Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" грудня 2007 р. Справа № 9/525-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Демченко В.О.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Петренко І.О.
відповідача - Коломієць Д.М., Хижняк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3418С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 08.10.07 р. по справі № 9/525-07
за позовом ТОВ "Техкомсервіс", м. Суми
до ТОВ "Сумитеплоенерго" м. Суми
про стягнення 22224,00 грн. -
встановила:
У вересні 2007 р. позивач –ТОВ „Техкомсервіс”, м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ТОВ „Сумитеплоенерго”, м. Суми 22224 грн. заборгованості та судові витрати, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що останній неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати виконаних робіт згідно з умовами укладеного між сторонами договору від 01.09.05 р. та додатків до нього.
Рішенням господарського суду Сумської області від 08.10.07 р. (суддя Лущик М.С.) по справі №9/525-07 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 22224 грн. заборгованості, 222 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач за замовленням відповідача виконав всі роботи, передбачені укладеним між сторонами договором та його додатками, проте відповідач не в повному обсязі сплатив позивачу вартість їх виконання та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить прийняте по справі рішення скасувати. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що прийняте по справі рішення, на його думку, ґрунтується на підставі неналежних доказів, оскільки на час його прийняття позивач на вимогу суду всупереч вимогам ст. 35 ГПК України не надав суду оригінали або належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких останній обґрунтовував свої позовні вимоги, і копії означених документів судом були залучені до матеріалів справи вже після винесення оскаржуваного рішення. До того ж, суд першої інстанції, на думку відповідача, безпідставно відхилив подане ним клопотання про відкладення розгляду справи та тим самим не надав сторонам можливість скласти акт звірки взаєморозрахунків.
Разом з тим, в доповненнях до апеляційної скарги відповідач вказує на необґрунтованість визначення позивачем вартості виконаних робіт в сумі 3352 грн. за кожен місяць відповідно до щомісячних актів виконаних робіт. Крім того відповідач наголошує на тому, що відповідно до залучених до матеріалів справи 18-ти актів виконаних робіт заборгованість відповідача за виконані роботи становить 60336 грн., При цьому з урахуванням того, що відповідно до наданої позивачем бухгалтерської довідки відповідачем за роботи було сплачено 54872 грн., на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача становила 5464 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність посилань відповідача на те, що прийняте по справі рішення ґрунтується на підставі неналежних доказів; що підписуючи надіслану на адресу позивача мирову угоду позивач крім іншого визнав наявність заборгованості в сумі 22224 грн. та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 01.09.05 р. між сторонами укладено договір про обслуговування населення, відповідно до умов якого, позивач зобов'язаний виконувати роботи, визначені у Додатку № 1 до цього договору, а відповідач зобов'язався своєчасно у встановлену порядку приймати вказані роботи та сплачувати їх вартість відповідно до Додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до підписаних та скріплених печатками сторін актів виконаних робіт за період з 01.01.06 р. по 31.06.07 р. на виконання умов спірного договору позивач виконав певні роботи на загальну суму 60336 грн.
При цьому звернувшись до господарського суду з позовом по даній справі позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за спірним договором в частині оплати за виконану роботу і станом на 31.07.07 р. заборгованість останнього перед позивачем становить 22224 грн.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень крім іншого вказує на те, що з урахуванням інформації про здійснення відповідачем оплати за виконані роботи, яка міститься в наданій позивачем бухгалтерській довідці та розрахунку суми заборгованості відповідно до залучених до матеріалів справи актів виконаних робіт, заборгованість відповідача становить 5464 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач за замовленням відповідача виконав всі роботи, передбачені укладеним між сторонами договором та його додатками, проте відповідач не надав суду доказів сплати позивачу їх вартості.
Викладені вище висновки на думку колегії суддів в цілому відповідають матеріалам справи та фактичним обставинам спору, їм надана належна правова оцінка, в зв’язку з чим, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 43 цього ж кодексу, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду жодного доказу погашення заборгованості за виконані роботи відповідно до актів виконаних робіт за період з 01.01.06 р. по 31.06.07 р., судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 22224 грн. заборгованості.
При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що з урахуванням інформації про здійснення відповідачем оплати за виконані роботи, яка міститься в наданій позивачем бухгалтерській довідці та розрахунку суми заборгованості відповідно до залучених до матеріалів справи актів виконаних робіт, заборгованість відповідача перед позивачем становить лише 5464 грн., оскільки враховуючи, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав жодного доказу погашення заборгованості за виконані позивачем роботи за період з 01.01.06 р. по 31.06.07 р., інформація про здійснення відповідачем оплати за виконані роботи, яка міститься в наданій позивачем бухгалтерській довідці (а.с. 20) з урахуванням вимог ч. 2-3 ст. 43 ГПК України не може прийматися судом в якості належного доказу часткового погашення відповідачем заборгованості.
Разом з тим, також безпідставними є посилання відповідача на те, що позивач всупереч вимогам п. 3.1 спірного договору не здійснював щомісячне регулювання розміру оплати за виконані роботи, що, на думку відповідача, призвело до завищення розміру заборгованості, оскільки по-перше, розмір оплати за виконані роботи, та його розрахунок не є предметом розгляду по даній справі, і по-друге відповідно до умов спірного договору (п. 3.2-3.4) підставами для оплати за виконані роботи є підписані сторонами акти виконаних робіт, в яких сторони крім іншого також зобов'язалися визначати розмір винагороди позивача. При цьому, як вже зазначалося вище, спірні акти виконаних робіт сторонами підписані та скріплені печатками підприємств, в них зазначено на яку саме суму позивачем виконано роботи за кожен конкретний період, дані акти відповідачем у встановленому законом порядку оскаржені не були.
Також не підлягають задоволенню вимоги відповідача про скасування прийнятого по справі рішення по тих мотивах, що воно нібито приймалося на підставі неналежних доказів, що копії документів, на підставі яких суд прийняв оскаржуване рішення були залучені до матеріалів справи вже після винесення оскаржуваного рішення, що протокол судового засідання від 08.10.07 р. секретарем судового засідання за час проведення судового засідання не вівся, оскільки, як свідчать матеріали справи, прийняте по справі рішення ґрунтується на документах, належним чином завірені копії яких до справи залучені, протокол судового засідання складено відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України та жодною з сторін у встановленому законом порядку не оскаржено.
Окрім того, також безпідставними є посилання відповідача на те, що господарський суд при винесенні рішення залишив без задоволення подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, чим, на думку відповідача, порушив його процесуальні права, оскільки враховуючи по-перше те, що норми ГПК України передбачають можливість відкладення судом розгляду справи лише за наявності обставин, які унеможливлюють вирішення справи по суті в даному засіданні, по-друге те, що за час розгляду справи відповідач не був обмежений в реалізації своїх процесуальних прав, та мав можливість звернутися до позивача з будь-яких питань, в т.ч. щодо вирішення спірного питання шляхом укладання мирової угоди, заявлені відповідачем вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав жодного доказу порушення господарським судом норм процесуального права, які б в будь-якому випадку могли бути підставою для скасування прийнятого по справі рішення.
Таким чином висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія –
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 08.10.07 р. по справі № 9/525-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Повний текст постанови підписано 20.12.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Демченко В.О.