Справа № 11-326\2007 Головуючий у 1 інстанції Шляхов B.I.
Категорія - 185 ч.2 КК Доповідач Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі: головуючого - судді Салая Г.А. суддів - Зенченко Т.С, Демченка О.В. з участю прокурора - Лисуна СІ.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Ріпкинського району на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2007 року
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець м. Чернігова, громадянин України, із професійно-технічною освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий: 4.07.1985 року Новозаводським райсудом м. Чернігова за ст. ст. 229-6 ч.2, 44, 14 КК України (1960 р.)до 2 років виправних робіт з утриманням 20% заробітку, за ухвалою суду від 22.04.1986 року на підставі ст. 30 КК України виправні роботи не відбутий строк 20 місяців 17 днів замінені на позбавлення волі; 1.11.1986 року Новозаводським райсудом м. Чернігова за ст. ст. 206 ч.3, 43 КК України (1960 р.) до 5 років 8 місяців 17 днів позбавлення волі, постановою Чернігівського обласного суду від 3.04.1987 року остаточно визначене покарання у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі; 29.10.1993 року Новозаводським райсудом м. Чернігова за ст. ст. 229-6 ч.2, 17 ч.2, 81 ч.2, 42, 14 КК України (1960р.) до 3 років позбавлення волі; 13.11.1997
2
року Новозаводським райсудом м. Чернігова за ст. ст. 229-6 ч.2, 14 КК України (1960 р.) до 2 років позбавлення волі; 1.11.2001 року Новозаводським райсудом м. Чернігова за ст. ст. 140 ч.2, 141 ч.2 КК України (1960 р.) до 3 років позбавлення волі; звільнився з місць позбавлення волі 18 червня 2004 року за відбуттям строку покарання
засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі; за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. На підставі ст. 76 КК України на засудженого покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації.
Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 2 червня 1997 року приблизно о 14 годині, перебуваючи в житловому будинку в с. Познопали Ріпкинського району Чернігівської області таємно викрав настільний будильник, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 15 гривень. Продовжуючи злочинну діяльність, 2 червня 1997 року приблизно о 19 годині за місцем проживання ОСОБА_3 в селі Суслівка, ОСОБА_1 не маючи ліцензії на право діяльності пов'язаної з обігом наркотичних засобів, повторно купив за 8 грн. 330 гр. речовини рослинного походження, що за висновком судово-хімічної експертизи належить до виду мак снотворний і є наркотичним засобом - маковою соломою.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор, який приймав участь у справі подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду є незаконним у зв'язку з тим, що судом не застосовано кримінальний закон, який повинен бути застосований. Доводи апеляції зводяться до того, що згідно ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. Проте, за вироком суду, скоєння ОСОБА_1 крадіжки годинника вартістю 15 гривень, розглядається, як злочин, передбачений ст. 185 ч.2 КК України. При призначенні покарання суд не врахував суму збитків, які заподіяні потерпілому. Однак 30.06.2005 року набув чинності Закон України від 2 червня 2005 року „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення", згідно якого ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, з якої вбачається, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість
3
такого майна на момент вчинення правопорушення, не перевищує трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Посилаючись на зазначені обставини прокурор просить вирок суду змінити, виключити з обвинувачення ст. 185 ч.2 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку, і в апеляції не оспорювався. Дії засудженого за ст. 309 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.
Що ж стосується обвинувачення ОСОБА_1у вчинення крадіжки годинника у потерпілої ОСОБА_2. вчиненого 2 червня 1997 року, то незважаючи на доведеність його вини, цей епізод крадіжки підлягає виключенню із обвинувачення на підставі ст. 5 КК України у зв'язку з його декриміналізацією на підставі Закону України від 2 червня 2005 року № 2635-1У „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення", ст. 22 Закону України від 22 травня 2003 року №889-1У „Про податок з доходів фізичних осіб" та рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 200 року у справі про зворотну дію кримінального закону в часі, оскільки мінімальний розмір викраденого майна на момент його вчинення для кваліфікації за ст. 185 КК мав складати не менше як 51 грн., тоді як у потерпілої ОСОБА_2., згідно вироку ОСОБА_1ем було викрадено майно вартістю 15 грн., що не тягне кримінальної відповідальності за вказану крадіжку.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, за необхідне внести до вироку відповідні зміни щодо обвинувачення ОСОБА_1у вчиненні крадіжки чужого майна за ст. 185 ч.2 КК України.
При призначенні ОСОБА_1у Ю.А. покарання, суд в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про його особу, а також пом'якшуючі покарання засудженому обставини, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів , -
ухвалила:
4
апеляцію помічника прокурора Ріпкинського району задовольнити. Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з обвинувачення ОСОБА_1крадіжку майна потерпілої ОСОБА_2. на суму 15 грн. за ст. 185 ч.2 КК України і вважати його засудженим за ст. 309 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
У решті цей вирок залишити без зміни.