Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів по розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого: Сачук В.І.
Суддів: Коробова О.К., Шпинти М.Д.
з участю прокурора Лозінського М.Я.
захисника-адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Рівненської області в м. Рівне апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 березня 2011 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, освіта середня-спеціальна, розлученого, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 березня 2011 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не є жителем Дубровицького району - місця проведення слідчих дій, на даний час не встановлено осіб, які запропонували йому для перевозки наркотичні засобі, а тому перебуваючи на підписці про невиїзд, може перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі.
В апеляції захисник ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та обрати інший запобіжний захід, обґрунтовуючи своє прохання тим, що судом не взято до уваги, те що він раніше не судимий, позитивно характеризується, що на його утриманні перебувають 76- літня бабуся і матір.
При розгляді справи в апеляційному суді захисник підтримав свою апеляцію. На обґрунтування апеляції пояснив, що подання слідчим СВ Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту було подано до місцевого суду 3 березня 2011 року. 4 березня 2011 року він незаконно був не допущений суддею в якості захисника на розгляд апеляції. Суд із-за відсутності даних про особу затриманого продовжив строк затримання до 10 діб. Зобов'язав орган досудового слідства надати суду дані про особу ОСОБА_2, які вимагають взяття його під варту. Слідчий жодних нових даних за наданий судом строк не надав. Подання слідчого від 3 березня 2011 року і протокол судового розгляду від 4 березня 2011 року із матеріалів справи зникли. Потім в справі появилось друге подання слідчого, в якому теж обґрунтування чому саме слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою не має.
Прокурор не спростував доводи захисника. Вважає, що слідчий в поданні не вказав підстав для обрання підозрюваному запобіжного заході - взяття під варту. Заслухавши суддю - доповідача, прохання захисника про скасування постанови суду, думку прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши матеріали подання, та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню підлягає частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року №4 " Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ( з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10, від 24 жовтня 2008 року №15) суди при вирішенні питань, пов'язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають додержувати вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , і ст. 14 КПК України, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Постанова Дубровицького районного суду від 11 березня 2011 року винесена з порушенням, як вимог КПК України, так і ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини.
Як убачається з протоколу судового засідання та з постанови суду питання про можливість застосувати інші запобіжні заходи не обговорювались в судовому засіданні. У поданні слідчого жодних доводів для переконання суду в тому, що інші, менш суворі, запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого не наводились. Прокурор в судовому засіданні місцевого суду не спромігся навести жодного доводу на підтримання подання слідчого.
4 березня 2011 року постановою судді було продовжено затримання ОСОБА_2 на строк до десяти діб з тим, щоб з'ясувати стан здоров'я підозрюваного, дані, які його характеризують, інші обставини, які мають значення для вирішення питання про запобіжний захід. Однак слідчий і прокурор, нехтуючи своїми обов'язками, не вжили жодного заходу до виконання постанови суду і не надали жодного документа чи жодного доводу для переконання суду в необхідності застосування саме найбільш суворого запобіжного заходу.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 25 квітня 2003 року " Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства":
( п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші ( менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки;
( п. 13 ) обов'язковою умовою взяття під варту ( виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Однак ні слідчий, ні прокурор в суді не надали ніяких законних доводів для переконання суду в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
При новому розгляді подання слідчого слід з'ясувати чи дійсно інші ( менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України , можуть не забезпечити виконання ОСОБА_2 процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки; надати можливість прокурору, обвинуваченому та його захиснику навести з цього приводу свої доводи та докази, навести дані щодо обставин, передбачених ст.ст. 148, 150 КПК України, дати оцінку як доводам прокурора, так і доводам обвинуваченого та його захисника, сформулювати обґрунтований висновок суду про застосування чи незастосування найбільш суворого запобіжного заходу, можливість чи неможливість застосувати інший запобіжний захід, зокрема підписку про невиїзд, про можливість застосування якої зазначив в апеляції захисник.
Керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 березня 2011 року про обрання за поданням слідчого СВ Дубровицького РВ УМВУС України в Рівненській області запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2 скасувати і повернути справу по розгляду цього подання до того ж суду на новий судовий розгляд іншим суддею.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно. Суддя В.І.Сачук