Справа № 22ц-300 / 07 Головуючий
Категорія № 34 у першій інстанції: Рябуха Ю.В.
Доповідач: Медведев A.M.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Медведєва A.M.
Суддів: Фарятьєва С.А., Заіки В.В.
При секретарі: Харитоновій О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська Луганської області від 07 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на квартиру та про зобов'язання провести обмін, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що з 06 березня 1966 року по ЗО вересня 1997 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, ОСОБА_2, з якою в період шлюбу вони придбали однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, в період шлюбу на сім'ю ними була отримана трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2, 1/3 частина якої після розірвання шлюбу була приватизована ним, а 2/3 частини колишньою дружиною та їх донькою. Після розірвання шлюбу вони з відповідачкою домовились, про переоформлення його 1/3 частини кв.АДРЕСА_2на відповідачку, а її 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на нього. Так як згодом від такого переоформлення квартир відповідачка відмовилась, тому просив суд зобов'язати відповідачку провести обмін його 1/3 частини кв.АДРЕСА_2на 1/2 частини квартири відповідачки у кв.АДРЕСА_1 і визнати за ним право власності на всю квартиру АДРЕСА_1.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. було відмовлено у зв'язку з пропуском трирічного строку позовної давності.
В апеляційній скарзі представник відповідачаОСОБА_1.,ОСОБА_3., з рішенням суду не згодна, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимогиОСОБА_1., посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, обговоривши
доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність і законність оскаржуваного рішення,
дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана позивачем і відповідачкою під час шлюбу 31 липня 1995 року але оформлена на ім'я відповідачки. Оскільки зазначена квартира була придбана під час шлюбу і за кошти сторін, тому суд дійшов висновку, що ця квартира є їх спільною сумісною власністю.
2
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд керувався ст.ст. 257, 267 ЦК України і враховував те, що шлюб між сторонами був розірваний ЗО вересня 1997 року, а з позовом до суду, після розірвання шлюбу, позивач звернувся 10 серпня 2005 року, а тому дійшов висновку, що позивач без поважних причин пропустив трирічний строк звернення до суду і з цих підстав відмовив у задоволенні позовних вимог. Але зазначений висновок суду в цій частині не відповідає вимогам закону, оскільки судом не був застосований закон, який підлягав застосуванню, а саме: ст.ст. 68, 72 СК України.
Відповідно до ч.І ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч.2 ст. 72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
За змістом ч.2 ст. 72 СК України позовна давність не розпочнеться, якщо після розірвання шлюбу права того, хто залишив свою частку у спільному майні за попереднім місцем проживання, не вимагаючи його поділу, не будуть порушені колишньою дружиною або колишнім чоловіком.
З матеріалів справи і пояснень осіб, які приймали участь у справі, видно, що після розірвання шлюбу і до наступного часу сторони з позовами про розподіл майна, в тому числі і квартири АДРЕСА_1, до суду не звертались.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 було порушене колишньою дружиною ^відповідачкою по справі) у 2005 році. У серпні цього ж року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, тому судова колегія вважає, що встановлений законом трирічний строк позовної давності звернення до суду з позовом ним не пропущений, а тому і підстав для поновлення цього строку не має. З зазначених підстав рішення суду підлягає скасуванню.
Позовні вимогиОСОБА_1. судова колегія вважає такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана сторонами під час шлюбу і за сумісні кошти, а тому суд дійшов висновку, що ця квартира є спільною сумісною власністю сторін. Зазначений факт та висновок суду підтверджені матеріалами справи і не оспорювались в суді першої інстанції як відповідачкою, так і її представником. Не заперечував цей факт і висновок суду представник відповідачки і в суді апеляційної інстанції, оскільки пояснив, що позивач має право на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, тому судова колегія вважає що вимоги позивача про визнання права власності на 1/2 частину цієї квартири підлягають задоволенню.
Не піддягають задоволенню вимоги позивача щодо примусового обміну його 1/3 частини кв.АДРЕСА_2на 1/2 частину відповідачки у кв.АДРЕСА_1 і визнання за ним права власності на всю квартиру АДРЕСА_1 на підставі ст.ст. 80, 81 ЖК України, оскільки як кв.АДРЕСА_2, так і кв.АДРЕСА_1 є приватними, а статтями 80, 81 ЖК України не передбачено обмін приватних квартир або їх частин, так як цими нормами регулюється обмін квартир або їх частин лише в будинках державного і громадського житлового фонду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 3Q9, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.
3
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська Луганської області від 07 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на квартиру та про зобов'язання провести обмін скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на квартиру та про зобов'язання провести обмін задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1
В решті позовних вимог ОСОБА_1відмовити за необґрунтованістю.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене у касаційному порядку з дня його проголошення протягом двох місяців до Верховного Суду України.