ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2007 р. | Справа № А-10/289 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.
При секретарях судового засідання: Нестеренко А.В., Ковалюк С.Я.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів
76007, м. Івано-Франківськ, вул. Гуцульська, 9
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Галичцукор»
с. Задністрянське, вул. Заводська, 1 Галицького району
про: стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 9318 грн. 75 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Юхменко Д.М..- представник,(довіреність № 04-28/68 від 23.01.07р.)
Магас А.В. - представник, (довіреність № 17/87 від 24.10.07р.)
від відповідача:Гайван Х.З. - юрисконсульт, (довіреність № 17/87 від 24.10.07р.);
в с т а н о в и в:
Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено вимогу про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 9318 грн. 75 коп.
Представник позивача позов підтримує, мотивуючи його невиконанням відповідачем нормативу з працевлаштування інвалідів у 2006р. відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Представник відповідача позов заперечує, вказуючи на те, що згідно з ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.03р. порушена справа № Б-16/289 про банкрутство ВАТ «Галичцукор»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію, не нараховується неустойка ( штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань і зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), в зв»язку з чим застосування та стягнення адміністративно-господарської санкції суб»єктом владних повноважень вважає неправомірним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив, що стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року N 875-XII (далі-Закону), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлює норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ч.1 ст.19 Закону).
Статтею 20 цього ж Закону передбачено відповідальність підприємств (об'єднань), установ і організацій за недотримання нормативу з працевлашування інвалідів у вигляді обов»язку сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до п.п. 2.3.п. 2 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 N 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30 травня 2007 р. за N 552/13819, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 N 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, норматив для працевлаштування інвалідів у 2006 році становив одну особу , але фактично не інваліди не були працевлаштовані, як і не були сплачені санкції за недотримання нормативу.
Проте, суд не вбачає підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Згідно з ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.03р. порушена справа № Б-16/289 про банкрутство ВАТ «Галичцукор»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно постановою господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.07р., Відкрите акціонерне товариства «Галичцукор»визнано банкрутом та введено ліквідаційну процедуру щодо боржника .
Відповідно до ч. 4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
В силу зазначеної норми Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З наведеної норми Закону випливає, що основне завдання мораторію полягає як в зупиненні виконання боржником грошових зобов»язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію (конкурсна заборгованість), так і в забороні інших стягнень відповідно до законодавства, а також в зупиненні нарахування неустойки (штрафу,пені), застосування інших санкцій за невиконання чи то неналежне виконання грошових зобов»язань. Заявлена до стягнення сума є санкцією за порушення зобов»язання з працевлаштування інвалідів в 2006р., тобто за період коли діяв мораторій.
За таких обставин та норм Закону, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 94, 158, 160, 186, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Постанова складена у повному обсязі 18.12.2007 року
Внесено в АС «Діловодство суду»
помічник судді Кузишин У.Б.