Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-180/11

РІШЕННЯ

Іменем України

 10.02.2011 р.                                                                                                           м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючий суддя Заярний А.  М.

при секретарі Буга Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  Жмеринська міська рада ,  ОСОБА_2  про визнання права власності на самочинно побудовані господарські будівлі і споруди ,

В С Т А Н О В И В:

 Позивачка звернулась з цим позовом до суду, в якому вказала, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 21.07.1995р. приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу  ОСОБА_3 за №1221 та записаного і зареєстрованого в реєстрову книгу №3 додаткова за реєстровим №5752 КП «ВООБТІ» 01.04.2009р.,  ОСОБА_1 купила квартиру під АДРЕСА_1.

Як зазначено в договорі, на земельній ділянці розташований один житловий будинок, жилою площею 49,4 кв. м, означений в плані під літ. «А», 1958 року побудови. Квартира складається з кімнат 2-2, 2-3, кухні 2-1, коридор ІІІ, кладова ІV, веранда V, сарай площею 9,5 кв. м, жилою площею 24,0 кв. м.

17.11.2011р. КП «ВООБТІ» позивачці був виданий технічний паспорт на належну їй квартиру, в якому зазначено, що нею самовільно збудовано: прибудову літ «а3»; гараж  літ. «В»; літню кухню з сараєм літ. «Г», а також самовільно переобладнано в квартирі приміщення: 2-1 коридор площею 6,9 кв. м; 2-2 котельню 2,7 кв. м; 2-3 санвузол площею 5,0 кв. м; 2-4 кімнату площею 17,3 кв. м; 2-6 кухню площею 11,5 кв. м.

Коли позивачка звернулась до Жмеринської міської ради про видачу їй взамін договору купівлі-продажу свідоцтво на право власності на самовільно переобладнану квартиру з самовільно збудованими господарськими будівлями, 16.12.2010р. отримала відмову, згідно якої їй було роз’яснено, що наданий час міська рада не має законних підстав оформити право власності на самовільно збудовані та переобладнані об’єкти нерухомості, та пораду з приводу цього звернутися до суду.

Згідно висновку по технічному огляду №1210-ТО-104 Експертного центру територіального розвитку,  об’єкт огляд - квартира АДРЕСА_1 в цілому задовільні. Під час проведення переобладнання квартири, стан житлового будинку  не порушувався, дозволяється подальша його експлуатація у відповідності  з її призначенням, за умови дотримання архітектурних, екологічних, будівельних та санітарних  норм.   

Згідно висновку управління містобудування і архітектури  Жмеринської міської ради від 14.12.2010р. №182, зауважень по технічному огляду № 1210-ТО-104 «Житлової квартириАДРЕСА_1» - немає.

Згідно висновку органу державного пожежного нагляду від 17.11.2010р. №1891, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.11.2010р. №02-02/7071 житлова квартира АДРЕСА_1 можуть використовуватись за призначенням.

Згідно довідки про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, розподіл земель серед власників і користувачів, виданої 18.11.2010р. за №1044 відділом Держкомзему у м. Жмеринка, в користуванні позивачки є земельна ділянка, площею 0,0477 га, що розташована в АДРЕСА_1. Державний акт на вказану земельну ділянку на ім’я позивачки не видавався.    

Самовільно переобладнана квартира та самовільно побудовані господарські будівлі не порушують прав сусіда ОСОБА_2, який являється власником кв. №1 в другій половині цього будинку.

Позивачка просила винести рішення, яким визнати за нею право власності на самовільно переплановану житлову квартиру №2 та самовільно збудовані господарські будівлі по АДРЕСА_1.

До судового засідання через канцелярію суду позивачка надала заяву, в якій   просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала повністю. Не заперечував проти винесення рішення в попередньому судовому засіданні.

         Відповідач - Жмеринська міська рада,  в особі представника  Шепеля О.К., заявлений позов визнав повністю, справу просив розглядати у відсутність представника відповідача, про що надав відповідну письмову заяву. Не заперечував проти винесення рішення в попередньому судовому засіданні.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 з позовом погодився, вказав що межі з позивачем погодив, справу просив розглядати у його відсутність, про що надав відповідну письмову заяву.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в попередньому судовому засіданні, оскільки він визнаний відповідачем, це визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.  

У відповідності ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеного законом.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать вимогам закону.

Згідно ч. 1  ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.ст. 369, 383 ЦК України розпорядження власним житлом повинне провадитись за згодою всіх співвласників житла, без порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна  може пред’явити позов  про визнання його права власності,  якщо це право  оспорюється  або  не визнається іншою особою.  

Згідно ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.   

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.   

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

За ч. 1, 3, 5 ст. 376 ЦК України,  житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,  за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди.   

В силу вимог ст. 182 ЦК України, а також ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права не нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, набуття права  власності на новостворене майно  (річ),  яке виготовлено (створено) особою,  набувається нею, якщо інше не  встановлено  договором або законом.  Також право  власності на  новостворене  нерухоме майно  (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)  виникає з моменту  завершення будівництва  (створення майна).  Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Крім того, положеннями  ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту свого права   особистого  немайнового або майнового права є визнання  права, зокрема  права  власності.  

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. «Про затвердження тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» слідує, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється лише за умови наявності правовстановлюючих документів (які, як встановлено в судовому засіданні у позивача відсутні). Відповідно до п. 1.3 цього Положення,  державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» одним із правовстановлювальних документів про право власності на нерухоме майно є рішення суду про визнання речового права на нерухоме майно.

Таким чином судом встановлено, що самовільно перепланована житлова квартира №2 та самовільно збудовані господарські будівлі по АДРЕСА_1, розташовані на земельній ділянці, яка виділена  ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідають усім будівельно-архітектурним нормам, згідно висновків органу державного пожежного нагляду, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть експлуатуватися за призначенням, а також не порушують прав інших осіб.

Крім визнання позову відповідачем, він повністю доведений доказами представленими в матеріалах справи, вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, ніким не оспорюються та не суперечать один одному.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 27, 60, 61, 88, 130, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 16, 182, 319, 328, 331, 369, 376, 383, 392 ЦК України, ст. 152 ЖК України ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. 90 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,  право власності  на нерухоме майно, що складається з самовільної переобладнаної квартири АДРЕСА_1, означеного, згідно технічного паспорту виготовленого 17.11.2010 року Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації», на плані літ. «А», загальною площею 60,7 кв. м, житловою площею 34,6 кв. м,  до якої відноситься: 2-1 коридор площею 6,9 кв. м; 2-2 котельня площею 2,7 кв. м; 2-3 санвузол площею 5,0 кв. м; 2-4 кімната площею 17,3 кв. м; 2-5 кімната площею 17, 3 кв. м; 2-6 кухня площею 11,5 кв. м, а також на прибудову літ. «а1»; погріб літ. «п/а1»; прибудову літ. «а3»; гараж  літ. «В»; літню кухню з сараєм літ. «Г»,  яка була придбана нею на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу 21.07.1995 р. 31221, і записано в реєстрову книгу за №3 додаткова за реєстровим № 5752 в КП «ВООБТІ».     

Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд  за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.   

Суддя:А. М. Заярний