Справа №  2-а-2534/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

28 лютого 2011 року                                                                                                               м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Зудіхін О.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною дію та бездіяльність відповідача, зобов’язання вчинити певні дії відповідно до чинного законодавства України та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

          У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку належних йому коштів компенсаційних виплат з урахуванням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з відповідача грошові кошти на виплату компенсації за щорічну допомогу на оздоровлення за 2006-2010 роки в загальній сумі 18150 грн., допустивши негайне виконання прийнятої постанови суду в повному розмірі заборгованої суми, поновивши при цьому пропущений строк для звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення адміністративного позову в частині позовних вимог за період з 01.01.2006 року по 22.08.2010 року без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.    

Положеннями п.5 ч.1 ст.107 КАС України визначено, що вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя, зокрема, з’ясовує чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

          Згідно з ст. 99 ч.ч. 2, 3 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, є інвалідом ІІ групи та належить до першої категорії (посвідчення Серії НОМЕР_1 від 12.12.1997 року).   

Однак, із відповідним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів позивач звернувся тільки у лютому 2011 року, тобто з порушенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ч. 2 ст. 99 КАС України.

Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Така позиція знайшла своє відображення у Рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4-зп.   

Посилання позивача в адміністративному позові на положення норм Законів України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», як на поважність причин пропуску строків позовної давності, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI про внесення змін до ст.ст. 99, 100 КАС України, що стосується строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх законних прав та інтересів, набрав чинності 30.07.2010 року порівняно до норм Законів України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», прийнятого 18.05.2004 року, «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», прийнятого 08.02.1995 року, а отже підлягає безпосередньому застосуванню, оскільки за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Оскільки право на звернення до суду з позовом у позивача виникло до введення в дію ст. 99 КАС України в редакції Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI, то встановлений нормою зазначеної статті строк позовної давності стосовно заявлених вимог за період з 01.01.2006 року по 22.08.2010 року сплив, тому підстав для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України не вбачається.

Крім того, правова природа щорічної допомоги на оздоровлення, виплата якої передбачена і гарантована Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначена такою допомогою положеннями вказаного Закону, що не надає можливість зробити висновок стосовно безпосереднього застосування ст. 268 ЦК України до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 100 ч. 1 КАС України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 №2453-VI), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.  

На підставі викладеного та враховуючи положення ст. 100 КАС України позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 року по 22.08.2010 року підлягають залишенню без розгляду.   

Керуючись  ст. ст. 99, 100, 107, 165  КАС України, суд, -   

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною дію та бездіяльність відповідача, зобов’язання вчинити певні дії відповідно до чинного законодавства України та стягнення заборгованості за період з 01.01.2006 року по 22.08.2010 року –залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачеві положення ч. 3 ст. 155 КАС України, згідно якої, особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутись до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на протязі п’яти днів з дня проголошення ухвали або з дня отримання копії ухвали, якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує. 

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

Суддя: