Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" грудня 2007 р. Справа № 46/302-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Барбашова С.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Строєва О.Є.
1-го відповідача - Вакуленко В.В.
2-го відповідача - Кулешов В.О.
3-ої особи - 15 - Устименко А.В.
3-ої особи - 8 - Щербак Т.М.
3-ті особи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 16, 17 - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 3295Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 17.10.07 р. по справі № 46/302-07
за позовом Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області, м. Дергачі
3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Шаповалова Л.В.; 2) УПФ України в Дергачівському районі Харківської області; 3) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центра зайнятості; 4) Дергачівська КП теплових мереж; 5) ВАТ "Бериславський машинобудівний завод"; 6) приватний підприємець Федченко І.М.; 7) ТОВ "Алгоритм"; 8) УДСО при УМВС України в Харківській області; 9) Профспілка працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування Харківської області Профспілковий комітет Дергачівського заводу турбокомпресорів; 10) ТОВ "Богодухівський комбікормовий завод"; 11) ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі УМГ "Харківтрансгаз"; 12) ВАТ "Термоізоляція"; 13) ЗАТ "Рівненський ливарний завод"; 14) Харківське територіальне управління ДК з цінних паперів та фондового ринку; 15) АК "Харківобленерго"; 16) гр. Суліма В.Т.; 17) гр. Суліма Е.В.
до 1) ВАТ "Дергачівський завод турбокомпресорів", м. Дергачі
2) ТОВ "Компанія "Трансферт-Фінанс", м. Харків
про визнання недійсним договору позики -
встановила:
В липні 2007 р. позивач –Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд визнати недійсним договір позики від 03.11.05 р. укладений між 1-м відповідачем –ВАТ „Дергачівський завод турбокомпресорів”, м. Дергачі та 2-м відповідачем –ТОВ „Компанія Трансферт-Фінанс”, м. Харків.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.07 р. (суддя Ільїн О.В.) по справі № 46/302-07 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що на час його винесення звіт керуючого санацією комітету кредиторів на надавався, рішення суду про припинення процедури санації і припинення повноважень керуючого санацією не має, внаслідок чого, процедура санації на даний час продовжується; що позивач звернувшись до суду з відповідною вимогою не обґрунтував в чому саме полягає невідповідність закону спірного договору позики, і в чому саме цей договір суперечить інтересам держави та суспільства.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те що при зверненні до суду він виступав в якості кредитора 1-го відповідача; що спірний договір укладено відповідачами після спливу встановленого законом терміну дії санації та завдає значних збитків 1-му відповідачу, в зв'язку з чим, у позивача, як одного з кредиторів 1-го відповідача є підстави вважати свої права порушеними; що керівник санацією не мав права на укладання спірного договору та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу 2-й відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що процедура санації на момент укладання спірного договору діяла в зв'язку з чим, підстави для укладання цього договору у керуючого санацією були; що позивач в якості кредитора, на думку 2-го відповідача, не має права на звернення до суду з вимогою про визнання спірного договору недійсним; що позивач як орган державної влади в обґрунтування своїх вимог не обґрунтував в чому саме полягає невідповідність закону спірного договору позики, і в чому саме цей договір суперечить інтересам держави та суспільства; що раніше позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом (справа № Б-24/167-03) в задоволенні якого судом йому було відмовлено, в зв'язку з чим, провадження по даній справі, на думку 2-го відповідача, підлягає припиненню на підставі ч. 2 ст. 80 ГПК України.
1-й відповідач просив суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
ВАТ "Термоізоляція" (3-тя особа - 12) в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлене про час та місце розгляду апеляційної скарги, в доповненнях до заперечень на апеляційну скаргу вказує на те, що на його думку, керуючий санацією на момент укладання спірного договору мав необхідний обсяг повноважень
АК „Харківобленерго”, м. Харків (3-тя особа - 15) та УДСО при УМВС України в Харківській області (3-тя особа - 8) просили суд оскаржуване рішення господарського суду скасувати та задовольнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області (3-тя особа - 2 на стороні позивача) в судове засідання свого представника не направило, а в судовому засіданні 03.12.07 р. також просило суд оскаржуване рішення господарського суду скасувати та задовольнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Інші 3-ті особи на стороні позивача 1) Шаповалова Л.В.; 3) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центра зайнятості; 4) Дергачівська КП теплових мереж; 5) ВАТ "Бериславський машинобудівний завод"; 6) приватний підприємець Федченко І.М.; 7) ТОВ "Алгоритм"; 9) Профспілка працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування Харківської області Профспілковий комітет Дергачівського заводу турбокомпресорів; 10) ТОВ "Богодухівський комбікормовий завод"; 11) ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі УМГ "Харківтрансгаз";; 13) ЗАТ "Рівненський ливарний завод"; 14) Харківське територіальне управління ДК з цінних паперів та фондового ринку; 16) гр. Суліма В.Т.; 17) гр. Суліма Е.В. в судове засідання не з'явились, відзивів чи пояснень по скарзі не надавали, про причини неприбуття не повідомили.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2003 р. порушено провадження у справі № Б-24/167-03 про банкрутство 1-го відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2004 року по справі № Б-24/167-03 запроваджено процедуру санації боржника і встановлено термін її провадження до 12.02.2005 року. Для проведення санації був призначений керівник санації.
30.11.2005 р. між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем укладено договір позики, відповідно до умов якого, 1-й відповідач отримав від 2-го відповідача грошові кошти в сумі 400000 грн. Проценти за Договором складають 12% річних. Строк повернення позичених грошових коштів - 31.05.2006 р.
Позивач як кредитор по справі про банкрутство 1-го відповідача, вимоги якого включено до реєстру вимог кредиторів з погашенням у 3-тю чергу, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірний договір позики, на його думку, укладений з порушенням чинного законодавства, а саме, п. 6 ст. 17, ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки цей договір завдає збитків боржнику (1-му відповідачу), що, в свою чергу, порушує інтереси кредиторів, так як на 24000 грн. зменшує активи боржника, за рахунок яких можливо задовольнити вимоги кредиторів. Крім того, в обґрунтування позову, позивач посилається на те, що на момент укладення Договору процедура санації була закінчена, повноваження керуючого санацією припинені і він не мав права укладати спірний договір.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що на час його винесення звіт керуючого санацією комітету кредиторів на надавався, рішення суду про припинення процедури санації і припинення повноважень керуючого санацією не приймалося, внаслідок чого, процедура санації на даний час продовжується; що позивач звернувшись до суду з відповідною вимогою не обґрунтував в чому саме полягає невідповідність закону спірного договору позики, і в чому саме цей договір суперечить інтересам держави та суспільства.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно прийшов до висновку про те, що на момент укладання відповідачами спірного договору позики процедура санації підприємства 1-го відповідача тривала. Про вказане зокрема свідчить той факт, що починаючи з 28.03.2006 року судами різних інстанцій призначалися керуючі санацією 1-го відповідача (ухвала господарського суду Харківської області від 28.03.2006 р. по справі № Б-24/167-03, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 р., постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2007 р. по цій же справі).
При цьому п. 5 ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” надає керуючому санацією право на розпорядження майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; укладення від імені боржника мирової угоди, цивільно-правових, трудових та інших угод; звернення з заявою про визнання угод, укладених боржником, недійсними.
Разом з тим, також безпідставними є посилання відповідача на те, що всупереч вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 3.1 спірного договору передбачено домовленість сторін про передачу 1-м відповідачем нерухомого майна 2-му відповідачу в іпотеку, оскільки з урахуванням вимог ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека –це один з видів забезпечення виконання зобов'язання. До того ж іпотека в спірному договорі визначається як засіб виконання зобов'язання, що стосується саме погашення заборгованості боржника кредиторові.
Крім того, відповідно до ухвали господарського суду від 18.10.07 р. по справі № Б-24/167-03 комітетом кредиторів (в який також входить позивач по даній справі) були схвалені доповнення та зміни до плану санації, виконання яких в тому числі передбачає погашення заборгованості по заробітній платі робітникам підприємства 1-го відповідача. При цьому враховуючи те, що як свідчать матеріали справи (зокрема ухвала господарського суду від 31.05.06 р. по справі №Б-24/167-03) та не заперечується сторонами, отримані за спірним договором грошові кошти були спрямовані саме на погашення заборгованості по заробітній платі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що укладання означеного договору відбулося за згодою позивача по даній справі.
Разом з тим, також безпідставними є вимоги позивача про скасування судового рішення на підставі п. 1 ст. 207 ГК України, оскільки при цьому позивач, як державний орган, не надав суду доказів того, що вказаний договір вчинено сторонами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або його укладено учасниками господарських відносин з порушенням відповідної господарської компетенції.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 17.10.07 р. по справі № 46/302-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Повний текст постанови підписано 20.12.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Барбашова С.В.