Справа № 1-2/11                        

                                                          В И Р О К

                                           І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

          15 березня 2011 року  Іваничівський районний суд Волинської області

          в складі : головуючого-судді                            Шумського А.А.

           за участю: секретаря                                        Вишневської Л.Л.

                              прокурора                                       Герасимчук Л.Р.

                              захисників                                       ОСОБА_1

                                                                                        ОСОБА_2

                              потерпілих                                       ОСОБА_3

                                                                                        ОСОБА_4

                              представника потерпілого             ОСОБА_5

                              представника УМВС України у Волинській області    

                                                                                        Бутейка М.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі справу про обвинувачення ОСОБА_7 –ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Підбереззя Горохівського району Волинської області, українця, громадянина України, освіта вища, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського РВ УМВС України у Волинській області, одружений,  має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого,

          у вчиненні   злочинів,  передбачених ст.  ст.  365 ч. 2, 386 КК України ; -

ОСОБА_8 –ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя смт. Мар’янівка Горохівського району Волинської області, українця, громадянина України, освіта вища, оперуповноваженого карного розшуку Горохівського РВ УМВС України у Волинській області, розлученого, раніше не судимого,

          у вчиненні   злочинів,  передбачених ст.  ст.  365 ч. 2, 366 ч. 1 КК України ; -

ОСОБА_9 –ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, дільничого інспектора сектору дільничих інспекторів міліції Горохівського РВ УМВС України у Волинській області, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей , раніше не судимого,

          у вчиненні   злочинів,  передбачених ст.  ст.  364 ч. 3, 366 ч. 1, 396  КК України ; -

                                                      В С Т А Н О В И В :

        03 березня 2009 року, приблизно о 18 год. в приміщенні службового кабінету № 12 Горохівського РВ УМВС України у Волинській області, ОСОБА_7 старший оперуповноважений сектору карного розшуку Горохівського РВ УМВС України, будучи представником влади, тобто службовою особою, явно вийшов за межі наданих йому повноважень передбачених ст. .ст. 12, 13, 14 Закону України «Про міліцію», діючи умисно, з метою отримання від ОСОБА_3 зізнавальних пояснень про нібито викрадення ним матеріальних цінностей.

         Зокрема, ОСОБА_7 безпідставно застосував фізичне насильство щодо ОСОБА_3 нанісши останньому удар торцем гумової палиці ПГ-73, а після цього удар кулаком у ліву ділянку тулуба, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді переломів 4,5,6,7 ребер з ліва по лопатковій лінії зі зміщенням відломків на ј поперечника кістки без ознак консолідації. Зазначеними діями ОСОБА_7 заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом конституційним правам та свободам потерпілого, щодо поваги до його гідності та особистої недоторканості.  

        Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оперуповноважений карного розшуку Горохівського РВ УМВС України будучи представниками влади, тобто службовими особами діючи умисно, спільно з єдиною метою отримання зізнавальних пояснень про викрадення мобільного телефону ОСОБА_4 в період часу з 23 год. 22 липня по 1 год. 23 липня 2009 року в приміщенні службового кабінету № 3  Горохівського РВ УМВС України у Волинській області явно вийшли за межі наданих їм повноважень, як працівникам міліції та застосовуючи фізичне та психологічне насильство щодо ОСОБА_4  нанесли останньому ряд ударів руками, ногами та спеціальним засобом, гумовою полицею ПГ-73, в різні ділянки тіла, спричинивши при цьому йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Підсудні в даний час також обзивали потерпілого  нецензурними словами. Зазначеними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом конституційним правам та свободам потерпілого, щодо поваги до його гідності та особистої недоторканості.  

             Після того, як 8 жовтня 2009 року прокуратурою Волинської області було порушено кримінальну справу за фактом застосування фізичного насильства щодо ОСОБА_4 ОСОБА_7 вчинив ряд протиправних дій, які виразились в умисному перешкоджанні з’явленню потерпілого до органів досудового слідства, примушування його до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань, погрожуючи розголошенням відомостей, що будуть ганьбити потерпілого.

              ОСОБА_8, будучи службовою особою, в своєму службовому кабінеті з метою створення штучних доказів непричетності його та ОСОБА_7 до вчиненого спільно злочину 4.08.2009 року склав завідомо неправдивий документ –пояснення ОСОБА_4 внісши у даний документ завідомо неправдиві відомості.

             В період часу з 27 липня 2009 року по 4 серпня 2009 року ОСОБА_9, будучи дільничим інспектором Горохівського РВ УМВС України у Волинській області,  проводив перевірку повідомлення за № 60 із Горохівської районної лікарні про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 і склав завідомо неправдиві документи,  а саме: пояснення ОСОБА_10  та ОСОБА_11,   внісши у них завідомо неправдиві відомості. Після чого ОСОБА_9 у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 від 4 серпня 2009 року посилався на зазначені пояснення, як доказову базу.                       

           В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 своєї вини у інкримінованих йому злочинах не визнав та пояснив суду, що у кабінет до ОСОБА_12 він заходив на його прохання, допомагав скласти схему статистики. У кабінеті були крім ОСОБА_12 ОСОБА_13 і ОСОБА_14 Один на один із ОСОБА_3 у кабінеті він не лишався та фізичну силу до нього не застосовував. Ніхто із допитаних в якості свідків працівників міліції не підтвердили заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 Процедура впізнання особи із потерпілим була проведена таким чином, що ОСОБА_3 не міг його не впізнати, адже були представлені для впізнання три невідомих особи жителі м. Луцька і один він - житель Горохівського району.   

          Що стосується ОСОБА_4 то 22.07.2009 року він був у складі оперативної групи, як представник керівництва та готував документи до перевірки. Разом із ОСОБА_8 після закінчення роботи заходив у кабінет до дізнавача ОСОБА_15, який розповів про обставини справи, пов’язані із затриманням ОСОБА_4 Після того ОСОБА_15 та він вийшли у чергову частину, а коли за п’ять хвилин повернувся, то побачив, що ОСОБА_8 і ОСОБА_4 шарпалися і він розборонив їх. Потім ОСОБА_8 повів ОСОБА_4 до умивальника. Після того, як вони повернулись, повернувся дізнавач і продовжив відбирати пояснення від ОСОБА_4, а вони із ОСОБА_8 пішли.

              27.07.2009 року до підсудного прийшла мати ОСОБА_4, оскільки знає його особисто  із претензіями, що він побив її сина. З метою з’ясування чому поширюються такі чутки, ходив із ОСОБА_8 у лікарню до потерпілого  і хотів, щоб ОСОБА_8 все залагодив. У лікарні ОСОБА_4 в присутності своєї матері сказав, що претензій до нього ніяких немає. Ніяких коштів ОСОБА_4 він не давав.

            Дій по перешкоджанню з’явлення ОСОБА_4 до органів прокуратури чи міліції він не чинив, навпаки ОСОБА_4 у присутності свідка ОСОБА_16  вимагав у нього кошти у розмірі 1000 дол. США погрожуючи якимись паперами. Стосунки у підсудного із потерпілим неприязні через виконання ним своїх службових обов’язків. ОСОБА_4 є особою, яка двічі притягувалась до кримінальної відповідальності, а підсудний проводив оперативні дії по його розшуку. Крім того, був випадок коли підсудний виявивши, що ОСОБА_4 керує автобусом в стані алкогольного сп’яніння, викликав працівників ДАІ в результаті чого ОСОБА_4 був позбавлений посвідчення водія. З метою отримання коштів від підсудного ОСОБА_4 також неодноразово телефонував до нього та вимагав гроші.

               Показання ОСОБА_7 спростовуються сукупністю здобутих і досліджених в судовому засіданні доказів.

                Так, потерпілий ОСОБА_3 показав суду, що 3 березня 2009 року  в обідню пору у супроводі начальника Горохівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_17та інспектора ОСОБА_12  він був доставлений у Горохівський райвідділ міліції у кабінет до ОСОБА_12 із магазину «Ритуал». При собі у сумці він мав праску та машинку для стрижки волосся. У нього запитували де він взяв зазначені речі. Потерпілий пояснював, що п’ять речей включаючи і зазначені  він придбав за зниженою ціною у селі Квасів Горохівського району.

               За час, доки він був у кабінеті ОСОБА_12, в кабінет заходило багато працівників міліції, частину з яких, потерпілий знав так як проживає поблизу Горохівського РВ УМВС, а саме ОСОБА_18 та ОСОБА_19 У кабінет до ОСОБА_12 заходив також ОСОБА_7, якого на той момент потерпілий не знав. Поводив себе він агресивно, коли ОСОБА_12 виходив  на деякий час із кабінету, то підсудний виражався нецензурними словами, погрожував йому фізичною розправою, вимагав зізнатися де він взяв ті речі. У присутності ОСОБА_12, якому потерпілий продовжував давати пояснення з приводу купівлі речей, ОСОБА_7 взяв гумовий кийок, обійшов навколо столу до ОСОБА_3 і вдарив його торцем кийка у лівий бік грудної клітки. Після цього повторно наніс удар в теж місце кулаком правої руки. Потерпілий відчув хрускіт та різкий біль у грудях. Через деякий час задзвонив його мобільний телефон, він взяв його зі столу ОСОБА_12 і сказав дружині, що він у міліції. За 5 хвилин прийшла дружина із сином у кабінет до ОСОБА_12, а ще через деякий час потерпілий разом із дружиною та сином пішли додому.

                 Потерпілий в судовому засіданні уточнив, що ОСОБА_7 він упізнав у приміщенні прокуратури Волинської області по шраму на обличчі та його зовнішньому вигляді –круглолиций, чорнявий з червоним обличчям.

              Об’єктивність показань потерпілого ОСОБА_3 стверджується показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які показали, що 3 березня 2011 року вони знали, що батько приїхав із села у м. Горохів і тривалий час не заходив додому. Після 18 год. по мобільному телефону вони дізнались, що ОСОБА_3 знаходиться у міліції. Прийшовши туди за кілька хвилин, вони у 12 кабінеті міліції побачили потерпілого, який сидів похилившись та тримався за лівий бік. Він підтвердив твердження дружини, що «вже взяв»і сказав, що до нього бралося двоє. Після розмови із начальником міліції забрали потерпілого та пішли додому.

              А свідок ОСОБА_21 додатково показав, що виходячи із райвідділу чув як ОСОБА_7 розповідав іншим працівникам міліції, що він «трохи дав»потерпілому.  

               Свідок ОСОБА_22 суду показав, що 3 березня 2009 року він зустрів батька на сходах їхнього будинку, коли його вели із міліції мати та брат, а батько був зігнутий і тримався за лівий бік. У нього був змінений вираз та колір обличчя, він жалівся, що його побили у міліції. До того, батько скаржився на стан здоров’я, а саме, на тиск та болі у серці, але ніколи не скаржився на болі в грудній клітці. Свідок намагався відправити потерпілого в лікарню ще вночі, викликавши швидку допомогу, але за наполяганням останнього в лікарню пішли на наступний день. Після зняття рентгентзнімку його госпіталізували. Самопочуття його зранку було настільки погане, що він самостійно не міг поголитися.

            Із показань свідка ОСОБА_12 на той момент капітана міліції вбачається, що він разом із начальником міліції ОСОБА_17 отримавши інформацію, що в магазині «Ритуал»особа пропонує речі по занижених цінах вийшли на місце події і запропонували  ОСОБА_3 пройти у райвідділ. По дорозі у райвідділ ОСОБА_3 скаржився на загальний стан здоров’я, але сумку із речами ніс сам і за зовнішніми ознаками був здоровий.  За вказівкою начальника міліції він у своєму службовому кабінеті відбирав пояснення у ОСОБА_3 з приводу того, де він взяв наявні речі, які були у нього в пакеті.  За час опитування ОСОБА_23 до нього в кабінет заходили працівники міліції ОСОБА_24, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_7 ОСОБА_7 допомагав йому складати орієнтування по вказаному епізоду. Спільно із ОСОБА_7 вони проводили перехресний допит. На приставному столику за яким сидів ОСОБА_3 лежала сумка із спецзасобами. Свідок не виходив із свого кабінету, коли був присутній у ньому ОСОБА_7 і не бачив, щоб ОСОБА_7 наносив йому тілесні ушкодження. Разом з тим, свідок не ствердив однозначно що підсудний ОСОБА_7 не бив потерпілого ОСОБА_3, що є побічним доказом, який стверджує можливість заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому підсудним.

               Свідок ОСОБА_25 ствердила, що до 8 березня  їхала із потерпілим в автобусі, і він не жалівся їй на стан свого здоров’я, бачила, як він заходив у магазин ритуальних послуг. Ввечері назад разом не повертались. Пізніше з його слів дізналась, що він лежав у лікарні та що його побили працівники міліції.

             Свідок ОСОБА_26 показала суду, що це вона повідомила начальнику міліції, що потерпілий має намір продати речі за заниженими цінами.

           Свідки працівники міліції ОСОБА_17, ОСОБА_27, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили, що бачили ОСОБА_3 у кабінеті ОСОБА_12 і ніхто з них не був у кабінеті разом із ОСОБА_7

           Свідок ОСОБА_28 показав суду, що він проводив огляд ОСОБА_3 у поліклініці 4 березня 2009 року та проводив його лікування у відділені

травматології. ОСОБА_3 повідомив, що травму отримав 3.03.2009 року його тоді побили працівники міліції. Про те, що були зломані ребра, йому як спеціалісту було видно візуально і це підтвердилось при обстеженні пальпаторно. Після аналізів рентгентзнімків ОСОБА_3 від 4.03.2009 року та 19.03.2009 року у Волинській обласній клінічній лікарні було встановлено, що на них відмічаються переломи 4,5,6,7 ребер зліва по лопатковій лінії зі зміщенням відломків на ј поперечника кістки без ознак консолідації. Потерпілий пройшов повний курс лікування. Свідок уточнив, що при зазначених тілесних ушкодженнях біль з кожним днем наростає і нести у руці будь-які речі в такому випадку неможливо.

           Із показань свідка ОСОБА_29 вбачається, що він проводив рентгенологічне дослідження потерпілого і було встановлено  перелом чотирьох ребер. Розбіжності між першим та другим знімком пояснюються тим, що перший знімок було зроблено неякісно, було допущено зміщення по вертикалі і таким чином не належно вказано порядок зломаних ребер. Уточнив, що переломи ребер у людини від удару не обо’язково можуть мати місце в районі удару, а дуже часто навпаки у протилежному місці за принципами протидії.  

        Із висновку експерта № 117 (а.с. 176-177 Том 1), повторного висновку експерта № 170 (а.с.257-258 Том 1) та пояснення   Кифорука В.І. в вбачається, що ОСОБА_3 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження. Виникнення перелому ребер може утворитись внаслідок удару торцем гумової палиці, рукою, зжатою в кулак, при цьому виникнення переломів ребер могло виникнути як в кожному, окремо взятому випадку, так  і в комбінованому випадку дії сили.

        Додатково експерт Кифорука В.І. підтвердив, що він двічі проводив експертизу відносно ОСОБА_3 для встановлення ступеня важкості тілесних ушкоджень на підставі медичної документації. У першому випадку лікар рентгенолог вказав, що були пошкоджені 2,3,4,5 ребра по аскілярній лінії. У другому випадку дослідження проводились Волинською обласною клінічною лікарнею де було зазначено, що пошкоджене 4,5,6,7 ребер зліва по лопатковій лінії. У кожному конкретному випадку заподіяні тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості. Далі експерт пояснив, що йому неодноразово задавалися питання про можливість заподіяння зазначених ушкоджень у спосіб та час вказаних у  матеріалах справи. Він увесь час відповідає, що теоретично це можливо за умови, якщо палицею зламати одне ребро, а кулаком інші. Беручи до уваги, що ребра мають дугообразну форму можливий також перелом не в місці удару. А за правилами протидії, тобто з переду або ззаду, а швидше у всіх трьох місцях. Розбіжність між описами рентгентзнімків настільки велика, що експерт пропонував слідчому провести ще одну комісійну експертизу на підставі ще одного рентгентзнімку.

               Із протоколу пред’явлення особи для впізнання та фототаблиць до нього (а.с.67-72 Том 2 ) вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 в присутності понятих належно впізнав особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження у приміщенні Горохівського РВ УМВС України у Волинській області.

             Із протоколу  пред’явлення особи для впізнання та фототаблиць до нього свідку ОСОБА_21 (а.с. 73-78 Том 2) вбачається, що свідок належно впізнав особу, яка 3.03.2009 року в приміщенні Горохівського РВ УМВС України у Волинській області сказала фразу «той не хотів нічого говорити, то я мусив йому дати».

            На підставі досліджених доказів суд приходить до висновку про належне доведення вчинення злочину ОСОБА_7 передбаченого ст.. 365 ч. 2 КК України по епізоду де потерпілим є ОСОБА_3  

           Винність підсудного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в скоєнні злочину передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України в епізоді де потерпілим є ОСОБА_4 стверджується показаннями підсудного ОСОБА_8, який пояснив, що 22 липня 2009 року він був на роботі. Спільно із ОСОБА_7 зайшли у кабінет № 3 де дізнавач опитував ОСОБА_4 і він намагався допомогти відібрати пояснення дізнавачу. Коли із кабінету дізнавач вийшов, то між ним та потерпілим виник словесний конфлікт при з’ясуванні де пропав мобільний телефон в результаті чого він наніс йому кілька ударів рукою і коли потерпілий впав, ще два рази копнув. Після цього він відвів ОСОБА_4 до умивальника де останній вмився. Підсудний, усвідомлює, що його дії носять неправомірний характер і щиро розкаюється у вчиненому.

             Твердження підсудного ОСОБА_7 про те, що він не був присутнім і не приймав участі у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_4 спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_8, який не підтвердив його показання про те, що ОСОБА_7 його із ОСОБА_4 розбороняв в положенні стоячи,  коли вони шарпались, та показаннями потерпілого.

               Зокрема ОСОБА_4 показав суду, що приблизно о 23 год. він був доставлений у Горохівський РВ УМВС для з’ясування, де пропав мобільний телефон ОСОБА_31 Опитування проводив дізнавач  ОСОБА_15 В цей час до кабінету зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а дізнавач через кілька хвилин  вийшов із кабінету.     ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали вимагати у брутальній формі, щоб потерпілий зізнався, що він викрав мобільний телефон, погрожували фізичною розправою, обзивали нецензурними словами.      Коли потерпілий відмовився, то підсудні разом нанесли ряд ударів по голові, тулубу та ногах. При цьому потерпілий стверджує, що він бачив, як ОСОБА_7 гумовим кийком вдарив його по голові, а судячи по частоті ударів він впевнений, що в той час коли він лежав на підлозі, то копали його двоє. Потім ОСОБА_8 завів його до умивальника де він змив кров з обличчя та рук. Після того, ОСОБА_8 дав потерпілому 50 грн., сказав, щоб він їхав додому і на наступний день прийшов в 11 год. Тоді ОСОБА_4 пішов до друзів, які чекали його за метрів 200 від райвідділу у барі. Там він сказав ОСОБА_32, що його побили в міліції і той допоміг йому потрапити в лікарню. Лікар оглянув його і сказав прийти на наступний день в поліклініку. 23 липня 2009 року його поклали на стаціонарне лікування в лікарню.

            Правдивість показань потерпілого стверджується показаннями свідка ОСОБА_32, який підтвердив, що чекав ОСОБА_4 у барі «Ілідіум», доки той не прийшов з міліції.  На прохання ОСОБА_4 попросив знайомого, щоб їх відвезли у лікарню.

           Із показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що він відбирав пояснення у ОСОБА_4 в приміщенні кабінету № 3 з приводу пропажі телефону у ОСОБА_31 До нього в кабінет заходили ОСОБА_7 та  ОСОБА_8, а він в той час піднімався у свій кабінет, щоб взяти бумагу. Після чого, він завершив відібрання пояснень у ОСОБА_4, які той підписав власноручно і відпустив його. Ніяких тілесних ушкоджень на обличчі у ОСОБА_4 не було видно.

           Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_15 в тій частині, що він продовжував відбирати пояснення після виходу з кабінету, оскільки вони спростовуються його протоколом допиту в приміщенні Волинської обласної прокуратури від 14 травня 2010 року (а.с. 252-254 Том 4) та показаннями потерпілого.

           Із пояснення ОСОБА_4 від 23.07.2009 року відібраного ОСОБА_15, яке міститься у 3 Томі (а.с. 60 ) вбачається, що пояснення відібране повністю, а на поясненні міститься пляма бурого кольору.  

           Із висновку експерта № 8 від 16.02.2010 року (а.с. 228-231 Том 3) вбачається, що кров виявлена на наданому на дослідження аркуші паперу із поясненням ОСОБА_4 може походити від ОСОБА_4

          Свідок ОСОБА_33 показала суду, що про факт побиття син їй не говорив нічого, про те, що він лягає у лікарню через побиття його ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вона дізналася від сторонніх людей. Вона ходила до начальника міліції і останній у її присутності зобов’язав їх піти в лікарню. Кошти від них не брала, а взяли тільки ліки, які приніс ОСОБА_8 Свідок бачила, які тілесні ушкодження були у сина: це були сліди ударів від палиці на голові, руках та ногах.

         Свідок  ОСОБА_34 показала суду, що особисто побачила брата лише 24.07.2009 року коли він поступив у неврологічне відділення. У нього була гематома під оком та в районі волосяного покриву було розсічення голови, синці та садна в районі грудної клітки, руках та ногах. Було встановлено діагноз струс головного мозку і він проходив курс лікування 10 днів. Він їй особисто розповідав, що його побили працівники міліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вона дала ОСОБА_8 перелік ліків призначених лікарем для лікування ОСОБА_4, які той їх приніс.

            Із висновку експерта № 269 (а.с.101-102 Том 3) та пояснення експерта в судовому засіданні вбачається, що виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_4 по ступені тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я. Отримати зазначені ушкодження при падінні експерт не вбачає можливим.

            Протокол відтворення обстановки та обставин події та фототаблиці до нього ( а. с. 53- 80 Том 4) із потерпілим ОСОБА_4 підтверджує правдивість показань потерпілого, а з фототаблиць вбачається, як потерпілий вільно та самостійно вказує місце події та спосіб скоєння злочину.

            Свідок ОСОБА_35 підтвердив той факт, що ОСОБА_8 приносив потерпілому ліки.

            На підставі досліджених судом доказів, суд вважає належно доведеним скоєння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочину скоєного спільно передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України у зазначеному епізоді.

            Крім того, ОСОБА_8 повністю визнав себе винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України і пояснив суду, що 4 серпня 2009 року до нього на роботу у райвідділ прийшов ОСОБА_4 і він у нього відібрав пояснення про нібито падіння ним 24 липня 2009 року у вечірній час на сходах, що біля АЗС «ВОГ»в стані алкогольного сп’яніння, а також продиктував текст заяви про припинення розгляду письмового повідомлення із Горохівської ЦРЛ. Відібране пояснення та заяву ОСОБА_8 передав у чергову частину для приєднання до матеріалів перевірки.

            Правдивість показань підсудного стверджує потерпілий ОСОБА_4, який пояснив, що на підставі домовленостей із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 він зайшов 4 серпня до ОСОБА_7 і той дав йому 750 грн., а перед ти отримав від ОСОБА_7 1250 грн. Після передачі коштів ОСОБА_7 направив його до ОСОБА_8 для написання пояснення.

              Пояснення виготовлене ОСОБА_8 та заява ОСОБА_4 міститься у матеріалах справи (а.с.131,134 Том 3).

              Винність ОСОБА_7 у перешкоджанні з’явленню потерпілому до органів досудового слідства, стверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4 та матеріалами справи.   

               Так ОСОБА_4 показав суду, що після того, як він написав заяву у службу безпеки та прокуратуру  Горохівського району, ОСОБА_7 29 жовтня 2010 року автомобілем приїжджав до нього додому і пропонував поговорити. Вони їздили у бар «Хутірок», там підсудний запропонував ОСОБА_4 відмовитись від дачі пояснень і написати заяву, що той не має до них ніяких претензій. Якщо він цього не зробить, то про нього можуть бути поширені неправдиві відомості, або у нього можуть знайти наркотики. Крім того, на його мобільний телефон неодноразово дзвонили невідомі особи, які погрожували йому. ОСОБА_7 запропонував написати заяву про те, що він оговорив працівників міліції і дав йому текст зазначеної заяви. Зазначену заяву він підписав та після того власноручно переписав. Зазначені заяви віддав ОСОБА_7 Вказані заяви містяться у матеріалах справи (Том 1 а.с. 23-24).

               Суд не бере до уваги показів свідка ОСОБА_16 та ОСОБА_36 оскільки клопотання про допит зазначених свідків підсудним ОСОБА_7  було заявлено через півтора року після події, під час розгляду справи, коли підсудний заслухав пояснення потерпілих і при цьому продовжував виконувати обов’язки старшого інспектора карного розшуку Горохівського РВ УМВС України у Волинській області.

            ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та пояснив суду, що після виходу із короткотермінової відпустки у зв’язку з народженням сина йому в черговій частині відразу дали кілька матеріалів для перевірки, в тому числі і рапорт оперативного чергового Горохівського РВ УМВС України  про те, що у приймальне відділення  Горохівської ЦРЛ було доставлено ОСОБА_4 з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку та забійна рана голови для з’ясування обставин отримання тілесних ушкоджень. Для з’ясування обставин справи він разом із своїм помічником пішли у Горохівську лікарню, де зустріли лікуючого лікаря ОСОБА_4 ОСОБА_9 доручив помічнику відібрати пояснення у лікаря з приводу зазначених тілесних ушкоджень, а сам пішов шукати потерпілого. Однак в той день, потерпілого він не знайшов. На наступний день потерпілий відмовився від дачі пояснень і сказав при цьому, що він сам пізніше зайде і напише. Через кілька днів із чергової частини йому передали пояснення ОСОБА_4 та його заяву. Оскільки керівництво райвідділу вимагало по кожному матеріалу перевірки відібрання не менше трьох пояснень у очевидців він вирішив відібрати пояснення у знайомих. Він виготовив пояснення від імені ОСОБА_10 та  ОСОБА_11 та попросив їх підписати. При цьому підсудний уточнив, що ОСОБА_10 увесь час стверджував, що він бачив падіння невідомої особи на сходах.

             Підсудний усвідомлює в даний момент, що можливо він формально віднісся до перевірки, необхідно було призначити обстеження у експерта, однак на той момент у зв’язку із зайнятістю він вважав, що цього робити не треба.

            Об’єктивність показань підсудного стверджується показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та самим відмовним матеріалом.

          Так, ОСОБА_4 показав, що порадившись із ОСОБА_8 він вирішив ОСОБА_9 пояснень не давати і сказав, щоб той до нього не ходив.

             Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав суду, що на початку серпня він разом із ОСОБА_11 були у Горохівському райвідділі по інших справах. Коли вийшов на вулицю, ОСОБА_9 через вікно попросив його зайти. Він запитував чи дійсно свідок бачив, як хтось падав на сходах. Свідок підтвердив, що такий факт був. Свідок не може стверджувати, що це був ОСОБА_4 і що це було 22 чи 23 липня 2009 року, зазначену подію вони бачили мінімум два тижні до того. ОСОБА_9 написав пояснення і він не дивлячись на дату   та не читаючи його  підписав.

           Аналогічне пояснення підписав і ОСОБА_11, який дуже поспішав і спитав тільки чи йому за це нічого не буде.

           Із оголошених в судовому засіданні  показань ОСОБА_11, який в даний час перебуває за межами України вбачається, що він підписував пояснення на пропозицію ОСОБА_9, яке було вже виготовлене на момент заходу в кабінет.  ОСОБА_9 запевнив, що все нормально і нічого злочинного в цьому немає. (а.с. 282-284 Том 3).

             Із відмовного матеріалу № 487, що міститься на аркушах справи 126-135 Том 3 вбачається, що ОСОБА_9 власноручно відібрав пояснення у ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та виготовив постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

                Органи дізнання та досудового слідства кваліфікували дії ОСОБА_9 крім того, ще і за ст. ч. 3 ст. 364  та ст. 396 КК України на підставі таких кваліфікуючих ознак зловживання владою або службовим становищем в інтересах третіх осіб в супереч інтересам служби вчинене працівником правоохоронного органу, а також заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.

                  Однак, в судовому засіданні не було здобуто жодного доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_9 достеменно знав, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 заподіяли працівники міліції. Так, підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 показали суду, що  із ОСОБА_9 по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не спілкувались і з будь-якими проханнями не звертались. А ОСОБА_8 уточнив, що пояснення та заяву ОСОБА_4 здав у чергову частину. Із копії наказу № 215 від 20 липня 2009 року по Горохівському РВ УМВС вбачається, що йому дійсно була надана часткова відпустка за 2009 рік терміном 7 календарних днів. Кримінальна справа по даному факту була порушена лише 29 жовтня 2009 року. Крім того, виготовлена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи потребує обов’язкового затвердження керівним складом, оскільки лише після затвердження вона набирає законної сили.  А тому, за вказаними статтями ОСОБА_9 слід виправдати.

               Не знайшли свого ствердження в судовому засіданні такі обтяжуючі обставини щодо дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як вчинення злочину передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України  групою осіб за попередньою змовою, та в стані алкогольного сп’яніння, а тому вказані обтяжуючі обставини суд виключає із обвинувачення.

                Аналізуючи всі зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 будучи службовою особою двічі перший раз самостійно по відношенню до потерпілого ОСОБА_3, а другий раз із ОСОБА_8, який також був службовою особою по відношенню до потерпілого ОСОБА_4 перевищили свої службові повноваження, які супроводжувались насильством, ображали особисту гідність потерпілих та заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілих і кваліфікує їхні дії за ст. 365 ч. 2 КК України.  

            Крім того, ОСОБА_8 вчинив службове підроблення, що виразилось у складанні завідомо неправдивого офіційного документу та внесення до даного документу завідомо неправдивих відомостей, дані дії суд кваліфікує за ст. 366 ч. 1КК України.

                ОСОБА_7 крім того, перешкоджав з’явленню потерпілого ОСОБА_4 до органів досудового слідства, погрожуючи розголошенням відомостей, що його ганьблять чим скоїв злочин передбачений ст. 386 КК України.  

               ОСОБА_9 будучи службовою особою склав два завідомо неправдиві офіційні документи та вніс до вказаних документів завідомо неправдиві дані чим скоїв злочин передбачений ст. 366 ч. 1 КК України.

                 При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, те, що злочин передбачений ст. 365 ч. 2 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, а решта до злочинів невеликої тяжкості.  

                По місцю проживання та праці підсудні характеризуються позитивно. У ОСОБА_7 на утриманні одна малолітня дитина, а у ОСОБА_9 дві малолітні дитини.

                 До кримінальної відповідальності підсудні притягуються вперше.

                 Обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_7 згідно ст.. 66 КК України суд не вбачає.

                До обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_9 згідно ст. 66 КК України суд відносить щире каяття.               

              До обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_8 згідно ст. 66 КК України суд відносить щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_4

              До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 згідно ст. 67 КК України суд відносить вчинення ним злочину  повторно та щодо особи похилого віку.

             Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згідно ст. 67 КК України суд не вбачає.

                   Суд також бере до уваги, що потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про пом’якшення покарання підсудному ОСОБА_8 і пояснив суду, що він вибачив його та претензій до нього немає.

                Суд також враховує, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є особами молодого віку, щойно стають на шлях самостійного життя, їх стаж роботи в правоохоронному органі є незначним. Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів. Поведінка підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні дає суду підстави вважати, що вони стали на шлях виправлення, а застосування додаткового покарання є належною гарантією не скоєння аналогічних злочинів в подальшому.

           А тому, суд приходить до висновку, що покарання зазначеним особам слід призначити в межах санкції статті закону за якими вони притягуються до кримінальної відповідальності без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України щодо ОСОБА_8 з призначенням додаткового покарання передбаченого санкціями статей.

                Покарання підсудному ОСОБА_7 слід призначити в межах санкції статей закону за якими він притягується до кримінальної відповідальності.

              По справі заявлено ряд цивільних позовів. До повного відшкодування підлягає позов прокурора в інтересах Горохівської ЦРЛ про стягнення коштів потрачених на лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лікувальним закладом з ОСОБА_7 904, 13 грн. за лікування ОСОБА_3 та 329,27 грн. за лікування ОСОБА_4, із ОСОБА_8    329,26 грн. за лікування ОСОБА_4

                  Позов ОСОБА_4 до УМВС України у Волинській області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. підлягає до часткового задоволення. При цьому, суд враховує відсутність претензій до підсудного ОСОБА_8, нетривалий період лікування ОСОБА_4 і те, що заподіяний злочин не суттєво вплинув на його спосіб життя, а тому суд вважає, що доцільно і достатньо для відшкодування моральних страждань потерпілого  із УМВС України у Волинській області стягнути 3000 грн.

                    Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. суд вважає за необхідне залишити без розгляду. Відповідно до ст. 1172 ЦК України обов’язок відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої працівником під час виконання своїх службових обов’язків покладається на юридичну особу де працює підсудний, тобто УМВС України у Волинській області.

           Суд також залишає без розгляду клопотання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_33, ОСОБА_37 про відшкодування судових витрат пов’язаних із доїздом  потерпілих та свідків під час розгляду справи, виходячи із того, що суду надані підтверджуючі документи на користування таксі, а не на маршрутні громадські транспортні засоби.  

                                     Керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, суд,      

                                                З А С У Д И В :

            ОСОБА_7 визнати винним в скоєнні злочинів передбачених ст. 365 ч. 2 та ст. 386 КК України та призначити йому покарання:

-          за ст. 365 ч. 2 КК України –6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 2 (два) роки;

-          за ст.  386 КК України –арешт на строк 6 (шість) місяців.

      На підставі ч. 1 –ч. 3  ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 2 (два) роки.

            ОСОБА_8 визнати винним в скоєнні злочинів передбачених ст. 365 ч. 2 та ст. 366 ч. 1 КК України та призначити йому покарання:

-          за ст. 365 ч. 2 КК України –4 (чотири ) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 2 (два) роки;

-          за ст.  366 ч. 1 КК України – 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 1 (один) рік.

       На підставі ч. 1 –ч. 3  ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 2 (два) роки.

      На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування основного  покарання строком на 2 (два) роки за умови, що протягом зазначеного строку підсудний не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки передбачені ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів КВС та повідомляти органи КВС про зміну місця проживання та праці.

            ОСОБА_9 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України та призначити йому покарання  - штраф 50 (п’ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.  з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 2 (два) роки.

        ОСОБА_9 за ст. 364 ч. 3 та 396 ч. 1 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

        Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 залишити попередню - тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту взяття під варту –14 лютого 2011 року.

        Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 змінити із тримання під вартою на підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили із звільненням з-під варти у залі суду.

        Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 залишити попередню –підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили.

                Цивільний позов прокурора Волинської області в  інтересах Горохівської ЦРЛ задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_7 1233 грн. 40 коп. та ОСОБА_8 329, 26 грн. в користь Горохівської ЦРЛ.

               Позов ОСОБА_4 до УМВС України у Волинській області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково стягнути із УМВС України у Волинській області 3000 грн.

               Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

              Клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_33, ОСОБА_37 про відшкодування судових витрат пов’язаних із поїздом залишити без розгляду.

               Речові докази медичну документацію потерпілого ОСОБА_3 повернути власнику, а решту речових доказів залишити при матеріалах справи.

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту проголошення  через Іваничівський   районний суд, а засудженим в той же строк, з моменту отримання вироку.

                  Суддя                                                              А.А. Шумський