ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. Островського, 14, м. Вінниця, 21050, тел. 55-15-10, факс 55-15-15,
Справа № 2-а-3748/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції:Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Боровицький О.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" січня 2011 р. м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Боровицького Олександра Андрійовича
суддів: Сторчака Володимира Юрійовича, Драчук Тетяни Олександрівни
при секретарі: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні
за участю представників сторін:
ОСОБА_2
ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту України з питань виконання покарань на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.10 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Департаменту України з питань виконання покарань про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, а також стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року позов задоволено повністю, а семе:
- визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2 наказу Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 06.07.2010 року № 230 в частині пропозиції щодо звільнення ОСОБА_5 з органів Державної кримінально-виконавчої служби України, а також відсторонення від займаної посади начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області.
- визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.07.2010 року № 77 о/с в частині відсторонення ОСОБА_5 від займаної посади начальника управілння Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області.
- визнано протиправним та скасовано підпункт 1 наказу Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.07.2010 року №248 в частині звільнення ОСОБА_5 з органів Державної кримінально-виконавчої служби України.
- визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 15.07.2010 року №82 о/с в частині звільнення ОСОБА_5 з органів Державної кримінально-виконавчої служби України.
- визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20.10.2010 року №119 о/с в частині звільнення ОСОБА_5 з органів Державної кримінально-виконавчої служби України.
- поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області.
- стягнуто з Державного департаменту України з питань виконання покарань на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16.07.2010 року по 23.11.2010 р.
- постанову в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову в повному обсязі, з мотивів не повногого і необ'єктивного дослідження усіх обставин справи та як наслідок, прийняття незаконного та необгрунтованого рішення. Вказує на те, що Департаментом не допущено будь-яких порушень при звільненні ОСОБА_5 з посади начальника управління Держдепартаменту у Вінницькій області.
В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні просили залишити постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін, оскільки на їх думку суд першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи правильно та повно встановив всі обставини справи та уххвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції при вирішення даної справи суд керувався принципом законності (стаття 9 КАС України), відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не дотримано вимог Дисциплінарного статуту, Інструкції щодо порядку проведення службового розслідування, що призвело до незаконного звільнення позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наданий Висновок “за результатами службового розслідування за фактом виявлених недоліків під час цільової перевірки діяльності органів і установ виконання покарань управління Держдепартаменту у Вінницькій області” від 13.07.2010 року не може бути доказом на підтвердження проведення службового розслідування щодо позивача, оскільки складений за результатом проведеної цільової перевірки діяльності органів і установ виконання покарань управління Держдепартаменту у Вінницькій області. При цьому, цільова перевірка проведена відповідно до розпорядження “Про проведення цільової перевірки діяльності органів і установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України у Вінницькій області” № 137 від 10.06.2010 року та згідно плану-завдання “на виїзд комісії працівників Державного департаменту України з питань виконання покарань у службове відрядження для проведення цільової перевірки діяльності органів і установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України у Вінницькій області”.
Оскільки, жодних доказів щодо проведення службового розслідування стосовно позивача, отримання пояснень щодо виявлених в ході розслідування обставин, ознайомлення з результатом проведення розслідування висновком суду відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що службове розслідування з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку стосовно позивача не проводилось. За вказаних обставин, підстави для відсторонення позивача від виконання службових обов’язків відсутні.
Колегія суддів, також, погоджується з висновком Вінницького окружного адмістративного суду стосовно відсутності підстав для звільнення ОСОБА_5 ( генерал-майора внутрішньої служби, якому в 2010 році виповнилось 50 років ) згідно пункту 65 "а". В силу пункту 7 Положення про проходження служби, особи вищого начальницького складу вказано, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років. Адже, в оскаржуваних наказах йдеться про звільнення позивача з підстав порушення службової дисципліни, тоді як, в наказі № 82 о/с від 15.07.2010 р. підставою для звільнення став підпункт “а” пункту 65 Положення про проходження служби, відповідно до якого особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувані накази № 77 о/с від 7.07.2010 року, № 248 від 14.07.2010 року та № 82 о/с від 15.07.2010 року були видані під час перебування позивача на лікарняному (листок непрацездатності серії АВВ № 061105, звільнений від роботи з 7.07.10 р. по 24.07.2010 р.), що є протиправним.
Відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП недопустимим є звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці. Це правило стосуються як випадків передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому, маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Приймаючи до уваги роз’яснення, що містяться в Аналітичній довідці Вищого адміністративного суду України “Про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу її проходження, звільнення з публічної служби” від 1.02.2009 р., відповідно до яких, є неприпустимим звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприпустимості прийняття наказу № 119 о/с від 20.10.2010 р. про зміну підстав та дату звільнення, який винесено через три місяці після фактичного звільнення особи з посади.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача - Департаменту України з питань виконання покарань - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Департаменту України з питань виконання покарань про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 14.01.11 .
Головуючий суддя Боровицький Олександр Андрійович
Судді Сторчак Володимир Юрійович
Драчук Тетяни Олександрівни