ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-3913/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Аліменка Володимира Олександровича
Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій , -
В С Т А Н О В И В :
Жмеринський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4046,80 гривень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову.
На адресу суду надійшли клопотання від представників сторін, у яких останні просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.
З урахуванням викладеного, на підставі положень частини 1 статті 197 КАС України дана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Проведеною перевіркою дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій у магазині, що належить ПП ОСОБА_3, було виявлено порушення положень п.п. 9, 10 та 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". За результатами перевірки складено акт №964/02/32/23 від 12.08.2010 року.
На підставі даного акту податковим органом до СПД ОСОБА_3 застосовно штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4556,80 гривень. Враховуючи часткову сплату підприємцем штрафних (фінансових) санкцій, за ОСОБА_3 рахується 4046,80 гривень несплаченої заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, викладені у акті перевірки, в частині допущення порушень пунктів 9, 10 та 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не були спростовані відповідачем. Окрім того, рішення, яким до СПД ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції, не було оскаржено, відтак воно є чинним та обов’язковим до виконання.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходила з наступного.
Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначені правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Обов’язки суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачені статтею 3 цього Закону.
За порушення вимог Закону до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), передбачено застосування фінансових санкцій (стаття 17 Закону).
На виконання вимог ряду Законів України, в тому числі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ", наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року за №110 було затверджено Інструкцію про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (була чинна на момент виникнення спору).
У даній Інструкції наведено визначення “штрафна (фінансова) санкція” та “рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій”.
Під штрафною (фінансовою) санкцією розуміється плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції, на підставі рішення контролюючого органу.
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій – це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції.
Пунктом 11 цієї Інструкції передбачено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 року за №253, протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки поштового відправлення).
При цьому, оскарження рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Особливу увагу колегія суддів звертає на положення зазначеної Інструкції, якими визначено, що у разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.
Разом з тим, законодавець виокремив порядок звернення податкового органу щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився строк оскарження, від загального порядку звернення щодо стягнення цих сум. Таке розмежування проведено з метою надання захисту правам та інтересам особи, що звернулася до суду, в найкоротші терміни та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, які є достатніми для вирішення справи.
Зокрема, статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (яка розміщена у главі 6 Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ) передбачено саме такий порядок розгляду. При цьому, в такому випадку положеннями КАС України передбачено застосування процедури скороченого провадження.
Особливості розгляду справи в скороченому провадженні передбачено частиною 4 зазначеної статті, відповідно до якої суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи в скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обгрунтоване судове рішення. При цьому, частиною 6 цієї статті не передбачено можливості прийняття іншого рішення, ніж постанови про задоволення позовних вимог.
Разом з тим, у виключних випадках, передбачених Кодексом, суду надано право переходу від скороченого провадження до загальних правил розгляду справи.
Проте, навіть у разі вирішення справи в загальному порядку суд не повинен виходити за межі предмету заявленого спору, що в даній справі становить стягнення із підприємця узгодженого податкового боргу, та давати оцінку рішенню податкового органу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно враховано ту обставину, що рішення про застосування до СПД ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій є узгодженим, адже не оскаржене в установлений законодавством термін, що фактично свідчить про свою згоду із винесеним рішенням. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 року є законною і обгрунтованою, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Аліменко Володимир Олександрович
Залімський Ігор Геннадійович