В И Р О К

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

Справа № 1-56/11 року

22 лютого 2011 року                                                                                      м. Надвірна     

Надвірнянський районний суд                                                               Івано-Франківської області

в складі:головуючого –судді: Мужика І.І.

секретаря:                                 Шпильчук І.С.

з участю прокурора:                Іроденко  О.С.

потерпілого:                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна кримінальну справу в якій обвинувачується ОСОБА_2,10липня ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець с.Суворове Михайлівського району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1, з професійно - технічною освітою, одружений, на утриманні нікого не має, підприємець, раніше не  судимий, громадянин України у вчиненні злочинів, передбачених ст..ст.172 ч.1, 366 ч.1  КК України, -

Встановив:

           Підсудний ОСОБА_2 вчинив грубе порушення законодавства про працю та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

                    Злочини ним  вчинено при наступних обставинах:

          Підсудній ОСОБА_2 будучи суб’єктом підприємницької діяльності, наділений правом прийому на роботу, звільнення з роботи, несучи відповідальність за додержання вимог трудового законодавства, і будучи наділеним організаційно-розпорядчими  та адміністративно-господарськими функціями, без укладення трудового договору , у вересні місяці 2010 року прийняв на роботу , на посаду водія автобуса за маршрутом «Надвірна-Гаврилівка»ОСОБА_1 На протязі вересня –грудня місяців 2010 року ОСОБА_1 виконував трудові обов’язки водія , підлягав внутрішньому трудовому розпорядку , отримував зарплату за виконану роботу. Проте, ОСОБА_2 діючи умисно не уклав трудовий договір з ОСОБА_1 , чим обмежив трудові права працівника та грубо порушив законодавство про працю

          Своїми діями, які виразились у грубому порушенні законодавства про працю підсудний ОСОБА_2, порушив трудові права працівника, а саме в результаті відсутності укладеного  та належним чином оформленого трудового договору із ОСОБА_1, останній втратив весь обсяг прав працівника, що надані та забезпечуються державою, тобто право на пенсійне забезпечення за стажем роботи. Право на відпустки, право на відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, право на загальнообов’язкове соціальне страхування, тощо.    

          Крім того, ОСОБА_2 в ході подання звітних документів до ДПІ у Надвірнянському районі, до офіційних звітних документів: звіту суб’єктів малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку, вносив завідомо неправдиві відомості  про кількість найманих працівників , з метою ухилення від сплати відповідних внесків,  і в результаті чого не сплатив податкових зобов’язань на суму 794 грн.33 коп. та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1207 грн.18 коп., а всього на суму 1997 грн.51 коп.

            Допитаний в якості підсудного ОСОБА_2  в судовому засіданні визнав себе повністю винним у пред’явленому обвинуваченні і при цьому пояснив, що  на протязі трьох років займається підприємницькою діяльністю, а саме надає послуги по перевезенню пасажирів за маршрутом «Надвірна-Гаврилівка». У вересні місяці 2010 року  без укладення трудового договору, він прийняв на роботу на посаду водія маршрутного автобуса ОСОБА_1, який працює на даному маршруті по даний час, виконує трудові обов’язки водія, підлягає внутрішньому трудовому розпорядку та несе повний обсяг прав працівника прийнятого на роботу. Йому виплачувалася щомісячно зарплата, однак з ним не уклав трудовий договір. Не зареєстрував його в Надвірнянському РЦЗ, а також не вніс відповідного запису в його трудову книжку та не подавав дані про нього в ДПІ та ПФУ в Надвірнянському районі.

В даний час ОСОБА_1 офіційно оформлений на роботу, внесений запис в трудову книжку та сплачуються відповідні внески.

          Розкаявся у вчиненому, просить суворо не карати, збитки відшкодовані повністю і запевнив суд, що більше подібного не повториться.

          У відповідності до ст.299 КПК України суд прийшов до висновку визнати недоцільним  дослідження  доказів по справі стосовно фактичних обставин справи і обмежитись допитом підсудного ОСОБА_2, оскільки він в своїх  позиціях не заперечує проти цього, а інші учасники судового розгляду дали на це згоду. При цьому суд з’ясував, що підсудний і інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.                                                                                                                                                

          Таким чином, оцінюючи в сукупності здобуті  докази суд прийшов до висновку про доведеність  винності підсудного ОСОБА_2  у скоєнні злочинів.

          Дії підсудного  ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст.ст.172 ч.1,366 ч.1  КК України, оскільки він  вчинив грубе порушення законодавства про працю та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

          При призначенні покарання підсудному суд  врахував ступінь тяжкості  вчиненого ним злочину, особу винного, та обставини, що пом’якшують покарання.

          Як пом’якшуючі його  вину обставини, суд врахував, щире каяття у вчиненому, що ним повністю добровільно відшкодовано матеріальну шкоду,  вперше притягується до кримінальної відповідальності.    

          Обтяжуючих його вину обставин судом не встановлено.

          По місцю проживання підсудний ОСОБА_2 характеризується позитивно.

          Враховуючи наведене, беручи до уваги думку потерпілого, який просить суворо не карати, суд вважає, що підсудному ОСОБА_2 слід призначити покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів в межах, встановлених санкцією даної статті КК України, а саме у вигляді штрафу. Також суд вважає, що є всі підстави застосувати до підсудного ст..69 КК України і при призначенні покарання відповідно до п.2 вказаної статті КК України не призначати ОСОБА_2  додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю, зважаючи на те, що це є джерелом його існування та погашення певних боргових  та інших зобов’язань перед фіксальними органами.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

Засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.172 ч.1. 366 ч.1  КК України і призначити йому покарання:

-за ст.172 ч.1 КК України   – штраф в розмірі 750 грн.

-за ст.366 ч.1 КК України  - штраф в розмірі 850 грн. із застосуванням ст.69 КК України без позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.

Згідно ст..70 КК України визначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України - 850 грн. штрафу без позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.

           Запобіжний захід  - підписку про невиїзд  залишити без зміни.

   Вирок може бути оскаржений в Івано-Франківський апеляційний  суд  протягом 15 діб  шляхом подачі апеляціїї  через Надвірнянський районний суд.

Суддя                                                                                        Мужик І.І.