ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 22/330 | 24.09.07 |
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Еней"
до Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" технічний департамент
про стягнення 3 408,14 грн.
Суддя Шкурат А.М.
Представники
від позивача Левицька М.І. (дов. б/н від 01.08.2007р.)
від відповідача Павловський О.М. (дов. № 99 від 26.06.2007р.)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Еней” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 3 408,14 грн. основного боргу, збитків від інфляції, пені та трьох процентів річних.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Позивач за накладною № РН-0001408 від 31 серпня 2006 року передав відповідачеві товар на суму 17 151,25 грн., тоді як відповідач свої зобов’язання по оплаті належним чином не виконав, сплативши лише 14 291,76 грн. Отже, станом на дату пред’явлення позову розмір заборгованості за поставлену продукцію становить 2 859,48 грн., а з урахуванням збитків від інфляції, пені та трьох процентів річних розмір заборгованості складає 3 408,14 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав та не надіслав.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з видатковою накладною № РН-0001408 від 31 серпня 2006 року позивач поставив відповідачеві товар – кабель ААБл-10 3*120 на загальну суму 17 151,24 грн. Як вказується у видатковій накладній, замовленням є рахунок-фактура № СФ-001666 від 18 серпня 2006 року.
Як вбачається з платіжного доручення № 2621 від 28 серпня 2006 року відповідач здійснив попередню оплату за кабель згідно з рахунком № 1666 від 18 серпня 2006 року на суму 14 291,76 грн.
Отже, твердження позивача про наявність боргу відповідача за товар, поставлений згідно з видатковою накладною № РН-0001408 від 31 серпня 2006 року, є безпідставним.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 859,48 грн. боргу за товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0001408 від 31 серпня 2006 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи відсутність з боку відповідача неналежного виконання зобов’язання у вигляді прострочення оплати за товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0001408 від 31 серпня 2006 року, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 40,03 грн., та трьох процентів річних в сумі 78,18 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою,
порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Положеннями частини першої статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи відсутність з боку відповідача неналежного виконання зобов’язання у вигляді прострочення оплати за товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0001408 від 31 серпня 2006 року, а також з огляду на відсутність письмового правочину щодо забезпечення зобов’язання з оплати товару пенею, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 430,55 грн. задоволенню не підлягають.
Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 215 (ч.2), 216 (ч.1), 546 (ч.1), 547, 549 (ч.3), 625 (ч.2) ЦК України, ст. 230 (ч.1) ГК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя А.М.Шкурат