Справа №2-200/11            РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2011 року           Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

          головуючого судді                                        Румянцева О.П.

          при секретарі                                                  Бакум І.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська про застосування нікчемних правочинів, -

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2010р. позивачі звернулися до суду із позовом до  Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська про застосування наслідків нікчемних правочинів.

В позовній заяві позивачі посилаються на ті обставини, що відповідач КВ ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська з 01.01.2007 року по 16.10.2008 року на умовах публічного договору, за державними тарифами постачав електроенергію позивачам та іншим субабонентам, отримуючи її від ВАТ «Дніпропетровські міські електричні мережі»за договором № 687 від 25.03.1998 року з додатковими угодами від 11.01.2006 року та від 08.01.2008 року № 5. Відповідач відповідно до договору не забезпечив збереження та ремонт  встановлених раніше на сходах по квартирних лічильників. 10.01.2007 року встановило  загальний лічильник в ТП №1330, до котрого, крім  квартир будинку позивачів, буди підключені розташовані в будинку орендарі, яким відповідач поставляв електроенергію без договору. 01.09.2008 року загальний лічильник був перенесений з ТП № 1330 до будинку позивачів, а орендар ТМО-12 уклало договір з ДМЕМ. Лічильники квартир зникли, ті що залишились відповідач не ремонтував, нові лічильники не встановлювались, в результаті чого позивачі сплачували КВ ЖРЕП Самарського району щомісячну плату за фіксованими тарифами. За період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року відповідач не повідомляв позивачів про перевищення фактичного енергоспоживання квартирами без лічильників над нормативним та претензій не пред’являв. Станом на 30.03.2008 року угоди з відповідачем на умовах публічного договору буди виконані обома сторонами в повному обсязі. Починаючи з червня 2008 року відповідач почав вимагати додаткової оплати за минулі періоди, вимоги були мотивовані наказами, в яких оплата з безлічильникових квартир, що визначалась за різними методиками, для кожного з будинків. Вказані відповідачем у вищезазначених наказах дані обсягів наднормової електроенергії та тарифи суперечать щомісячним рахункам ДМЕМ. Позивачі відмовились сплачувати за спожиту наднормову електроенергію і відповідач самоправно зараховував як плату за неї інші платежі, що отримував за договорами про утримання прибудинкової території та комунальні послуги. Відповідач не знімав показань всіх ТУ та інших приборів обліку 24 числа кожного місяця, а знімав їх один раз на квартал, а також не укладав протягом 01.01.-03.07.2007 року договору із розташованому у будинку ТМО-12, а тому спожиту ним та не обладнаним жодним прибором обліку стоматологічним кабінетом обліковував як електроенергію, спожиту мешканцями квартир цього ж будинку, які не забезпечив працюючими лічильниками. Отримуючи від ДМЕМ щомісяця рахунки-розшифровки, відповідач не корегував своєчасно та уніфіковано обсяги наднормово спожитої електроенергії, не узгоджував розрахунків з позивачами та іншими субабонентами, з 01.01.07 по 03.07.2007 року не виставляв рахунків ТМО-12, з 01.01.2007 року по 17.10.2008 року не виставляв рахунків стоматологічному кабінету, з яким не укладав договору і який не забезпечив прибором обліку. У такий спосіб, з вини відповідача утворився борг перед ДМЕМ. Позивачі просять визнати недійсними з дат видання накази відповідача № 53 та № 54 від 31.03.2008 року, № 117 від 01.08.2008 року, № 150 від 17.10.2008 року, як юридичне уречевлення нікчемних правочинів відповідача з односторонніх взаємопов’язаних порушень ним умов публічного договору на надання послуг електропостачання своїм субабонентам.

 10.03.2011 року позивачі уточнили свої позовні вимоги та просили суд визнати недійсним розпорядження відповідача № 5 від 30.10.2008 року в частині донарахування плати за електроенергію за жовтень 2008 року, визнати недійсними наказ № 53 від 31.03.2008 року, наказ № 54 від 31.03.2008 року, наказ № 117 від 01.08.2008 року, наказ № 150 від 17.10.2008 року в частині донарахування додаткової плати за електроенергію, розпорядження № 5 від 30.10.2008 року стосовно минулого щодо дати видання розпорядження періоду за вересень 2008 року при повторному нарахуванні за вересень 2008 року; визнати недійсним розпорядження № 5 від 30.10.2008 року в частині дати розпорядження, визнати відсутність у відповідача права вимагати відшкодування збитків за претензіями, визнати відсутність у позивачів обов’язку покривати збитки відповідача.

           Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі  та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

           Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_12 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_13 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_14  в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_15 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_16 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_17 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Позивач  ОСОБА_10  в судове засідання не з’явилась, повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_9 в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі.  

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, надав суду заву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача КВ ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська в судовому засіданні позовні вимоги не визнавав в повному обсязі та пояснив, що КВ ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська не постачає електроенергію, відповідно до статуту відповідач надає комунальні послуги. Накази внутрішнього користування ніяким чином не могли порушити права позивача. Постачати електроенергію має лише ВАТ «Дніпрообленерго», т.я. вони є субабонентами, позивачі вводять суд в оману, КВ ЖРЕП не має ні ліцензії, ні права постачання електроенергії, оскільки цей вид діяльності підлягає ліцензуванню. Крім того, представник позивача пояснив, що на його думку позивачами завдано збитків відповідачу, в результаті чого останній в порядку регресу звернувся до суду із позовами до усіх 17 позивачів.  Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

          Суд, приймаючи до уваги  пояснення  позивачів, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.  

           Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          В судовому засіданні встановлено, що відповідачем за період з березня 2008 року по жовтень 2010 року було видано ряд наказів, відповідно до яких у зв’язку із встановленням загальних приборів обліку електроенергії в ТП 1330 по АДРЕСА_1, розрахунковому відділу КВ ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська було доручено зробити донарахування електроенергії квартиронаймачам, у котрих відсутні прибори обліку, а також розпорядження по установці загального прибору обліку електроенергії в жилих домах, відповідно до якого розрахунковому відділу було доручено зробити донарахування електроенергії квартиронаймачам, відповідно до показників встановлених по квартирних приборів обліку електроенергії (а.с. 131-134, 135).

          Наказ —це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетен ції, обов’язковий для виконання підлеглими.

          Позивачі в свої позовній заяві ставлять вимоги про визнання недійсними наказів відповідача, що є актами внутрішньої дії, та містять у собі норми, предметом яких є внутрішні відносини, що складаються в межах підприємства, установи, організації. Локальні нормативні акти, в даному випадку оскаржувані накази, є актами внутрішньої дії у суворому розумінні слова, виражають засади децентралізації у нормативному регулюванні.

Таким чином, оскаржені накази та розпорядження, видані відповідачем, не є правочинами, не порушують права позивачів, тому підстави для визнання їх недійсними у суду відсутні.

Приймаючі рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання відсутності у відповідача права вимагати відшкодування збитків за претензіями та визнання відсутність у позивачів обов’язку покривати збитки відповідача суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказане право особи закріплено також у ст. 3 ЦПК України.

Статтею 1166 ЦК України встановлені загалі підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до яких особа, яка завдала шкоди особистим немайновим правам чи майну фізичної або юридичної особи, зобов’язана її відшкодувати в повному обсязі.

Таким чином, вказані вимоги позивачів прямо протирічать вимогам Закону, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 202, 1166 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-64, 118, 119, 208, 212-215, 218  ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.   

Суддя                                                                                                              О.П.Румянцев