Справа №  2-а-270/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

16 березня 2011 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в особі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.

розглянувши у скороченому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі      

про стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни           

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що він відповідно до ст.1 Закону України №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст.6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна  виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але за період з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 2010 року така допомога позивачеві  виплачувалась не в повному розмірі.

Так Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік",  "Про державний бюджет України на 2007 рік", і  "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дія ст.6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни"  зупинялась.

Позивач вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп/2007 у справі №1-29/2007 та від 22 травня 2008 року за №10 –рп/2008 у справі 28/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), норми Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік", і  "Про державний бюджет України на 2008 рік", якими було зупинено дію ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".

Зважаючи на викладені норми позивач просить визнати дії відповідача щодо невиплати йому державної соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 2010 року в повному обсязі неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період  з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік.  Крім того позивач просить зобов'язати відповідача в подальшому щомісячно нараховувати та виплачувати йому щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому позивач звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В судове засідання позивач не викликався, оскільки справа розглядається в скороченому провадженні.

Відповідач  подав до суду заперечення  до позову де вказує, що кошти відповідачу для таких виплат не закладались. Крім того просить застосувати ст.100 КАС України.

За змістом п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних  послуг, допомоги, захисту пільг розглядаються в скороченому провадженні, без участі позивача та відповідача.

Ознайомившись з документами по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році то п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом було зупинено дію ст.6 Закону України   "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік. Проте рішенням Конституційного Суду України №6 рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний                                                                                бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст.111 цього Закону визнано такими, що не                                                                     відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.                    

Виходячи з наведеного в період часу з 1 січня до 9 липня 2007 року норма щодо державної соціальної підтримки, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний                                                                         захист дітей війни" не діяла, оскільки була зупинена. З моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня і до 31 липня 2007 року ця норма діяла, а отже позивач мав право на  підвищення пенсії відповідно до змісту ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".          

Така ж ситуація з дією ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2008 році. Так Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2008 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було знову зупинено. Але рішенням Конституційного Суду України у справі №10 рп/2008 від 22 травня 2008 року знову  визнано такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Отже знову зважаючи на положення ч.2 ст.152 Конституції України позивач має право на підвищення пенсії відповідно до змісту  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з часу визнання неконституційною норми про зупинення дії цієї статті, тобто з 22 травня 2008 року.          

В 2009 та 2010 роках дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась, отже виплати повинні бути нараховані і проведені відповідно до змісту цієї норми.

За змістом ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Виплати позивачу здійснювалось щомісячно, тому про порушення своїх прав він повинен був знати після чергової виплати. Крім того про поновлення строку звернення до суду позивач питання не порушує.   

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Крім того суд ставиться критично до пояснень позивача в позовній заяві щодо до того що відповідно до  частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. ( В редакції Закону України від 18 лютого 2010 року № 1691 - VI « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо по відомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності 10.03.2010 року). Вказаним законом пункт 3 чистини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України було виключено.

Оскільки 07.07.2010 році були внесені зміни у статтю 18 Кодексу адміністративного судочинства України і частину 1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України було доповнено ч.4, де чітко вказано що усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приваду обчислення , призначення , перерахунку , здійснення, надання , одержання пенсійних виплат, соціальних виплат працездатним громадянам , виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни , інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, розглядаються відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

А отже  даному випадку справа розглядається в адміністративному порядку , про поновлення пропущеного строку позивач в позовній заяві не просить, а тому позов може бути задоволений лише частково, в межах останніх шести місяців де не порушений строк звернення до суду.  

Щодо вимог про майбутні виплати в подальшому, до такі вимоги не можуть бути задоволені, бо в даному випадку ще немає порушення прав позивача і невідомо чи таке порушення буде.   

Керуючись ст.158-163 ;183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі по не нарахуванню ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України від 18 листопада 2004 року “Про соціальний захист дітей війни” неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі нарахувати ОСОБА_1 державну соціальну допомогу за період з 16 вересня  2010 року по 16 березня 2011 року включно, в  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати з врахуванням уже виплачених сум.  

Інші вимоги залишити без розгляду за пропуском строку звернення до суду.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.

У випадку неподання апеляційної скарги 10 денний строк,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

В разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили у разі її не скасування судом апеляційної інстанції.

Суддя: