Справа № 1-11/11                                      

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25.02.2011 року                                                      смт. Великий Березний

Великоберезнян ський районний суд  Закарпатської області в складі

головуючого  –   судді   Животова Є.Г.,

          при секретарі  судового засідання Чорняковій О.С.,

          за участі: державного обвинувача – прокурора Великоберезнянського району Закарпатської області Конара В.І.,          

          підсудного ОСОБА_2,

          представника Великоберезнянської райзаготконтори Лупея М.М.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в смт. Великий Березний, кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2,       

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця   та мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, з неповною середньою освiтою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі), маючого на утримані двоє неповнолітніх дітей, громадянина України, ромської народності, в силу вимог п.5 ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості

?          за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.304 КК України ,

В С Т А Н О В И В :

16 грудня 2010 року, в смт. Великий Березний ОСОБА_2, достовірно знаючи, що його племінник ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 є малолітнім,  втягнув його у злочину діяльність за таких обставин. Так, вказаної доби, біля 22 години 20 хвилин, ОСОБА_2 за попередньою змовою із вказаним малолітнім, умовив його таємно викрасти чуже майно, на що той погодився. На виконання запланованого, вони разом зайшли на територію Великоберезнянської заготівельної контори, що знаходиться за адресою: смт. Великий Березний, вул. Тимошенка, 3, звідки таємно, з корисливих спонукань, намагалися викрасти брухт чорних металів загальною вагою 425 кг, загальною вартістю 680 гривень ( з розрахунку 1 кг –  1,60 грн.) Однак, свої злочинні дії не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі – після погрузки викраденого брухту у причіп та спроби таємно залишити місце події, обидвоє були викриті та затримані працівниками Великоберезнянської заготівельної контори Лупеєм М.М. та ОСОБА_5 на території підприємства.

19.01.2011 постановою слідчого Великоберезнянського РВ УМВС України в Закарпатській області закрито кримінальну справу № 1400111, порушену стосовно малолітнього ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у зв'язку із недосягненням останнім віку (14 років), з якого може наставати кримінальна відповідальність за вказаною нормою Закону, а справу направлено прокурору Великоберезнянського району для вирішення  питання в порядку ст.232-1 КПК України.

11.02.2011 року  Великоберезнянським районим судом винесено постанову про застосування щодо ОСОБА_4 (який в повному обсязі визнав свою у вищевказаних діях та винуватість якого доведена іншими доказами у справі) примусових заходів виховного характеру.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та показав,  що  ввечері  16.12.2010,  біля  22.20 години, він взяв свого  малолітнього племінника

ОСОБА_4 (якому на той час було 13 років) і вдвох вони поїхали до Великоберезнянської  заготівельної контори, тобто на пункт прийому металобрухту, щоб забрати причіп, який там залишив його брат ОСОБА_6 Підійшовши до території заготівельної контори, він постукав у ворота, але йому ніхто не відкривав. Він підійшов до хвіртки, яка була відкрита, зайшов на територію підприємства і відкрив ворота, які були підперті дерев’яним коликом. Заїхавши на територію, під’їхав до причепа, причепив його до свого автомобіля і оскільки до нього ніхто не підходив (на території сторожа не було), він вирішив викрасти металобрухт і вивезти на автомобілі, а згодом продати. На виконання запланованого, він разом зі своїм племінником ОСОБА_4, який погодився допомогти йому у цій крадіжці, почали завантажувати металобрухт у причіп. Коли майже все завантажили, на територію заготівельної контори заїхав автомобіль  “ВАЗ-2109”, з якого вийшов Лупей М.М. та ОСОБА_5 Він з племінником вдалися до втечі, але Лупей М.М. спіймав ОСОБА_4. Він також згодом підійшов до них і розповів про намір крадіжки через відсутність грошей на життя.

Просив суворо не карати та не позбавляти волі, обіцяв виправитися та ніколи в майбутньому не допускати подібного, вчинив замах на злочин через вкрай тяжке матеріальне становище.

Суд визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, врахувавши при цьому думку сторін та здійснивши інші, передбачені ч.3 ст.299 КПК України процесуальні дії, встановив наступний порядок дослідження доказів: допит підсудного, дослідження протоколів слідчих дій, даних, що характеризують особу підсудного. Суд постановив не допитувати свідків, оскільки фактичні обставини справи сторонами не оспорюються.

З протоколу огляду місця події від 17.12.2010 вбачається місцевість – територія заготівельної контори за вищевказаною адресою, де знаходився належний підприємству брухт чорних металів, звідки підсудний разом з малолітнім ОСОБА_4 намагався викрасти  металобрухт (а.с. 9-13).

З довідки ПП “Закарпатметал” (ліцензія на заготівлю, переробку брухту чорних металів серії АВ № 078703 з терміном дії з 18.04.2006 по 18.04.2011) вбачається, що вартість 1 кг брухту чорних металів станом на 22.12.2010 становить 1,6 грн. (а.с. 20-28).

З виданих Великоберезнянською селищною радою щодо ОСОБА_2 характеристики від 14.01.2011 № 35 (а.с. 38), довідки про склад сім’ї від 14.01.2011 № 111 (а.с. 39) та виданої ВІТ УМВС України в Закарпатській області довідки від 12.01.2011 № 240-04012011/21014 (а.с.42) вбачається, що підсудний за місцем проживання характеризується позитивно: не судимий в силу вимог п.5 ст.89 КК України, до адміністративної відповідальності не притягався, скарг на його поведінку не надходило, на даний час ніде не працює, займається веденням домашнього господарства та проживає  разом зі співмешканкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, виховує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, з сусідами та молоддю  перебуває у дружніх стосунках.

          З довідки Великоберезнянської районної лікарні від 18.01.2011 № 25 вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, на диспансерному обліку не перебуває (а.с. 40).

          З повторно виданого свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.06.2010 серії НОМЕР_1 (а.с. 59), вбачається, що останній на час вчинення злочину був малолітнім, про що достовірно знав ОСОБА_2 – рідний дядько, який не заперечив цю обставину в ході судового слідства.

          Оцінивши досліджені судом докази в їх сукупності, суд визнає винуватість          підсудного в пред’явленому йому обвинуваченні доведеною повністю і кваліфікує дії              ОСОБА_2 за ч.3 ст.15  ч.2 ст.185 КК  України як незакінчений замах на таємне  викрадення  чужого  майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ч.2 ст.304 КК України  –  втягнення малолітньої особи у злочинну діяльність.

          З урахуванням того, що ОСОБА_2 вчинив два злочини, йому слід призначити покарання із застосуванням правил, передбачених ст.70 КК України.

          При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_2 суд  враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного,  а також обставини справи.

Пом’якшуючими   покарання  підсудного  обставинами  є  його  щире  каяття   та   активне сприяння в розкритті злочину (шляхом надання правдивих показань як під час досудового слідства, так і в суді), вчинення злочину через вкрай тяжке матеріальне становище.

          На підставі наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі.

          Однак, з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та обставин справи, й зокрема повернення викраденого майна підприємству, суд дійшов висновку про можливість виправлення підсудного без відбування ним покарання в умовах випробування, а тому ОСОБА_2 слід призначити покарання зі звільненням від його відбування, застосувавши положення ст.75 КК України та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, в тому числі й найсуворіший –  періодичну реєстрацію у КВІ.

          Цивільний позов не заявлявся, судові витрати відсутні.

          Речовий доказ – брухт чорних металів, загальною вагою 425 кг, загальною вартістю 680 грн., переданий на відповідальне зберігання представнику підприємства, Лупею Миколі Миколайовичу, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с 30), підлягає залишенню в розпорядженні  законного володільця відповідно до п.5 ч.1 ст.81 КПК України.

          Обраний підсудному 10.01.2011 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд              (а.с. 57-58) до набрання вироком законної сили слід залишити попереднім, оскільки підсудний належно виконував умови цієї підписки.

          Керуючись ст.ст.  323,324 КПК України, суд

 П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим та призначити йому покарання:

?          за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік;

?          за ч.2 ст.304 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, з випробуванням протягом дворічного іспитового строку.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України на  постійне  проживання  без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтися для реєстації в цій інспекції.

Речовий доказ – брухт чорних металів, загальною вагою 425 кг, загальною вартістю 680 грн., залишити в розпорядженні законного володільця, Лупея Миколи Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Запобiжний захiд до набрання вироком законної сили залишити попереднім – підписку про невиїзд.

На вирок протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Великоберезнянський районний суд.

 Головуючий:                           “підпис”

Суддя Великоберезнянського районного суду Є. Г. Животов