Справа № 1/2506/66/11
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.03.2011 року м.Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Воронцової С.В.,
при секретарі Бублик Т.М.,
за участю прокурора Попсуйко Л.А.,
захисника ОСОБА_1,
представника потерпілої ОСОБА_2,
представника цивільного відповідача ОСОБА_3,
в присутності потерпілої ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гмирянка, Ічнянського району, Чернігівської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого головним контролером-ревізором КРУ в Чернігівській області, інваліда 3-ї групи, одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2,
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
14.09.2010 року о 17 год. 30 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки Vektra» реєстраційний номер НОМЕР_3, рухався по вул. Пухова зі сторони вул. Доценко в напрямку вул. Бєлова.
Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_5 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху та початком виконання маневру випередження не переконався, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та не дотримався безпечного інтервалу і дистанції, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості керованого автомобіля аж до його зупинки, в результаті чого, поряд з нерегульованим пішохідним переходом, що знаходиться поруч з будинком № 140, по вул. Пухова, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка рухалася з права на ліво відносно руху автомобілів за межами зазначеного нерегульованого пішохідного переходу та скоїв зіткнення з автомобілем марки Vektra» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6, яка рухалася праворуч в попутному напрямку.
В результаті наїзду та подальшого падіння пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів верхньої третини лівої велико-гомілкової кістки та голівки лівої мало-гомілкової кістки зі зміщенням, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1663 від 12.10.2010 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_5 порушив п.п. 2.3 «б», 10.1, 11.2, 12.1, 12.3, 13.1,13.3 Правил дорожнього руху України.
Порушення ОСОБА_5 вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 11.2, 12.1, 12.3, 13.1,13.3 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв»язку з наслідками, які настали в результаті ДТП.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 визнав себе винним повністю по пред’явленому йому органом досудового слідства обвинуваченні в скоєнні злочину передбаченого ст.286 ч.1 КК України та показав що 14.09.2010 року він рухався на автомобілі по вул. Пухова в напрямку вул. Бєлова, метрів за 10-15 до нього з правої сторони обочини стояв автомобіль такої ж марки що у нього. І коли він його побачив то автомобіль розпочинав рух у тому самому напрямку що рухався він, не ввімкнувши повороти. Він рухався зі швидкістю 50-60 км/годину і почав об’їжджати той автомобіль бо не знав з якою швидкістю він буде рухатись, його увага вся була прикута до нього щоб не відбулось з ним зіткнення. Коли він став об’їжджати той автомобіль і вже порівнявся з ним , то почув крик своєї дружини і коли повернувся то побачив перед своїм автомобілем жінку, він нажав на гальма, однак зіткнення уникнути не вдалось. Коли він зупинився, вони підійшли до потерпілої , збіглися люди , викликали співробітників ВДАІ, швидку допомогу, першу допомогу їй надавала його дружина. Коли він об’їжджав автомобіль то жінки на пішохідному переході не було, вважає що його порушення було в тому щоб він повинен був загальмувати та рухатись за попереднім автомобілем. Для нього той автомобіль був перешкодою, бо коли він під’їжджав то повороти у того автомобіля не були ввімкнені і він не міг зорієнтуватись. Вважає що була необережність з боку потерпілої , яка повинна була переходити дорогу по пішохідному переходу. Після ДТП вони з дружиною надавали потерпілій першу допомогу, потім відшкодовували шкоду, купували медпрепарати, платили за проведення операції, за лікування в лікарні, на той час він також знаходився в лікарні , сума що він може підтвердити чеками складає 9554 грн.. Позовні вимоги потерпілої визнав частково, оскільки відсутні документальні дані про вартість пошкоджених речей , а вона вказує їх приблизну вартість і нічим її підтвердити не може , не згоден з претензіями щодо втрати ювелірних виробів. Вважає що заявлена моральна шкода дуже велика , вони були згодні відшкодувати добровільно моральну шкоду , однак потерпіла та її родичі вимагали від них 10 000 доларів, оскільки він на той час також перебував на лікуванні та таких грошей вони не мали , спілкування між ними припинилось. Позовні вимоги прокурора про відшкодування затрат на лікування потерпілої в медичному закладі визнав повністю. В скоєному щиро кається та просив його суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала що йшла в кіоск котрий знаходиться через дорогу, коли дійшла до бордюра де висить знак та стала переходить дорогу, побачила поблизу магазина «Квартал»стоячу машину , яка почала потихеньку рухатись , інших машин вона не бачила , а коли вже пройшла вказаний автомобіль то побачила що рухається інша машина та сталось зіткнення. Вважає що проходила дорогу по краю пішохідного переходу, чи перебувала вона на момент зіткнення на пішохідному переході чи поза ним вказати точно не може. Заявила та підтримала позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 41228 грн.62 коп. Заявила що в той час коли вона перебувала в лікарні їй було сплачено близько 11 тисяч гривень, в подальшу шкоду ніхто не відшкодовував.
Представник цивільного відповідача НАСК «Оранта»ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги прокурора та потерпілої не визнала, не заперечуючи того що підсудний ОСОБА_5 застрахував свою цивільну відповідальність в їх страховій компанії згідно Полісу ІІІ –го типу №НОМЕР_5 зі строком дії з 04.05.2010 року по 03.05.2011 року , ліміт відповідальності якої за шкоду заподіяну життю і здоров’ю на одного потерпілого складає 51 тисячу грн. та 35 тис. грн. на відшкодування матеріальної шкоди заподіяної майну потерпілих, та після події ДТП 16.09.2010 року повідомив НАСК «Оранта»про настання страхового випадку, вважає що оскільки потерпіла в передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»порядку та строки до страхової компанії не звернулась , ніяких цивільно –правових обов’язків у них перед нею не виникло. Окрім того зауважила про те що матеріалами справи підтверджується сума заподіяної матеріальної шкоди на придбання медичних препаратів в розмірі 111 грн. 82 коп., максимальна сума відшкодування моральної шкоди яка може бути стягнута з страховика відповідно до ліміту складає 2550 грн. Решту позовних вимог потерпілої вважає необґрунтованими.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала що їх автомобіль був припаркований поблизу магазина «Квартал».Коли вони з чоловіком вийшли з магазина та сіли в автомобіль , побачили жінку що рухалась поблизу пішохідного переходу , на пішохідному переході вона не знаходилась, вони стали рухатись з малою швидкістю , автомобіль що їхав позаду них став їх обганяти та виїхав вперед , в цей час відбулось зіткнення , вважає що її транспортний засіб перешкодою в русі автомобілю що рухався позаду не був, зіткнення з її автомобілем сталось після того як автомобіль збивши жінку став гальмувати та маневрувати вправо, в результаті чого вона в’їхала в його задню частину. Після того як сталось ДТП вони вийшли з автомобіля , стали викликати швидку.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав що після того як вони вийшли з магазина та сіли в машину, розпочали рух та їхали зі швидкістю десь 20 км за годину, він не бачив жінку що переходила дорогу, оскільки за кермом була його дружина , а він розмовляв по мобільному телефону , він звернув увагу на дорогу після того як сталось ДТП , стверджував що жінка була поза межами пішохідного переходу метрів 5-10, на це звернули увагу і при огляді місця події слідчі. Вважає що в даному випадку мала місце необережність з її сторони, стверджував що їх транспортний засіб перешкодою в русі автомобілю який скоїв наїзд на потерпілу не був. Коли водій що збив жінку , намагався уникнути удару , взяв вправо , його дружина не зорієнтувалась та сталось зіткнення з їх автомобілем.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала що вона стояла на іншій стороні дороги , обставини до наїзду на жінку пояснити не може , жінка переходила дорогу поза межами пішохідного переходу , рухалась швидкою ходою та йшла не прямо.
Свідок ОСОБА_9 показав в судовому засіданні що він приймав участь в огляді місця події ДТП , згідно відображених в протоколі та на схемі до протоколу огляду місця події ДТП даних , осипу ґрунту та розташування транспортного засобу, він вважає що потерпіла рухалась поза межами пішохідного переходу на відставні близько чотирьох метрів. Коли вони прибули на місце ДТП , потерпіла вже знаходилась в автомобілі швидкої допомоги та зі слів осіб що були на місці він зрозумів що всі речі належні потерпілій були передані їй.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала що вони з чоловіком рухались на автомобілі по вул. Пухова, їх швидкість складала 50-60 кмгод та поблизу магазина вони побачили автомобіль марки Опель який стояв вздовж дороги та на не подавши ніяких сигналів став від’їжджати , її чоловік став об’їжджати вказаний автомобіль , оскільки вони не змогли зупинитись та знизити швидкість так як він розпочав рух раптово та вони помітили це не на великій відстані, в цей час вона помітила жінку яка переходила дорогу навкоси , вона закричала , чоловік здійснив маневр вправо , в цей час в них в’їхав автомобіль марки Опель. Після цього вони з чоловіком вибігли з автомобіля та стали надавати жінці першу медичну допомогу. У потерпілої боліла нога , вона була при свідомості, були викликані співробітники міліції та швидка допомога , в її присутності потерпіла передала ланцюжок знайомій. Після ДТП її чоловік також потрапив до лікарні , вона приходила провідувати його та потерпілу , повністю оплатила їй лікування в лікарні, про що вони мають відповідні докази . Вони були згодні відшкодувати потерпілій і моральну шкоду, однак по закінченню восьмого дня її лікування ,потерпіла попросила 10 тисяч доларів , таких коштів вони не мали, однак вони були готові сплатити їй ще близько 10 тисячі грн., 8 тисяч грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та близько 1 тисячі на реабілітацію. Однак потерпіла на їх пропозицію не погодилась та спілкування між ними припинилось.
Допитана в ході досудового слідства свідок ОСОБА_11 показала, що 14.09.2010 року приблизно о 17 год. 30 хв. вона разом з подругою ОСОБА_12 йшли по вул. Пухова зі сторони вул. Бєлова в напрямку вул. Доценка до зупинки громадського транспорту. Біля кіосків, що по вул. Пухова напроти буд. 140 вона звернула увагу на пішохідний перехід та побачила, що трохи не доходячи до нього легковий автомобіль здійснив наїзд на жінку. З якою швидкістю рухався автомобіль до наїзду, та як рухалась жінка вона не бачила. Контакт відбувся майже на середині проїжджої частини. Чи гальмував автомобіль до наїзду вказати не може, після удару авто рухалось приблизно 3-4 метри. Контакт відбувся передньою лівою частиною автомобіля з лівим боком пішохода. Після зупинки автомобіля з нього вийшли чоловік та жінка, які почали надавати пішоходу допомогу. Хтось викликав швидку та працівників ДАІ (а.с. 39).
В ході проведення досудового слідства свідок ОСОБА_12 показала, що 14.09.2010 року приблизно о 17 год. 30 хв. вона разом з подругою ОСОБА_11 йшли по вул. Пухова зі сторони вул. Бєлова в напрямку вул. Доценка до зупинки громадського транспорту. Біля кіосків, що по вул. Пухова напроти буд. 140 вона звернула увагу на пішохідний перехід та побачила, що за 1,5 м до нього зі сторони буд. 140 проїжджу частину вул. Пухова переходить жінка, яка рухалась в темпі звичайного кроку. По вул. Пухова, в напрямку вул. Бєлова рухалось два легкові автомобілі. В районі пішохідного переходу один з автомобілів почав опереджати інший та здійснив наїзд на жінку. З моменту початку руху до місця контакту жінка пройшла приблизно 4 метри. Швидкість руху автомобіля вказати не може. Автомобіль рухався ближче до середини проїзної частини, оскільки обганяв інший автомобіль. До наїзду автомобіль не гальмував, а вже після контакту почав гальмувати. Після удару автомобіль проїхав ще приблизно 3-4 метри. Контакт відбувся передньою лівою частиною автомобіля з лівим боком пішохода. Після зупинки автомобіля з нього вийшли чоловік та жінка та почали надавати пішоходу допомогу. Хтось викликав швидку та працівників ДАІ (а.с. 40).
Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_13 показав, що 28.10.2010 року його запросили бути присутнім в якості понятого при відтворенні обстановки та обставин дорожньо-транспортної пригоди. На місці пригоди перебували чоловік з жінкою на автомобілі марки «Опель Вектра»та ще один чоловік, який, як йому пояснили, скоїв наїзд на жінку. Також був присутній ще один чоловік в якості понятого. Перед проведенням слідчої дії слідчий повідомив, що трапилась дорожньо-транспортна пригода та буде проводитись відтворення обстановки та обставин дорожньо-транспортної пригоди з метою уточнення показів свідків ДТП. Також їм було повідомлено обов’язок засвідчити зміст і результати відтворення. Після того як було проведено всі заміри, то вони були занесені до протоколу. Всі учасники слідчої дії розписалися у протоколі (а.с. 103).
Викладені обставини інкримінованого підсудному злочину підтверджуються наступними доказами:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.09.2010 року, який був складений в присутності двох понятих та водіїв ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно якого дорожньо-транспортна пригода мала місце в м. Чернігові, по вул. Пухова. Автомобіль Опель Вектра д.н.з. НОМЕР_3 розташовувався передньою частиною в напрямку вул. Бєлова, з правої сторони відносно руху в сторону вул. Бєлова; автомобіль марки Опель Вектра д.н.з. НОМЕР_4 розташовувався позаду автомобіля Опель д.н.з. НОМЕР_3 з правої сторони при русі транспортного засобу в сторону вул. Бєлова (а.с. 3-8);
- схемою до протоколу місця дорожньо-транспортної пригоди, на якій зафіксовано місце пригоди по вул. Пухова в м. Чернігові, зокрема розташування транспортних засобів, напрями руху пішохода та автомобілів, плями бурого кольору схожі на кров, сліди осипу ґрунту (а.с. 9);
- протоколом огляду та перевірки технічного стану автомобіля «Опель Вектра»д.н.з. НОМЕР_4 від 14.09.2010 року, згідно якого у вищевказаного автомобіля маються потертості на передньому бампері з лівої сторони (а.с. 14-15);
- протоколом огляду та перевірки технічного стану автомобіля «Опель Вектра»д.н.з. НОМЕР_3 від 14.09.2010 року, згідно якого у вищевказаного автомобіля маються наступні пошкодження: деформовано передній капот, розбито лобове скло, потертості бруду на капоті (а.с. 16-17);
- висновком судово-медичної експертизи № 1663 від 12.10.2010 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів верхньої третини лівої велико-гомілкової кістки та голівки лівої мало-гомілкової кістки зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми волосяної частини голови, котрі виникли від дії тупих твердих предметів і могли утворитися 14.09.2010 року при ДТП. Закриті переломи верхньої третини лівої велико-гомілкової кістки та голівки лівої мало-гомілкової кістки зі зміщенням, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою розладу здоров»я строком понад 21 день. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематома волосяної частини голови кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, при лабораторному дослідженні крові та сечі на алкоголь у ОСОБА_4 алкоголь не виявлений (а.с. 49-51);
- згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 393 від 09.10.2010 року водій автомобіля «Опель Вектра»д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_5 в даній дорожньо-транспортній ситуації повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 11.1, 11.2, 12.1, 10.1, 13.1, 13.3, 14.2 абз. Г, 14.6 абз. В ПДР України. Виконуючи вказані пункти ОСОБА_5 не повинен був розпочинати обгін попутного автомобіля. Не виконуючи обгін та рухаючись за попутним автомобілем водій ОСОБА_5 мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішохода. Дії водія автомобіля «Опель Вектра»д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_5 знаходяться в причинному зв»язку з ДТП (а.с. 68-72).
Аналізуючи зібрані по справі та дослідженні в судовому засіданні докази у їх сукупності , суд приходить до висновку що пред»явлене підсудному органом досудового слідства обвинувачення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, суд знаходить що дії ОСОБА_5, які виразились в порушенні Правил дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом , що спричинило заподіяння потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень ,підлягають кваліфікації за ст.286 ч.1 КК України.
Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз»ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.
При вирішенні питання про призначення підсудному виду та міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину , що відносить до категорії невеликого ступеню тяжкості та характеризується необережною формою вини, особу підсудного , що вперше притягується до кримінальної відповідальності , виключно позитивно характеризується, приймає до уваги його вік, сімейні та матеріальні обставини, стан здоров"я підсудного, той факт що він є інвалідом третьої групи , має матір пенсіонерку похилого віку та батька інваліда другої групи що мають статус дітей війни, приймає до уваги стан здоров’я його рідних, наявність обставин , що пом"якшують покарання як щире каяття та сприяння розкриттю злочину, добровільне надання потерпілій матеріальної допомоги на її лікування , за відсутністю такої , що його обтяжує , і вважає за можливе призначити йому покарання в вигляді штрафу в межах санкції статті ,що йому інкримінується.
З урахуванням щирого каяття підсудного, даних про його стан здоров"я, віку, інвалідності, того факту що належний йому транспортний засіб слугує йому засобом пересування, а також тих обставин що останній постійно піклується про своїх батьків похилого віку що потребують сторонньої допомоги та проживають окремо в населеному пункті що знаходиться поза межами місця мешкання підсудного та на значній відстані від нього, суд вважає за можливе не застосовувати до підсудного додаткову міру покарання в вигляді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів.
При вирішенні питання про позовні вимоги прокурора про відшкодування затрат пов»язаних з лікуванням потерпілої в умовах стаціонару , суд виходить з вимог ст.93,93 -1 КПК України та даних належно завіреної довідки про понесені закладом охорони здоров»я витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 в ЧМЛ №2 в період з 14.09.2010 року по 24.09.2010 року.
Відповідно до вимог ст. 93-1 КПК України та роз»ясень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року за № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», слідує що кошти витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу
охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або
прокурора в порядку передбаченому ст.93 КПК України з винної особи.
За таких обставин суд вважає що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі фінансового відділу Чернігівської міської ради підлягають задоволенню в повному обсязі , а заявлена в ньому сума - стягненню з підсудного.
При вирішенні питання про позовні вимоги потерпілої - цивільного позивача суд виходить із норм ст.ст.28,50-52 КПК України, ст.22-23, 1187,1192-1194 ЦК України та вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керується роз»ясненнями Постанов Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту а також про адміністративні правопорушення», «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди , заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна»та «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України слідує що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Окрім того відповідно до ст.1193 ч.2 ЦК України слідує що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди , розмір відшкодування зменшується , якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог п.5 Постанови №3 Пленуму Верховного суду від 31.03.1989 року “Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди , заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна ” та Постанови Пленуму Верховного Суду України за №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», слідує що виходячи зі змісту ст.28 КПК України право пред»явлення цивільного позову у кримінальній справі належить особі що зазнала від злочину збитків. Окрім того не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування матеріальної шкоди що не випливають з пред’явленого обвинувачення.
В зв»язку з чим суд вважає що заявлені потерпілою та її представником позовні вимоги про відшкодування вартості ювелірних виробів , протирічить вимогам ст.28 КПК України, окрім того в судовому засіданні не встановлено жодних обставин які б могли свідчити про причинний зв’язок між діями підсудного та втратою потерпілою належних їй ювелірних виробів.
Окрім того відповідно до вимог п.п. 32.8,32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 року з послідуючими змінами та доповненнями слідує що шкода заподіяна пошкодженням або знищенням внаслідок ДТП антикварних речей , виробів із коштовних матеріалів не відшкодовується. До того ж будь –яких документальних даних які б доводили пошкодження або знищення ювелірних виробів в матеріалах кримінальної справи немає. За таких підстав вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст.6 вказаного Закону страховим випадком є подія , внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо –транспортної пригоди яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу внаслідок якого настає цивільно –правова відповідальність особи , відповідальність якої застрахована за договором. Згідно матеріалів справи підсудний ОСОБА_5 застрахував свою цивільну відповідальність згідно Полісу ІІІ – го типу №НОМЕР_5 зі строком дії з 04.05.2010 року по 03.05.2011 року , ліміт відповідальності якої за шкоду заподіяну життю і здоров’ю на одного потерпілого складає 51 тисячу грн. та 35 тис. грн. на відшкодування матеріальної шкоди заподіяної майну потерпілих, та після події ДТП 16.09.2010 року повідомив НАСК «Оранта»про вказану подію.(а.с.120,222)
Відповідно до вимог ст. 23 вказаного Закону , шкодою заподіяною життю та здоров’ю потерпілого у результаті дорожньо –транспортної пригоди в тому числі і моральна шкода є шкода пов’язана з лікуванням потерпілого . Згідно з вимогами ст.24.3 Закону понесені потерпілою витрати повинні бути належно підтвердженні документально необхідними довідками.
Стверджуючи в позовній заяві про заподіяні збитки на придбання ліків на суму 168 грн. 82 коп., потерпілою надано докази на підтвердження вартості їх придбання на суму 169 грн.22 коп., однак в наданій потерпілою виписці –епікриз за №14656 , відсутні дані щодо призначення останній препарату за назвою «мумие»вартістю 57 грн.40 коп., що дає підстави суду вважати що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження лише сума на придбання медичних препаратів в розмірі 111 грн. 82 коп., яка відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за наявності Полісу ІІІ – го типу №НОМЕР_5 про цивільно –правову відповідальність укладеного між підсудним та страховою компанією , підлягає стягненню з НАСК «Оранта», що визнана співвідповідачем по справі.
Проте заявляючи позовні вимоги про відшкодування затрат на реабілітаційний період , вартості майбутньої операції, потерпіла не навела жодних даних щодо вартості вказаних витрат та документальних доказів на їх підтвердження, що дає суду підстави залишити їх без розгляду та не позбавляє права цивільного позивача при наявності понесення додаткових витрат на своє лікування звернутись за захистом своїх прав в порядку цивільного законодавства.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з підсудного збитків на суму 932 грн.80 коп. , пов’язаних з тим що її чоловік ОСОБА_14 був змушений брати відпустки без збереження заробітної плати по догляду за нею , остання не надала суду доказів того що згідно з медичними висновками вона потребувала постійної сторонньої допомоги в зазначенні в позові та довідці дні та що відпустка її чоловіку надавалась виключно для догляду за нею. Відповідно до вимог ст.22 ЦК України право на відшкодування збитків передбачених п.2 вказаної статті що стосується доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) має право особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права. Чоловік потерпілої не є стороною у позовній заяві. Окрім того вказані позовні вимоги не випливають із змісту ст.28 КПК України що регулює питання відшкодування шкоди в кримінальній справі. За таких обставин суд вважає що позовні вимоги потерпілої в цій частині розгляду в кримінальній справі не підлягають.
Окрім того в матеріалах справи та наданих потерпілою доказах відсутні дані щодо вартості заподіяної їй матеріальної шкоди в частині пошкодження одягу. Як слідує із досліджених в судовому засіданні матеріалів виїмки , огляду та долучення до справи в якості речових доказів речей потерпілої ОСОБА_4 в яких вона була одягнена під час наїзду на неї 14.09.2010 року , дані про пошкодження її речей, а саме : туфель жіночих світлого кольору, юбки чорного кольору , бордового піджака, відсутні. (а.с.44-46) Потерпіла та її представник про проведення експертизи щодо визначення суми заподіяних збитків не заявляли. Окрім того виходячи зі змісту поданої потерпілою позовної заяви , остання вимагала відшкодування вартості костюму темно –вишневого кольору що не відповідає змісту протоколу огляду речей від 06.10.2010 року на а.с.45 матеріалів справи. Таким чином суд вважає що сума заподіяних потерпілій матеріальних збитків на суму 900 грн. –вартості одягу та взуття матеріалами справи свого підтвердження не знайшла та задоволенню не підлягає.
Виходячи із вимог ст.ст.49-50 КПК України та роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 року за №13 «Про практику застосування судами законодавства , яким передбачені права потерпілих від злочинів»потерпілий та цивільний позивач мають право мати представника. Виходячи із змісту договору за №66 про надання юридичної допомоги та довідки про сплату потерпілою ОСОБА_4 коштів в сумі 5 000 грн. для захисту її порушених в результаті злочину прав по даній кримінальній справі, суд з метою захисту прав потерпілої вважає за необхідне стягнути вказану суму з підсудного в повному обсязі .(а.с.135, 145)
Згідно з п.п. 6,7,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 25.01.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»слідує що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній особі , права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи із зазначених роз’яснень, суд враховує характер скоєного злочину що характеризується необережною формою вини, його ступінь суспільної небезпечності та тяжкості , що відноситься до категорії невеликого ступеню тяжкості, тяжкість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень , тривалість перебування на лікуванні, характер моральних страждань що зазнала остання в зв’язку з заподіянням їй тілесних ушкоджень, послідуючим лікуванням та реабілітацією, приймає до уваги обставини дорожньо –транспортної пригоди встановлені в судовому засіданні , які свідчать про факт необережної поведінки потерпілої на проїжджій частині , яка рухалась поза межами пішохідного переходу, враховує ті обставини що підсудний добровільно оплатив стаціонарне лікування потерпілої , що свідчить про його щире каяття в скоєному, приймає до уваги суму понесених ним витрат та його матеріальний стан, та вважає що позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
При цьому виходячи із Полісу ІІІ –го типу №НОМЕР_5 та вимог Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає за необхідне стягнути частково суму в 2550 грн. в рахунок відшкодування потерпілій моральної шкоди з НАСК «Оранта», що була визнана співвідповідачем в даній кримінальній справі.
Судові витрати по справі в сумі 1288 грн. 80 коп. , пов’язані з проведенням НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області автотехнічної експертизи відповідно до вимог ст.93 КПК України підлягають стягненню з підсудного на користь держави в повному обсязі. (реквізити а.с. 66)
Речові докази по справі : автомобіль марки Vektra»реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5 - залишити зберігати на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ВДАЇ м. Чернігова –до виконання рішення суду в частині відшкодування заподіяних збитків.(а.с.27); речі потерпілої ОСОБА_4 що зберігаються в камері речових доказів –передати власниці. (а.с.46)
Міру запобіжного заходу щодо підсудного належить залишити без змін - підписку про невиїзд.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
З А С У Д И В :
ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ст.286 ч.1 КК України та призначити йому покарання в вигляді штрафу в сумі 3 600 ( три тисячі шістсот) грн. без позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів.
Позовні вимоги прокурора про відшкодування затрат на лікування потерпілої в умовах стаціонарного лікувального закладу задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі фінансового відділу Чернігівської міської Ради 1616 грн.80 коп.
Позовні вимоги потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди пов’язаної з несенням витрат на правову допомогу та 12 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 17 000 грн..
Стягнути з Національної Акціонерної Страхової Кампанії «ОРАНТА»на користь ОСОБА_4 111 грн. 82 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди пов’язаної з несенням витрат на придбання медичних препаратів та 2 550 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 2661 грн. 82 коп..
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по справі в сумі 1288 грн. 80 коп. , пов’язані з проведенням НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області автотехнічної експертизи. (реквізити а.с. 66)
Речові докази по справі : автомобіль марки Vektra»реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5 залишити зберігати на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ВДАЇ м. Чернігова до виконання рішення суду в частині відшкодування заподіяних збитків.(а.с.27); речі потерпілої ОСОБА_4 що зберігаються в камері речових доказів –передати власниці. (а.с.46)
Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_5 до набрання вироком законної залишити без змін –підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя С.В.Воронцова