Справа № 11-405/07 р.                           Головуючий у І інстанції Чепурко В.О.

Категорія - справа                                       Доповідач Зенченко Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого - судді Салая Г.А. суддів -   Зенченко Т.С,  Білоброва В.Д. з участю прокурора - Лисуна СІ. захисників - ОСОБА_1,  ОСОБА_2 засудженого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Чернігові справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3,  захисника ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2007 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою відмовлено в задоволенні подання начальника Менської виправної колонії № 91 спільно зі спостережною радою про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (виправними роботами) ОСОБА_3.

Приймаючи рішення суд прийшов до висновку,  що ОСОБА_3 засуджений за злочин пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів,  допускав порушення режиму утримання та розпорядку дня,  за що мав чотири стягнення. Крім того,  засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину,  відбув більше половини строку покарання,  а виправні роботи,  на які просили замінити засудженому невідбуту частину покарання,  є видом покарання,  яке не пов'язане з ізоляцією від суспільства. Оскільки засуджений твердо не став на шлях виправлення,  а тому ОСОБА_3 неможливо замінити невідбуту частину покарання з позбавлення волі на виправні роботи.

2

Не погоджуючись з постановою суду засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію в якій вказує,  що постанова суду є незаконною та необгрунтованою,  тобто винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляції зводяться до того,  що суд не прийняв до уваги те,  що всі чотири стягнення,  які були застосовані до нього,  зняті заохоченнями. Весь термін перебування у МВК № 91 він працював на виробничих дільницях. Отже це вказує,  що він став на шлях виправлення.

Судом не було повною мірою з'ясовано,  що він став на шлях виправлення,  а тільки дана невірна оцінка всім тим фактам і обставинам,  які зазначені у поданні адміністрації МВК № 91. Просить постанову суду скасувати,  подання адміністрації МВК № 91 про заміну йому виду покарання більш м'яким -задовольнити.

В апеляціях захисник ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2,  які аналогічні за змістом з апеляцією засудженого,  просять постанову суду скасувати,  посилаючись на те,  що ОСОБА_3 твердо став на шлях виправлення,  оскільки з матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_3 до вимог режиму та своїх обов'язків ставиться позитивно,  порушень не допускає,  всі стягнення на даний час погашені чи зняті в законному порядку,  працевлаштований на кузні установи,  є дані,  що він буде зареєстрований в м.  Києві та працевлаштованим юристом-консультантом ТОВ „Л.Е.Р.-ТОРГ". Отже засуджений заслуговує на заміну покарання більш м'яким.

В доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_2 зазначають,  що суд відмовив у задоволенні подання адміністрації МВК № 91 і спостережної ради на підставі того,  що ОСОБА_3 твердо не став на шлях виправлення,  тобто сам факт виправлення суд визнав. Згідно подання про заміну невідбутої частини покарання вбачається,  що адміністрація установи та спостережна комісія дійшли висновку,  що він став на шлях виправлення. Вважають,  що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,  а тому просять постанову суду скасувати.

Заслухавши доповідача,  пояснення засудженого ОСОБА_3,  який підтримав свої апеляції,  захисників на підтримання апеляцій,  які вважають постанову суду незаконною та такою,  що підлягає скасуванню,  думку прокурора,  який вважав постанову суду законною та обґрунтованою,  перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій,  колегія суддів вважає,  що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд першої інстанції,  розглядаючи подання про заміну невідбутої частини покарання на виправні роботи щодо засудженого ОСОБА_3 прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні подання Менської виправної колонії № 91.

Даний висновок підтверджується матеріалами справи,  які були досліджені в ході судового розгляду і яким суд дав належну оцінку в своїй постанові.

3

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того,  що засуджений став на шлях виправлення.

Як вбачається з матеріалів справи,  суд повно та всебічного вивчив дані про особу засудженого та прийшов до висновку,  що засуджений ОСОБА_3 твердо не став на шлях виправлення.

Доводи засудженого та захисників щодо можливості працевлаштування ОСОБА_3 юристом після звільнення з місць позбавлення волі на ТОВ „ Л.Е.Р. - Торг" не можуть братися до уваги,  оскільки матеріали справи свідчать,  що на момент винесення вироку ОСОБА_3 не займався суспільно корисною працею,  тобто не працював,  а відповідно до вимог матеріального законодавства покарання у виді виправних робот відбувається за місцем роботи засудженого.

Постанова суду є законною та обґрунтованою,  підстави для її скасування відсутні.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366,  379 КПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволенню,  а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2007 року - без зміни.