунтованої постанови, в порядку скороченого провадження, про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з таких мотивів.
По справі встановлено, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986 - 1992 роках (Категорія 4), згідно паспортних даних проживає в смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області, яке відповідно до Додатку № 2 Постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23.07.1991р. №106
входить населених пунктів четвертої зони по забрудненню в зв’язку з аварією на
Чорнобильській АЕС, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.
Частиною 1 ст. 37 Закону N 796-XII, чинною на час спірних правовідносин, закріплено право громадян на щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати.
По справі встановлено, що позивачу, згідно його заяви, виплата відповідачем щомісячної грошової допомоги передбаченої ч.1 ст. 37 Закону N 796-XII, проводиться в розмірі 1 грн. 60 коп. щомісячно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В той же час, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, приходжу до висновку, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування застосуванню підлягає ст. 37 Закону N 796-XII, в його редакції, чинній до 01.01.2007 року, з якої вбачається, що під час визначення розміру допомоги передбаченої цією статтею за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не розмір 1 грн. 60 коп., передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, тому, заперечення відповідача стосовно правомірності своїх дій є безпідставними.
Таким чином, позивач має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, тому бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачеві щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст. 37 Закону N 796-XII, за період відносно якого відкрите провадження, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати слід визнати протиправною, задовольнивши позов цій частині.
Виходячи з положень статтей 11, 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд (суддя) може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності його дій – зобов’язати провести нарахування /перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не стягувати конкретні суми щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, а в даному випадку позивач просить про захист його права шляхом стягнення недоотриманих коштів, вважаю за можливе, з метою повного захисту прав позивача, вийти за межі вимог і захистити права позивача шляхом зобов’язання відповідача вчинити певні дії на усунення порушення законного права позивача, та у зв’язку з цим задовольнити позов частково.
Відповідно ст. 256 КАС України, вказану постанову слід звернути до негайного виконання.
Керуючись статтями 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, –
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області з виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування,
передбаченої ч.1 ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати неправомірними.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбачену ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01 вересня 2010 року по 14 березня 2011 року у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати, який визначається виходячи із ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»й ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», з обов’язковим урахуванням фактично виплачених коштів.
В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю, судові витрати відсутні.
Відповідно ст. 256 КАС України, покласти на управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області обов’язок виконати постанову негайно.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. І. Шляхов