Справа № 11-406/2007 р. Головуючий у І інстанції Луговець О.А.
Категорія ст. 296 ч.3 КК Доповідач Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - судді Салая Г.А. суддів - Зенченко Т.С, Білоброва В.Д. з участю прокурора - Лисуна СІ. захисника - ОСОБА_1підсудного - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями підсудного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, помічника прокурора Борзнянського району на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2, 2.11.1975 року народження, уродженця с Високе Борзнянського району Чернігівської області, одруженого, освіта середня, українець, громадянин України, мешканця м. Бахмач, працюючого менеджером З AT „Рууккі Україна", раніше судимого 14.12.2001 року Шостинським районним судом Сумської області за ст. ст. 140 ч. 2 КК України ( в редакції 1960 року), 296 ч.1 КК України (в редакції 2001 року) до 2 років позбавлення волі
за ст. ст. 185 ч.3, 296 ч.3 КК України, повернута прокурору Борзнянського району на додаткове розслідування.
ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 2 травня 2004 року близько 21 години, знаходячись біля господарства мешканки с Бомбиш ОСОБА_3 , безпричинно з хуліганських спонукань, проявляючи винятковий цинізм та особливу зухвалість, ігноруючи елементарними правилами поведінки та моралі людей, виражаючи явну неповагу до суспільства, грубо порушуючи
2
громадський порядок, спокій та відпочинок громадян, умисно наніс ОСОБА_4 удар металевою палкою по руці, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому ліктьового відростка лівої ліктьової кістки зі зміщенням, садна в ділянці лівого ліктьового відростку, які в комплексі відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я строком понад 21 день. Крім того, ОСОБА_2 в середині грудня 2005 року з метою крадіжки чужого майна прибув до електроопори № 414 непрацюючої лінії електропередач ЧАЕС - Курська АЕС, що знаходиться біля с. Плиски Борзнянського району, де з вказаної електроопори таємно повторно викрав 4500 кг цинкового кутника загальною вартістю 9270 грн., чим завдав ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" матеріальної шкоди на загальну суму 9270 грн, що є значною шкодою..
Повертаючи справу на додаткове розслідування суд дійшов до висновку, що дана кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства.
Судом вказано, що відповідно до ст. 276 КПК України коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще інший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред'явлено, і яке тісно пов'язане з початковим обвинуваченням та окремий розгляд їх неможливий суд за клопотанням прокурора, потерпілого повертає справу на додаткове розслідування. Із матеріалів справи вбачається, що в якості кваліфікуючої ознаки хуліганства орган досудового слідства вказав наявність особливої зухвалості та виняткового цинізму в діях ОСОБА_2, які виразилися в заподіянні потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Згідно з чинним кримінальним законом ст. 296 КК такі насильницькі дії, як побої, мордування, умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень характеризують особливу зухвалість як одну з ознак хуліганства і додаткової кваліфікації не потребують. Однак, якщо під час хуліганських дій вчинено злочини, які за своїми ознаками ступенем тяжкості істотно відрізняються від хуліганства ( в даному випадку - умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості) то ці злочини мають кваліфікуватися за сукупністю з хуліганством, оскільки воно не охоплюються жодною з частин ст. 296 КК України. В суді першої інстанції ОСОБА_2 вказував, що 2 червня 2006 року йому було пред'явлено обвинувачення за ст. ст. 185 ч.1, 122 ч.1 КК України, а не за ст. 185 ч.3 КК України. Після 2 червня 2006 року ніяких слідчих дій органи досудового слідства з ним не проводили. В матеріалах кримінальної справи знаходяться документи, які мають виправлення та підчистку, що вказують на можливість фальсифікації даних документів, тому необхідно перевірити доводи підсудного про знаходження його в указаний період по місцю роботи У ході додаткового розслідування необхідно перевірити доводи підсудного про неможливість перевезення на автомобілі ГАЗ-53, який був задіяний при крадіжці, металевого кутника загальною вагою 4599 кг., як то в міняється йому в обвинувачення при наявності в автомобілі ще газобалонного та ріжучого обладнання, яке також має значну вагу.
Також, в ході додаткового розслідування необхідно провести й інші слідчі
3
дії, необхідність у яких може виникнути.
Не погоджуючись з постановою суду підсудний, його захисник, та прокурор, який приймав участь в справі подали апеляції.
В апеляції підсудного ОСОБА_2 ставиться питання про скасування постанови суду про направлення справи на додаткове розслідування. Апелянт зазначає, що нема підстав додатково кваліфікувати його дій і за ст. 122 ч.1, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що він наніс потерпілому тілесні ушкодження, він лише у той день пошкодив його автомобіль. Крім того, йому органи слідства не пред'являли обвинувачення за ст. ст. 296 ч.3 та 185 ч.3 КК України. 2 червня 2006 року йому було пред'явлено обвинувачення за ст. ст. 122 ч.1 та 185 ч.1 КК України, Більше йому органи досудового слідства не пред'являли йому ніяких обвинувачень. Вважає, що слідчим були допущені порушення норм кримінально - процесуального законодавства, так як в матеріалах справи є виправлення та підчистки. Також його необгрунтовано звинувачують в скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, так як сума викраденого менше розміру значної шкоди, а тому суд мав всі підстави для перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 185 КК. Він має постійне місце мешкання, позитивно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні двохрічного сина. Посилаючись на зазначені обставини, підсудний просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду та змінити йому міру запобіжного заходу. Або змінити постанову суду, виключивши посилання суду про застосування ст. 122 ч.1 КК України та змінити міру запобіжного заходу.
В доповненні до апеляції підсудний вказує на порушення слідчим норм процесуально законодавства. Йому не пред'являлося обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України. Прокурором Борзнянського району зазначено, що його інтереси буде захищати адвокат Подаляко В., який був присутнім 20.08.2006 року при пред'явлені йому звинувачення за вище вказаними статтями та ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Проте він з цим твердженням не згодний, оскільки адвокат Подаляко був присутнім лише 26 квітня , де слідчий йому пред'явив обвинувачення за ст. ст. 185 ч.2, 122 ч.1 КК України. У цей день він заплатив адвокату 50 доларів, при цьому адвокатом було заявлено, що кожна слідча дія з його участю коштує 50 доларів, а також за участь в судовому засіданні необхідно йому сплатити ще 500 доларів. Оскільки на той час він не працював, то адвокату сказав, що над цією пропозицію він подумає. Після цієї розмови, він адвоката Подоляка не бачив, з ним не спілкувався. Якщо в документах є підписи адвоката Подоляка, то він їх ставив на прохання слідчого, без його участі, а тому в діях слідчого та захисника є попередній зговір. Останній раз йому пред'являлось обвинувачення 2 червня 2006 року за ст. ст. . 185 ч.1, 122 ч.1 КК України. В суді він лише дізнався, що йому пред'являлося обвинувачення за ст. ст. 185 ч.3 та 296 ч.3 КК України. У матеріалах кримінальної справи є виправлення та підчистки, що вказують на порушення допущені слідчим. 20 серпня він не був у слідчого, оскільки в цей час він знаходився за місцем своєї роботи, а саме в м. Козин Київської області. Повернувся додому лише 25 серпня. З червня 2006 року його ніхто не викликав до міліції, слідчі дії з ним не проводилися. Посилаючись на зазначені
4
обставини просить порушити кримінальну справу відносно слідчого Хилика Ю.О.
В апеляції захисника ОСОБА_1, яка аналогічна за змістом апеляції засудженого ставиться питання про скасування постави суду та направлення справи на новий судовий розгул до суду першої інстанції та зміні міри запобіжного заходу, з утримання під вартою на підписку про невиїзд, або виключення з постанови суду вказівку щодо додаткової кваліфікації за умисне спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілому.
В апеляції помічник прокурора Борзнянського району просить постанову Борзнянського районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, вказуючи, що неповнота, яка вказана в постанові суду може бути усунута в ході судового розгляду без повернення справи на додаткове розслідування, шляхом надання судового доручення органу досудового слідства в порядку ст. 315-1 КПК України. Крім того, апелянт зазначає, що в постанові суд послався на наявність у кримінальній справі сфальсифікованих документів. Зазначенні твердження не доводиться жодним доказом, крім показів підсудного ( у постанові про пред'явлення обвинувачення від 2 червня 2006 року за ст. ст. 185 ч.1, 122 ч.1 КК України) долученої до кримінальної справи за клопотанням підсудного, проте в даній постанові відсутні підписи підсудного та захисника, дана обставина вказує на те, що зазначена постанова не є процесуальним документом. У ході судового засідання прокурором було заявлено клопотання про виклик для допиту в якості свідка слідчого, який проводив досудове слідство щодо пояснень підсудного про фальсифікацію процесуальних документів, проте суд зазначене клопотання не задовольнив. Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підсудного та захисника, які підтримали апеляції, думку прокурора щодо задоволення апеляцій, вказуючи, що рішення суду є незаконним, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія судді вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування"" повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у скоєні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.3, 296 ч.3 КК України. Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті за
5
клопотанням потерпілого ОСОБА_4, про направлення справи на додаткове розслідування, вислухавши думку всіх учасників судового розгляду прийшов до обґрунтованого висновку про направлення справи на додаткове розслідування.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 133 від 28.07.2004 року у ОСОБА_4. встановлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому ліктьового відростка лівої ліктьової кістки зі зміщенням, садна в ділянці лівого ліктьового відростку. Дані тілесні ушкодження спричинені одноразовим ударом тупим предметом і в комплексі відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, строком понад 21 день ( а. с. 96-97). В якості кваліфікуючої ознаки хуліганства орган досудового слідства вказав наявність особливої зухвалості та виняткового цинізму в діях ОСОБА_2, які виразилися в заподіянні потерпілому Виноградському тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Згідно з вимогами ст. 296 КК України такі насильницькі дії, як побої, мордування, умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень характеризують особливу зухвалість як одну з ознак хуліганства і додаткової кваліфікації не потребують. Проте, якщо під час хуліганських дій вчинено злочини, які за своїми ознаками ступенем тяжкості істотно відрізняються від хуліганства ( в даному випадку - умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості) то ці злочини мають кваліфікуватися за сукупністю з хуліганством, оскільки воно не охоплюється жодною з частин ст. 296 КК України.
Відповідно до ст. 276 КПК України коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще інший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред'явлено, і яке тісно пов'язане з початковим обвинуваченням та окремий розгляд їх неможливий, суд за клопотанням прокурора, потерпілого повертає справу на додаткове розслідування. Суд дані вимоги закону при розгляді зазначеної справи виконав. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляцій підсудного ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, що ст. 296 ч.3 КК України охоплюються дії підсудного щодо потерпілого Виноградського і додаткової кваліфікації за ст. 122 ч.1 КК України не потребує, є безпідставними та такими, що не відповідають нормам матеріального права.
Суд, повертаючи справу на додаткове розслідування в своїй постанові зазначив, на необхідність перевірки доводів підсудного ОСОБА_2 щодо його знаходження в період з 20 серпня 2006 року по 25 серпня в місті Козин Київської області, де він перебував та здійснював будівництво. Дані доводи підлягають ретельній перевірці в ході додаткового розслідування, оскільки в матеріалах кримінальної справи в процесуальних документах є неодноразові підчистки та виправлення (а. с. 168, 204-207, 212-214) здійснені працівником міліції, що ставлять під сумнів дії слідчого при проведенні досудового слідства.
Зазначена вказівка суду є правильною, а тому доводи в апеляції прокурора
6
щодо можливості виклику в судове засідання слідчого Хилика Ю.О. та допиту його в якості свідка без повернення справи на додаткове розслідування, є також необгрунтованими.
Суд в постанові зробив вказівку органам слідства перевірити доводи підсудного щодо неможливості перевезення на автомобілі ГАЗ-53, який був задіяний при крадіжці металевого кутника загальної вагою 4599 кг, при наявності в автомобілі газобалонного та ріжучого обладнання, яке також має значну вагу. Колегія суддів вважає, що дана вказівка є вірною.
Розглядаючи апеляцію прокурора щодо необхідності дачі доручення органам слідства в порядку вимог ст. 315-1 КПК України за рахунок судового доручення здійснити всі вказівки суду, які містяться в постанові суду без повернення справи на додаткове розслідування суперечить нормам, як матеріального так і процесуального законодавства.
Доводи підсудного та захисника ОСОБА_1про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд є безпідставними, оскільки в ході проведення додаткового розслідування підсудний може продовжувати злочинну діяльність про, що свідчать матеріали кримінальної справи.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляції підсудного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, помічника прокурора Борзнянського району залишити без задоволення, а постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2007 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. ст. 185 ч.3, 296 ч.3 КК України на додаткове розслідування -без зміни.