ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.12.2007 року Справа № 13/641пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Перлова Д.Ю.
Якушенко Р.Є.
Секретар судового засідання: Шабадаш Д.С.
за участю представників сторін:
від позивача Малтиз В.В., головний інженер,
довіреність №11104/190 від 07.11.07;
Ільгова Я.В., юрисконсульт,
довіреність №108 від 15.01.07;
від відповідача Піганова Н.А., юрисконсульт юридичного
відділу Краснодонської філії, довіреність
№181 від 23.02.07;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Юність”, м. Краснодон Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 29.10.07 (підписано 05.11.07)
по справі №13/641пд (суддя – Яресько Б.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
„Юність”, м. Краснодон Луганської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганське енергетичне об’єднання”
Краснодонська філія, м. Краснодон
Луганської області
про визнання договору недійсним
Дана справа розглядалась у судовому засіданні 04.12.07, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України у цьому судовому засіданні було оголошено перерву на 11 грудня 2007 року о 12 годин 00 хвилин.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство „Юність”, м. Краснодон Луганської області, звернулося з позовом до господарського суду Луганської області про визнання недійсним договору б/н від 24.07.07 про реструктуризацію заборгованості, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” в особі Краснодонської філії (далі - постачальник, відповідач) надав Відкритому акціонерному товариству „Юність” (далі - споживач, позивач) розстрочку по сплаті заборгованості за перевищення договірної величини споживання в сумі 64125 грн. 99 коп. на період з 1 липня 2007 року до 1 січня 2008 року.
Рішенням господарського суду Луганської області від 29.10.07 у справі №13/641пд у задоволенні позову відмовлено.
Мотивоване дане рішення необґрунтованістю позовних вимог. Суд першої інстанції посилаючись на ст.241Цивільного кодексу України зазначив, що позивач після підписання спірного правочину вчинив дії, що свідчать про прийняття його до виконання, а саме здійснив оплати згідно графіку, який міститься в додатку №1 договору від 24.07.07 б/н.
Не погоджуючись з даним рішенням Відкрите акціонерне товариство „Юність”, м. Краснодон Луганської області, звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.11.07 №1103/190, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 29.10.07 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник зазначив, що суд першої інстанції приймаючи рішення порушив норми матеріального права та неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи.
Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” в особі Краснодонської філії, відзивом №24-7045 від 03.12.07 просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, оскільки наведені доводи про визнання договору недійсним вважає безпідставними.
Розпорядженням від 09.11.07 голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги від 07.11.07 №1103/190 Відкритого акціонерного товариства „Юність”, м. Краснодон Луганської області, рішення господарського суду Луганської області від 29.10.07 у справі №13/641пд призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Лазненко Л.Л., Перлов Д.Ю. – судді.
У зв’язку з хворобою судді Лазненко Л.Л., розпорядженням від 03.12.07 голови Луганського апеляційного господарського суду, її виключено із складу колегії суддів та введено в судову колегію суддю Якушенко Р.Є.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
24.07.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” (Постачальником) та Відкритим акціонерним товариством „Юність” (Споживачем) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості (далі – договір) (а.с.47,48).
Пунктом 1.1 договору сторони підтвердили, що у Споживача (позивач у справі) на дату підписання цього договору існує заборгованість за перевищення договірної величини споживання перед Постачальником (відповідач у справі) в сумі 64125 грн. 99 коп.
Відповідно до п.1.2 договору Постачальник надав Споживачу розстрочку з 1 липня 2007 року до 1 січня 2008 року у погашенні вказаної суми заборгованості, що утворилася станом на 1 липня 2007 року, а Споживач зобов’язався проводити погашення реструктуризованої заборгованості на умовах цього договору шляхом перерахування грошових коштів рівномірними щомісячними платежами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в розмірах і в строки, вказані у Графіку погашення заборгованості, який є невід’ємною частиною договору (Додаток 1) та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії від 01.04.02 №30К.
Згідно графіку погашення заборгованості Споживач проводить погашення реструктуризованої заборгованості за перевищення договірної величини споживання шляхом здійснення платежів до 25 числа кожного місяця на загальну суму 64125 грн. 99 коп., а саме з липня по листопад 2007 року – 10687 грн. 55 коп. та у грудні 2007 року – 10688 грн. 44 коп. (а.с.48).
Спірний договір з боку позивача був підписаний виконавчим директором Анненко Л.А., який був призначений на цю посаду наказом №16 від 10.01.07 керуючого санацією ВАТ „Юність” Клінчева О.А.
За даним наказом виконавчий директор Анненко Л.А. має право першого підпису (а.с.49).
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовом про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості на підставі ст.233 Цивільного кодексу України, оскільки він вчинений під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах.
Крім того, позивач зазначив, що виконавчий директор, укладаючи угоду не мав довіреності на підписання договорів, оскільки керуючий санацією не уповноважував його на підписання спірного договору, а також посилався на сплив строку спеціальної позовної давності, передбаченої ст.258 Цивільного кодексу України.
Судова колегія аналізуючи матеріали справи вважає доводи позивача необґрунтованими, виходячи с наступного.
Щодо пропущення стоку спеціальної позовної давності, передбаченої ст.258 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Укладення договору 24.07.07 про реструктуризацію боргу свідчить про визнання ВАТ „Юність” свого боргу перед ТОВ „ЛЕО”, тому мова може йти тільки про те чи створили для відповідача зобов’язання дії особи, що підписала спірну угоду.
Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Аналізуючи дану норму судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку стосовного того, що позивач після підписання спірного правочину вчинив дії, що свідчать про прийняття його до виконання, а саме здійснив оплати згідно графіку, який міститься в додатку №1 договору від 24.07.07 б/н.
Як вбачається із матеріалів справи, доказом схвалення оспорюваної угоди з боку позивача є здійснена часткова оплата за платіжними дорученнями №903 від 27.07.07 в сумі 10687 грн. 50 коп., №1055 від 27.08.07 в сумі 10687 грн. 50 коп., а також, вже після звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, платіжними дорученнями №1218 від 27.09.07 в сумі 10687 грн. 50 коп., №1322 від 24.10.07 в сумі 10687 грн. 55 коп., де зазначено „призначення платежу: Оплата за превышение договорной величины согласно графика”, тобто за договором б/н від 24.07.07 (а.с.73,74,87) і факт часткових оплат за вказаною угодою позивач не оспорює.
Керуючий санацією у апеляційній скарзі посилається на те, що і підписання договору і оплата реструктуризованого боргу здійснено з ініціативи виконавчого директора, він такої вказівки не надавав, а з 11.07.07 по 07.08.07 знаходився на стаціонарному лікуванні.
Судова колегія враховує наступне.
Спірний договір не тільки підписано, але й завірено печаткою підприємства.
Оплата за договором здійснювалась після виходу керуючого санацією зі стаціонарного лікування, а за платіжним дорученням №1218 від 26.09.07 на 10687 грн. 50 коп., навіть після подання ним позовної заяви.
Згідно п.5 ст.17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство) керуючий санацією розпоряджається майном боржника..., організовує ведення бухгалтерського обліку.
Отже, керуючий санацією має відповідати за дії осіб, які виступають від імені підприємства за його дорученням.
Крім того, судова колегія не погоджується із думкою суду першої інстанції, що виконавчий директор не був наділений повноваженням на укладення спірного договору, оскільки:
- наказ №16 від 10.01.07, надаючи виконавчому директору право першого підпису документів, не містить будь-яких виключень або обмежень його прав;
- пояснення керуючого санацією про те, що виконавчий директор не розібравшись у своїх повноваженнях підписав договір про реструктуризацію, тоді як йому було надано лише право підпису документів на закупівлю матеріалів для виробничих потреб та відвантаження виробленої продукції, не підтверджується будь-якими доказами. Навпаки, наступне виконання договору спростовує такі доводи.
Крім того, позивачем не надано доказів щодо вчинення ним спірного правочину під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах, а також, що відповідачу були відомі та мали бути відомі обставини щодо обмеження повноважень виконавчого директора позивача в частині підписання угод та доказів повідомлення відповідача щодо повноважень виконавчого директора позивача.
Попередження відповідачем позивача про обмеження постачання електричної енергії не можливо вважати тяжкими обставинами, оскільки це є заходами передбаченими п.3.7 договору №30к від 01.04.02, та п.7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 N28 в редакції постанови НКРЕ від 17.10.05 №910 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.05 за N1399/11679).
У запереченнях на відзив відповідача №1290/190 від 11.12.07 ТОВ „Юність” наполягає на тому, що заборгованість перед відповідачем в нього відсутня у зв’язку із наступним.
За спірним договором реструктуризовано заборгованість, що є перевищенням договірних величин споживання електроенергії, що відповідно до абз.5 ст.26 та абз.7 ст.27 Закону України „Про електроенергетику” є штрафною санкцією.
Згідно ч.4 ст.12 Закону про банкрутство нарахування пені, штрафів та інших санкцій забороняється протягом дії мораторію.
З цього приводу судова колегія враховує наступне.
Поняття мораторію пов’язано лише з конкурсними зобов’язаннями (ст.1 Закону про банкрутство). На поточні зобов’язання мораторій не поширюється і стосовно них не діє, тому нарахування санкцій за невиконання боржником поточних зобовязань є правомірними, оскільки закон заборонив боржнику задовольняти вимоги тільки конкурсних кредиторів, тому нарахування санкцій на правомірне невиконання зобов’язань (в силу дії мораторію) неможливе. Невиконання боржником поточних зобов’язань не є правомірним.
Справа №20/173б про банкрутство позивача порушена згідно ухвали господарського суду Луганської області від 07.11.05 (а.с.53).
Згідно розрахунків суми за перевищення граничного обсягу споживання електроенергії та рахунків на оплату №3509 від 06.04.06 та №2279 від 06.03.06 (а.с.44,45), надісланих відповідачем позивачу, період нарахування – лютий – березень 2006 року, тобто зазначені вимоги є поточними.
Судова колегія погоджується із думкою відповідача, що суми з перевищення договірної величини споживання електроенергії є штрафними санкціями згідно ст.ст.26, 27 Закону України „Про електроенергетику” (Аналогічна правова думка міститься в постанові Вищого господарського суду України №5/16 від 16.06.05).
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 29.10.07 у справі №13/641пд ґрунтується на повному та всебічному розгляді всіх обставин справи, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, та відповідає фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 42 грн. 50 коп. відносяться на скаржника - Відкрите акціонерне товариство „Юність”, м. Краснодон Луганської області.
У зв’язку із тим, що Відкритим акціонерним товариством „Юність”, м. Краснодон Луганської області, за подання апеляційної скарги від 07.11.07 №1103/190 сплачено державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., що не відповідає вимогам п.”г” ч.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито», оскільки належний розмір державного мита складає 42 грн. 50 коп., зайве сплачене державне мито в сумі 42 грн. 50 коп. підлягає поверненню скаржнику із державного бюджету України.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників сторін присутніх в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Юність”, м. Краснодон Луганської області, від 07.11.07 №1103/190 на рішення господарського суду Луганської області від 29.10.07 у справі №13/641пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 29.10.07 у справі №13/641пд залишити без змін.
3. Судові витрати в сумі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги від 07.11.07 №1103/190 покласти на Відкрите акціонерне товариство „Юність”.
4. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Юність”, пр-т 60-річчя СРСР, 40, м. Краснодон Луганської області, ідентифікаційний код 14312766, із державного бюджету на р/р 260044628 у ЛОД ВАТ „Райффайзен банк „Аваль” м. Луганськ, МФО 304007, зайву суму державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. сплаченого за платіжним дорученням №1396а від 05.11.07, яке знаходиться в матеріалах справи.
Підставою повернення є дана постанова завірена гербовою печаткою суду.
Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий О.Є.Медуниця
Суддя Д.Ю. Перлов
Суддя Р.Є. Якушенко