Справа №22-а-1440 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бакланов Р.В.

Код категорії 10.3.1 Суддя-доповідач - Дубровна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Дубровної В. В.,

суддів -  Ведмедь  Н. І.,  Лузан  Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області на постанову  Лебединського районного суду Сумської області від 26 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області (далі –Управління) про зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,

                                                           в с т а н о в и л а:

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 26 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її  на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 травня  по 31 грудня 2008 року, а також з 01 січня 2009 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

        В іншій частині – у задоволенні позову відмовлено.

        Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – частковій зміні.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції  вірно виходив з наявності порушення прав позивачки.

Колегія суддів  знаходить висновок суду законним та обґрунтованим.

Позивачка має статус дитини війни.

Згідно  ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та у 2009 році мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачки у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

           Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

           Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки  іншого розміру  такої пенсії законодавством не передбачено.

          Не заслуговують на увагу  доводи  апелянта щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, оскільки, згідно ч. 2  ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування” нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

           Згідно ч.2 ст. 87 Закону України  „Про пенсійне забезпечення”, на підставі якого призначено пенсію позивачці , суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за  минулий  без обмеження будь-яким строком.

          Однак, вирішуючи спір та зобов’язуючи відповідача здійснити нарахування підвищення пенсії позивачці у 2009 році відповідно до вимог ст. 6 Закону, суд першої інстанції не визначив кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок, з чим погодитись не можливо. Порушене право підлягає захисту з визначенням строку кінцевого перерахунку допомоги як дитині війни, яким є дата постановлення судового рішення судом першої інстанції – 26 листопада 2009 року.

          Відповідно до ст. 201 КАС України  підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалена у справі постанова підлягає зміні.

           Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 201, 205, 207  КАС України, Законом України „Про внесення змін  до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатам», колегія суддів,

                                                                 п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу  управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області частково задовольнити.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 26 листопада 2009 року у даній справі змінити, виклавши її резолютивну частину у такій редакції:

«Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її  на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 травня  по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік, починаючи з 01 січня 2009 року по 26 листопада 2009 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

Постанова суду набирає законної сили  через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу  може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо  до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -