Справа №11-176/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клочко
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами Доповідач - Пархоменко
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Пархоменко О. М.,
суддів - Ященка В. А., Крамаренка В. І.,
з участю прокурора - Кравцової Л.М.
засудженого ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією представника потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_3, на вирок Сумського районного суду Сумської області від 21 січня 2011 року яким, -
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець с. Писарівка Сумського району, Сумської області, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1500 грн. витрат за юридичну допомогу.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за скоєння такого злочину.
17 жовтня 2010 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1 і рухаючись по проїзній частині автодороги «Київ-Суми-Юнаківка» в напрямку міста Суми, в районі 346 км порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України і скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в темний час доби керував велосипедом «Україна» і в порушення вимог п.п.6.2, 6.3, 6.7а ПДР України рухався в попутному з автомобілем напрямку по правому краю проїзної частини. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці.
Допущені ОСОБА_1 порушення пункту 12.3 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті.
У поданій апеляції представник потерпілої ОСОБА_3 просить вирок суду в частині призначення покарання та відшкодування моральної шкоди скасувати. Постановити новий вирок, яким призначити більш тяжке покарання за скоєне та призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати автомобілем на певний час та стягнути моральну шкоду в розмірі 70 000 грн..
Апеляція мотивована там, що ОСОБА_1 на протязі тривалого час уникав спілкування з потерпілою, не вибачився, завдану моральну шкоду відшкодував частково. Письмові докази про те, що 17 жовтня 2010 року о 18 год. 30 хв. була погана видимість та за часом наступив темний період доби у справі відсутні. Розмір моральної шкоди, визначеної судом, є незначним та не відповідає тривалим, значним моральним стражданням - незворотною втратою близької людини.
Заслухавши доповідь судді, потерпілу та її представника, які підтримали доводи поданої апеляції, засудженого, який вважав вирок суду законним і обгрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без зміни, апеляцію – без задоволення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому смерть за викладених у вироку обставин, а також правильність кваліфікації його дій в апеляції не оспорюється.
Що стосується призначеної міри покарання, то вона призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України. Із вироку слідує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного – виключно позитивну характеристику, визнання ним своєї вини, те що до кримінальної відповідальності притягується вперше, обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування заподіяної ним моральної та матеріальної шкоди та призначив ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Ураховуючи ці обставини, конкретні обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася, те що злочин скоєно з необережності та відсутність обставин, які обтяжують покарання суд законно та обґрунтовано дійшов до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, прийнявши рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Що стосується визначення розміру відшкодування моральної шкоди, то на думку колегії суддів, і при вирішенні даного питання суд не допустився помилки чи грубого порушення закону.
Потерпілою по справі, донькою загиблого, було заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 70 000 грн.. Суд заявлений позов задовольнив частково, визначив його у розмірі 20 000 грн., а враховуючи, що засуджений добровільно відшкодував частину позову у розмірі 10 000 грн., стягнув із засудженого 10 000 грн..
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначився судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних та фізичних страждань потерпілої, ступіня вини особи, яка завдала моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування судом враховані вимоги розумності і справедливості.
Порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального законів, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок не встановлено.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 21 січня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію представника потерпілої – без задоволення.
СУДДІ:
Пархоменко О. М. Ященко В. А. Крамаренко В. І.