Справа №2-472/11

Рішення

Іменем України

01 березня 2011 року                                                              м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й  р а й о н н и й    с у д   м і с т а  Ч е р н і г о в а

в складі:  головуючого - судді          Гордійка   Ю. Г.

               при секретарі                            Ващиліна   Т.  В.

          з участю: позивача               ОСОБА_1,з участю: позивача               ОСОБА_1,

представника позивача            ОСОБА_2,

представників відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4 – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника відповідача Чернігівської міської ради – Гаценка О.В.,

третьої особи – приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чернігівської міської ради про тлумачення заповіту –

В С Т А Н О В И В :

31.01.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чернігівської міської ради про тлумачення заповіту(а.с.5;18-19), мотивуючи свої вимоги наступним.

15.10.2002 р. його мати – ОСОБА_10 склала заповіт, за яким належні їй будинок «А-1» в АДРЕСА_1 в м. Чернігові заповіла його брату ОСОБА_11, а будинок «Е» - йому, господарські будівлі та споруди для загального користування. Земельна ділянка, що була приватизована матір’ю 23.06.1999 р., в заповіті не оговорена. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. його брат ОСОБА_11 помер. Після смерті брата залишилось двоє його дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які на день смерті ОСОБА_10 постійно проживали і були зареєстровані в АДРЕСА_1. 04.02.2005 р. мати частку домоволодіння, що заповіла ОСОБА_11, подарувала дітям останнього, тобто житловий будинок «А1», сарай «Г», 1/2 частина сараю «Б» в рівних частинах, що становить 1/3 частину домоволодіння. Відчуження 1/3 частини земельної ділянки не відбулось. ІНФОРМАЦІЯ_2 р. мати померла. Вона на час смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1, разом з нею проживали та зареєстровані він, його дружина ОСОБА_12 та неповнолітня донька ОСОБА_6. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 після смерті матері заяви про прийняття спадщини за законом, або відмови від її прийняття не подавали. Просив на підставі ст.ст. 213, 377, 1256 ЦК України здійснити тлумачення заповіту, складеного ОСОБА_10 та посвідченого 15.10.2002 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_13, «в частині розпорядження на випадок смерті ОСОБА_10 щодо заповідання будинку позначеного в плані під літерою «Е» в АДРЕСА_1 в м. Чернігові наступним чином. Під словами у заповіті «належний мені будинок позначений в плані під літерою «Е» в АДРЕСА_1 в м. Чернігові» належить розуміти 2/3 частини в АДРЕСА_1 в м. Чернігові».

В ході розгляду справи було уточнено, що треті особи: приватні нотаріуси Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 і ОСОБА_13 є третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів.

В судовому засіданні позивач позов(а.с.18-19) підтримав за вимогами, в ньому викладеними.

Представник позивача позов(а.с.18-19) підтримав за вимогами, в ньому викладеними, та пояснив, що є спір стосовно тлумачення заповіту між позивачем і відповідачами ОСОБА_4; позивач усно просив їх розтлумачити заповіт так, як викладено в позові(а.с.18-19), але вони не погодились; після смерті ОСОБА_10 спадкоємцем є позивач: за заповітом – відносно частини майна, вказаного в заповіті, та за законом (першої черги) – відносно іншого майна; на підставі наданих копій витягу, генерального плану та договору дарування будинок «Е» по АДРЕСА_1 і складає 2/3 частини домоволодіння за цією адресою; згідно заповіту господарські будівлі та споруди залишені в загальному користуванні.

Представник відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 – ОСОБА_5 позов визнала та пояснила, що відповідачі є її синами.

Представник відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 – ОСОБА_6 позов визнав та пояснив, що згідно заповіту господарські будівлі та споруди залишені в загальному користуванні; ОСОБА_3 і ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_10 спадщину не прийняли, подали до суду позов про визнання права власності, в якому будинок «Е», господарські будівлі та споруди не є спірним майном.

Представник відповідача - Чернігівської міської ради – Гаценко О.В. просив вирішити справу на розсуд суду; зазначив, що Чернігівська міська рада не є належним відповідачем.

Третя особа – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 в судове засідання не з’явились, про час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому порядку. Останній надав суду письмові пояснення, згідно яких позов не підлягає задоволенню. Суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 23.06.1999 р. ОСОБА_10 є власником земельної ділянки (цільове призначення якої «для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель») площею 0,1 га в АДРЕСА_1(а.с.9).

Згідно заповіту від 15.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_13, ОСОБА_10 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження наступним належним їй майном: - заповіла своїм синам, ОСОБА_11 «будинок позначений в плані під літерою «А-1» в АДРЕСА_1», а ОСОБА_1 «будинок позначений в плані під літерою «Е» в АДРЕСА_1»; - «господарські будівлі та споруди в загальному користуванні»(а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_11 помер(а.с.7).

Згідно договору дарування від 04.02.2005 р., посвідченого  приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_13, ОСОБА_10 подарувала дітям ОСОБА_11 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах кожному 1/3 частину домоволодіння з надвірними спорудами, що в АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок «А-1», сарай «Г», 1/2 частину сараю «Б».

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_10 померла.

31.05.2010 р. до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 за законом та за заповітом звернувся позивач.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були повідомлені листом від 21.10.2010 р. нотаріуса ОСОБА_9 про відкриту спадщину після смерті ОСОБА_10, які видали 10.11.2010 року своїй матері ОСОБА_5 довіреності на ведення спадкових справ з оформлення спадщини після смерті ОСОБА_10

17.11.2010 р. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії  нотаріуса ОСОБА_9 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 2/3 частини домоволодіння в АДРЕСА_1 на підставі вказаного заповіту в зв’язку з тим, що в заповіті не вказано частки майна, яке заповідається(а.с.11).

Згідно ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями; у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України.

Частинами 3-4 ст. 213 ЦК України визначено, що і в якій послідовності береться до уваги при тлумаченні змісту правочину.

В позові і в судовому розгляді позивач і його представник не вказали суду саме з посиланням на визначене частинами 3-4 ст. 213 ЦК України, чому вони тлумачать заповіт так, як просять.

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовляється повністю, оскільки він не надав суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_10 зробила особисте розпорядження тільки відносно 2/3 частини в АДРЕСА_1 в м. Чернігові, в заповіті чітко вказано, що спадкодавець заповіла своїм синам, ОСОБА_11 «будинок позначений в плані під літерою «А-1» в АДРЕСА_1», а ОСОБА_1 «будинок позначений в плані під літерою «Е» в АДРЕСА_1»; «господарські будівлі та споруди в загальному користуванні».

Крім того, суду не доведено допустимими доказами, що між спадкоємцями є спір стосовно тлумачення заповіту, оскільки суду не надано взагалі доказів про звернення позивача до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з проханням розтлумачити певним чином заповіт та, враховуючи те, що представники відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнають позов, тому ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 можуть розтлумачити заповіт самі згідно ч. 1 ст. 1256 ЦК.   

В зв’язку з повною відмовою в задоволенні позову не підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним судові витрати.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглянув дану справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-63, 79-88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 213, 1216-1217, 1233, 1236, 1247-1248, 1256 ЦК України–  

Вирішив:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чернігівської міської ради про тлумачення заповіту – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова Ю. Г.   Гордійко