ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1336/09/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Аліменка Володимира Олександровича
Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом прокурора Іллінецького району Вінницької області в інтересах держави - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення фінансових санкцій , -
В С Т А Н О В И В :
Прокурор Іллінецького району Вінницької області в інтересах держави - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення фінансових санкцій в розмірі 340 гривень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та невірне застосоування судом норм права.
Представники осіб, які брали участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розпискою про одержання повістки.
З урахуванням викладеного, на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України дана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, проведеною перевіркою додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, що належить фірмі «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області виявлено порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та положень наказу Міністерства транспорту України №18 від 17.01.2002 року, про що складено акт №110314 від 11.12.2008 року.
На підставі акту перевірки 29.12.2008 року начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області прийнято постанову №067563, якою до фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовано фінансові санкції в розмірі 340 гривень.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача фінансових санкцій, виходив з того, що останнім не надано суду належних доказів, які б спростовували обставини, викладені у акті перевірки. При цьому, в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що перевізником допущено порушення умов праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зважає на наступне.
Основні положення організації та діяльності автомобільного транспорту врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон).
Статтею 1 цього Закону дано визначення «автомобільного перевізника», під яким розуміється фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до статті 18 Закону, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов’язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Цією статтею також визначено, що положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17.01.2002 року №18, що було чинне на момент проведення перевірки, якщо для водіїв за умовами роботи не може бути додержана передбачена абзацами другим та третім пункту 2.4 цього Положення щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, як правило, за місяць. Тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин. При підсумованому обліку робочого часу водія нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) може бути встановлена не більше 10 годин. Якщо тривалість робочого часу водія перевищує 12 годин, то в рейс направляються два водії.
Частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність автомобільних перевізників за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не спростовано обставини, викладені у акті перевірки №110314 від 11.12.2008 року, а також підтвердження під час судового розгляду факту допущення останнім порушень режимів праці та відпочинку водієм транспортного засобу, що перевірявся, колегія суддів прийшла до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що постанова №067563 територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області від 29.12.2008 року, якою до відповідача застосовано фінансові санкції була предметом судового оскарження.
Проте, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2009 року в задоволенні позову фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю відмовлено повністю.
Внаслідок апеляційного перегляду постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2009 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року апеляційна скарга фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Згідно з відміткою на копії постанови (а.с.71), рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2009 року набрало законної сили 10.06.2010 року.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням наведеного, судом першої інстанції обгрунтовано задоволено позовні вимоги.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року є законною і обгрунтованою, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 72, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені статтями 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Аліменко Володимир Олександрович
Залімський Ігор Геннадійович