Справа №:2-а-1010/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 березня 2011 року                                                                                                             м. Умань

в складі: головуючого судді               Мельничука Ю.В.

                при секретарі                       Юхименко Г.В.   

                    розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Умані адміністративну справу за позовом Уманського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів та визнання дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 неправомірними,-    

                                                            В С Т А Н О В И В:

       Позивач Уманського міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення коштів.

         Позивач в підтвердження заявлених позовних вимог повідомив, що ОСОБА_2 в період з 03.04.2007 року по 02.07.2007 року зверталась до Уманського міського центру зайнятості з метою працевлаштування. Наказом Уманського міського центру зайнятості від 10.04.2007 року №НТ070410 ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю підходящої роботи за час пошуку, на підставі поданої нею заяви від 10.04.2007 року та відповідно до п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п.2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності було надано статус безробітного, та призначено допомогу по безробіттю з 10.04.2007 року по 03.04.2008 року.

      При цьому у заяві про надання статусу безробітного від 10.04.2007 року відповідач підписалась про те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує та не є підприємцем.

          Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 6753595 від 19.08.2010 року ОСОБА_2 зареєстрована в Уманського міськвиконкомі як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа з 09.06.2005 року.

       Таким чином, за період часу з 03.04.2007 року по 02.07.2007 року ОСОБА_2 одночасно отримувала допомогу по безробіттю та була зареєстрована як фізична особа-підприємець, оскільки не була виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, чим порушила вимоги ст.2 Закону України “Про зайнятість населення”, ст.36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних та незаконно отримала кошти в розмірі 1132 грн. 58 коп.

        ОСОБА_2 позивачем було направлено лист-повідомлення №1743/08 від 19.10.2010 року та копія наказу директора Уманського міського центру зайнятості від 22.09.2010 року №26 “Про повернення коштів виплачених, як допомога по безробіттю” та було запропоновано в 15-денний термін в добровільному порядку повернути кошти, станом на сьогоднішній день кошти відповідачем позивачу не повернуті.

        Згідно наказу директора Уманського міського центру зайнятості від 22.09.2010 року №26 та додатку до цього наказу про розрахунок суми до відшкодування коштів виплачених ОСОБА_2, сума, яка підлягає до повернення, становить 1132 грн. 58 коп.

       Згідно з частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

       У пункті 1 частини 1 ст.3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

        Пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

       Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року     № 803-ХІІ “Про зайнятість населення” встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних. Міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

         У статті 19 цього Закону визначено обов’язки та права державної служби зайнятості. До яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; в установленому законом порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю. припиняти та відкладати їх виплати.

      Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, передбачає, що сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України.

       У відповідності до ч. 4 ст. 50 КАС України суб’єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, встановлених законом.

     Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та доповнив, що просить суд визнати дії ОСОБА_2 щодо відсутності виплати на користь Уманського міського центру зайнятості коштів, виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 1132 грн. 58 коп. неправомірними та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

        Відповідач по справі – ОСОБА_2 позов визнала, проти задоволення позову не заперечувала.

    Оцінюючи обґрунтованість вимог позивача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги Уманського міського центру зайнятості підлягають до задоволення як обґрунтовані і документально підтверджені.

       На підставі вищевикладеного, ст.2 Закону України “Про зайнятість населення”, ст.36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ст.1, п.1 ч.1 ст. 3, ст.ст. 6, 17, 18, п.4 ст.50, ч.4 ст. 50, ст.ст. 159-163 КАС України, суд, –

                                                         П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Уманського міського центру зайнятості задовольнити.

Визнати дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо відсутності виплати на користь Уманського міського центру зайнятості коштів, виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 1132 грн. 58 коп. неправомірними.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Уманського міського центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю у розмірі 1132 грн. 58 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного  адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.  

Суддя:                                                                                                           Ю.В. Мельничук