Справа № 2-а-681/2011р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    25  лютого  2011 року           Глухівський міськрайонний  суд Сумської області            

          в складі головуючого  судді                                     ГЕТЬМАНЕНКО А.І.

розглянувши  в порядку  скороченого провадження  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України у м. Глухів Сумської області про визнання незаконними дій та зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої надбавки до пенсії «дитині війни»за період з 1 січня 2010 по день винесення постанови суду і в подальшому нараховувати і виплачувати надбавку до пенсії у розмірі 30 % довічно та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -  

В С Т А Н О В И В :

14 лютого 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є дитиною війни, однак відповідач неправомірно та всупереч Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2010 році виплачував йому підвищення до пенсії як дитині війни у меншому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідач проти позову надав письмові заперечення, пославшись на пропущення позивачем строку звернення до суду, відсутність законодавчого визначення величини мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення дітям війни, проведення таких виплат за рахунок коштів державного бюджету, що визначається лише Законом про Державний бюджет, визначення повноважень Управління Пенсійного Фонду в м. Глухів як органу виконавчої влади і неможливість вийти за межі цих повноважень, керування в своїй діяльності постановою КМУ від 22.05.2008 року № 530 щодо розмірів виплат підвищення до пенсії дітям війни, відсутність законодавчо визначеного механізму призначення та порядку фінансування підвищення до пенсії дітям війни.

З наданих позивачем та відповідачем письмових доказів вбачається, що позивач має статус дитини війни і отримує пенсію, нарахування та виплату якої здійснює відповідач.

Вивчивши позиції сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розглядаючи справу, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

- ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком;

- ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в яких зазначено, що мінімальний  розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- ст. 54 Закону України»Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», якими встановлено прожитковий  мінімум для осіб, що втратили працездатність, на відповідні роки;

- ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;

- ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи  зобов’язані діяти лише на підставі та в                                                            межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно якої у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу;

-  ч. 4 ст. 8 КАС України, згідно якої забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи  з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини;

- ч.7 ст.9 КАС України, згідно якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні  правовідносини ( аналогія закону);

- позицією Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть  якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

          Суд відхиляє посилання відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем шестимісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду, в зв’язку з визнанням  рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року № 19рп/2010 таким,  що не відповідає Конституції України (є неконституційним),  пункт  2  частини  першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України  в редакції  Закону України  "Про  внесення  змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI та втратою позивачем права на звернення до суду в межах строку позовної давності передбаченої ЦК України.

Проте, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов’язання відповідача  в подальшому проводити виплату  підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки право на отримання підвищення  до пенсії і його розмір врегульовані законом, а судом здійснюється захист порушеного права, а не права, яке може бути порушено у майбутньому.    

          Згідно ст.183-2, ст. 256 ч. 1 КАС України, постанова підлягає негайному виконанню.

   На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законами України "Про державний бюджет», ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року № 19рп/2010 , ст.ст. 8, 11, 94, 122, 160-163 , 183-2, 256 КАС України,-

                                                   П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати   протиправною бездіяльність    управління Пенсійного фонду України в м. Глухів  Сумської області щодо не проведення нарахування і виплати  ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії як дитині війни з 1 січня  2010 року по 25 лютого 2011 року  включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Глухів Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 1 січня 2010 року по 25 лютого 2011  року включно, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя