ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-4364/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни
Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ШляхБудВАН" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень , -
В С Т А Н О В И В :
Приватне підприємство «ШляхБудВан» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції №0000402301/0 та №0000392301/0 від 25.10.2010 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Від представників сторін до суду подано клопотання, у якому вони просили розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
З урахуванням викладеного, з урахуванням положень частини 1 статті 197 КАС України дана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Проведеною плановою виїзною перевіркою ПП «ШляхБудВан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.01.2008 р. по 30.06.2010 р., податковими інспекторами було виявлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 75175 гривень та положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету всього в сумі 60140 гривень. За результатами перевірки складено акт №248/2301/35711710 від 18.10.2010 року.
На підставі даного акту Могилів-Подільською ОДПІ податковим повідомленням-рішенням №0000402301/0 від 25.10.2010 року визначено податкове зобов’язання ПП «ШляхБудВан» з податку на прибуток в загальному розмірі 105245 гривень та податковим повідомленням-рішенням №0000392301/0 від 25.10.2010 року – з податку на додану вартість в загальному розмірі 90210 гривень.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження обставини, викладені у акті перевірки від 18.10.2010 року, в частині допущення ПП «ШляхБудВан» порушень вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (незважаючи на те, що Закон України «Про ПДВ» втратив чинність, його положення підлягають застосуванню, оскільки він був чинний на момент виникнення спірних відносин).
Так, під валовими витратами виробництва та обігу у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (пункт 5.1. статті 5) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 – 5.7 цієї статті.
З аналізу наведених норм випливає, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Що ж стосується правил формування платником податку податкового кредиту, то вони визначалися пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Перш ніж перейти до визначення підстав та порядку формування податкового кредиту варто звернути увагу на положення підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначеним підпунктом передбачалося, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведеного випливає, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної чи митної декларації, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення платником податку податкового кредиту.
Проте, сукупний аналіз інших положень даного Закону свідчить, що наявність зазначених вище обставин не є вичерпними підставами для формування податкового кредиту.
Зокрема, положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону передбачалося, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв’язку з, по-перше, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; по-друге, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість було подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.
З викладеного випливає, що формування податкового кредиту ставиться в залежність від певних обставин, які відіграють важливу роль при визначенні реальних намірів контрагентів у їх господарській діяльності. Тому для визначення обґрунтованості формування платником податку податкового кредиту спершу слід встановити чи дійсно господарська операція між контрагентами мала місце та чи мала ця операція на меті настання реальних наслідків.
Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв’язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі отримати користь від придбаних послуг.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок про відсутність підстав вважати, що придбані ПП «ШляхБудВан» товарно-матеріальні цінності не використані ним у господарській діяльності. Так, підтвердженням використання їх у господарській діяльності є договори про поставку (а.с.51-59), товарно-транспортні накладні (а.с.61-77), акти прийняття-передачі виконаних робіт (а.с.60, 80). Не знайшли підтвердження посилання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між ПП «ШляхБудВан» та ТОВ «МД Технолоджіс», адже правові наслідки за договорами наступили.
Тому, викладене дозволяє зробити висновки про безпідставність посилання податкового органу в акті перевірки від 18.10.2010 року на порушення ПП «ШляхБудВан» вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано також податкове повідомлення-рішенням №0000392301/0 від 25.10.2010 року.
Такий висновок колегії суддів пояснюється, передусім, тим, що всі умови, з якими законодавець пов’язує порядок формування податкового кредиту, ПП «ШляхБудВан» дотримано.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000402301/0 та №0000392301/0 від 25.10.2010 року.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року є законною і обгрунтованою, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ШляхБудВан" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімського Ігоря Геннадійовича